Іюнь пролетів швидко, сонце палало нещасно, літні цикади звеніли все голосніше день від дня.
Студенти жваво обговорювали, в яку країну поїхати після випускних іспитів на канікулах, освоїти сноуборд чи скелелазіння, щоб провести це літо, як раптом новина від Лао Лю обрушилася на всіх як грім серед ясного неба.
Після наради члени всіх сторін вирішили, що майбутні випускники будуть проводити ще один місяць під час літніх канікул. Звістка викликала велике обурення серед учнів, нарікання розносилося по всіх кутках школи.
- Чорт візьми, все починається з нашого класу, ну скільки можна! - Пив Цю Минхуа.
— Якщо хтось полює - нехай йде, я все одно після випуску їду за кордон, хай мама візьме мене в лікарню і відпитує, — сказала одна з дівчат.
Чжен Чжаосин холодно посміхнувся:
- Думаєш, ці старі пердуни не планували? Якщо у тебе рейтинг буде неповний, вони дадуть тобі хорошу характеристику для пошесті? Хоча, якщо ти збираєшся в якісь захмарні закордонні коледжі, то я мовчу.
Ха, хто ще вільніший за нього? Після закінчення школи, якщо він не захоче вчитися, батько також допоможе за кордоном — тільки травнявся б без діла.
Захотів — і зробив, справу одного слова.
Ворчали-ворочали, але те що влітку доведеться вчитися було вже решеним фактом, і ніхто не міг його змінити. Ці діти змалечку зосереджувалися на середовищі, де найбільше користувалось і було більше користі, вони швидко втрачали свою особистість та охоче примирилися із реальністю.
До випускних іспитів залишалося трохи більше 20 днів, а це означало, що знову прийде момент, коли ряди А-студентів і F-шодентів перемішаються і почнеться новий перевтілення. Найважче було нервувати тих, хто займав середні позиції.
Після того як А-студенти потрапили в незручне становище, а F-шоу Лін Вейся дала їм гідну відповідь, на цей раз у них нарешті з'явилася можливість взяти реванш.
А-студенти на чолі з відмінниками з кожним днем трималися все спокійніше, з виглядом « у нас від народження мізки краще, а ви, пішоходи, тільки бігом можете, на навіть так вам за нами не втечеться».
F-студентам тепер навіть під час зубреї було соромно зустрічати їх глузливі погляди.
Атмосфера між А-студентами і F-стадентами накотилася до межі.
За вечерею будинку тітка, жуя, балакала про домашні справи і раптом згадала:
— Сяся, а коли я минулого разу ходила на батьківський збір, чула, що у вас в школі є поділ на А-клас і F- клас. Я думаю, що це непогано - конкуренція створює стимул.
Лін Вейся налила їй тарілку супу і простягнула:
— Да.
- Я чула, що у вас скоро екзамени? Треба піднажати, скоро вже. Ті гроші, що я для тебе копіювала, якраз на університет і підуть, - сказала тітка трохи серйозніше.
Лінь Вейся якраз їла, на мить замерла і кивнула:
я постараюся.
Весь обід Гао Хан сидів мовчки, заткнувшись в тарілку і не сміявся і слова сказати - сестра така розумна, як би мати не перемкнулася на нього.
Пані Лінь з обуренням поглянула на Ґао Хана, який їв так, ніби три дні не бачив їжі і зі дзвоном перемістила тушенькі пагони у соєвому соусі до Лін Вейся:
— Вейся, поїж більше.
— Ладно.
На випускних екзаменах Лінь Вейся не вистачило лише двох балів до офіційного зарахунку в ряди А-студентів.
Фан Мо з заздрістю сказала:
— Вейся, зовсім скоро ти будеш носити красиву червону краватку-бабочку, як здорово.
Нін Чао щойно прокинувся, позіхнув і вставив:
- Сестрёнка скоро стане А-студенткою, мені вже з тобою за однією партою не сидіти.
Лін Вэйся, покусаючи колпачок ручки, хмуро дивилася на останню задачу з фізики:
- Смійтеся, смійтесь. Мене напевно приб'є фізика на місці.
На щастя, поблизу був Бань Шен. Кожного разу, коли вона питала його про завдання, великий пан, покручуючи ручку в пальцях у зап'ястка, одним поглядом опускав умову і починав пояснювати.
У нього чітке і дотепне мислення, які б не потраплялися, Бань Шен вирішував їх легко та неприємно, наче граючі.
До цих іспитів Лінь Вейся готувалась особливо серйозно. Напередодні вона була у Бань Шена вдома. Він повторив з нею останні ключові теми.
Хлопець кинув ручку, відкинувся на спинку стільця, ліниво потягнув шию — суглоби кришнули з тихим клацанням.
Він встав і витягнув з холодильника дві склянки холодного напою, один із них — банку холодної Коли. Бань Шен відкрив її для неї, пролунав клацання і бризнули бульбашки.
— Дякую, — сказала Лінь Вейся.
Бань Шен з напоєм в одній руці інший підхопив стілець, перевернув його і сів на нього верхи, вийняв ручку з рук Лін Вейся, а потім з хуліганським видом вимовис:
- Цього разу ти повинна потрапити в першу будівлю. Як ти думаєш мені віддячити за мою безкоштовну роботу?
Лін Вейся відразу ж похвалила його:
— Бань Шен є найбільшою і найдобрішою людиною в світі.
— Ха.
Липень прийшов швидко, і іспити почалися. Лінь Вейся вважала, що цього разу була досить добре підготовлена.
Жодна людина не є чужою.
Вона хотіла побачити, на що здатна.
Екзамени тривали два дні. Хоча Лінь Вейся і Бань Шен були в різних аудиторіях, вони заходили й виходили разом. Вони не робили нічого особливого, тільки коротко перемовлялися — виглядало це і помітно, але й стримано.
Однокласники більше не перешіптувалися і не відпускали саркастичних зауважень, як вони їх бачили - схоже, вони нарешті змирилися з цим фактом.
Кінцевим іспитом був природознавець, час — після обіду. Бань Шен був зайнятий і написав їй, щоб вона йшла без нього. Сонце було непрощане. Лін Вейся прикрила голову зеленою тачкою для іспитів і разом із потоком учнів увійшла до школи.
Вона йшла по алеї Книжкового саду, обмахуючи шию рукою. Здалека швидко наближалася чиясь фігура. Коли людина наблизилася, вона дивилася - це була Цзян Хелу.
Вони недовго спілкувалися, коли обформували стенд.
Лін Вейся запам'ятала її як дуже стару і стриману дівчину.
Вона згадала про неї, бо недавно Фан Мо часто згадувала це ім’я — вони стали друзями. Фан Мо сказала, що Цзян Хелу насправді дуже цікава людина і вони разом плакали над однією мангою.
- Щось сталося? - запитала її Лін Вэйся.
Цзян Хелу була стривожена, голос злегка тремтів:
— Фан Мо забрали вони.
- Що означає "збільшили"? Говори спокійно і по порядку, — м’яко сказала Лінь Вейся.
Цзян Хелу з’їдала коротке волосся і нахмурилася:
— Ми тільки що збиралися в магазині біля їдальні за стрижнями для олівців, але по дорозі Фан Мо забрала з собою Лю Сицзя та решту.
- Ти бачила, в який бік вони пішли? — Серце Лінь Вейся сильно забилося.
— У бік Цін'юаньської дороги, потім повернули ліворуч.
Лін Вейся поклала руку їй на плече і сказала:
- Можеш проводити мене туди?
Цзян Хелу мигцем глянула на годинник, помедлила:
- Гаразд, але треба поквапитися, скоро іспит.
Пекло. Дівчата йшли в тіні дерев, перетинали Цін’юаньську дорогу і дісталися до покинутого навчального корпусу за школою. Звідусіль доносився слабкий запах друкарської фарби - поруч була маленька шкільна друкарня, де друкували навчальні матеріали і екзамени.
Вони зупинилися перед іржавим залізним дверима. Лін Вейся штовхнула її і увійшла всередину. Усередині було темно, пахло вологістю і спустошенням.
— Фан Мо! - Покликала Лінь Вейся, зробивши кілька кроків вперед.
Відповідь не була, тільки ехо. Рідкий запах змусив її чхнути.
Лінь Вейся обернулася, щоб сказати партнерці, що Фан Мо тут немає, і треба шукати в іншому місці, як раптом грубі двері скрипнувши, поповзла по підлозі.
Єдина смужка білого світла зникла — двері повільно зачинялися. Зворушена щель Лінь Вейся побачила дівчину, яка стояла зовні з холодним рішучим поглядом і потім та зачинила двері.
Лінь Вейся кинулась до виходу.
Дівчина була високою і стрункою, її каштанові довге хвилясте волосся красиво переливалося. Вона стояла на яскравому світлі в шкільній формі, а білий перламутровий браслет на її порцеляновому зап'ястя, відбиває сонце, мало не осліпив його.
Це була Лю Сіцзя.
Лінь Вейся добігла до дверей, спробувала штовхнути ручку - пролунав клацання і зовні засунули замків.
Усередині відразу стало темно. Запах дратувався, і тривога лише зростала. Виходу немає. Хвилювання затьмарило її мислення, але вона з усіх сил намагалася заспокоїтись і подумати над ситуацією.
Раптом її осеніло, Цзян Хелу була останньою в списку А-студентів. Якщо на цей раз Лінь Вейся підніметься в ряди А, то Цзян Хелу опуститься до Ф.
Лю Сицзя була розумною, вона використала людську заздрість і небажання поступатися, щоб без труднощів замкнути Лінь Вейся тут.
Цзян Гелу хотіла зберегти своє місце.
А Лю Сицзя... Вона хотіла надто багато. Я хотіла, щоб Лінь Вейся проковтнула цей урок і змирилася з поразким. Вона завжди була першою.
У щілинах дверей Лінь Вейся смутно бачила, що Лю Сіцзя стоїть там. Вона дивилася на неї і сказала спокійно:
— Право, не знаю, ти добра або просто дурна. Так легко попалась.
Лінь Вейся стояла біля дверей, дивлячись прямо в ці очі, і повільно проговорила:
— Сицзя, відпусти мене. Цей іспит дуже важливий для мене.
Життя довге і непередбачуване. Лін Вейся не питала, чому все відбувається саме так - вона просто приймала це.
Хоча тітка не вважала її своєю дочкою і деколи більше любила Гао Хану, вона врятувала її від п'яниці-батько, виховала, дала їй спокійне життя - це було дуже багато.
У дитинстві Ґао Хана послали на віолончелі уроки гри. Тітка, боячись самотності, сказала Ліні Вейся ходити з ним - ніби скласти компанію, але все ж, стиснувши зуби, найняла для неї того самого вчителя.
У той час тітка працювала з ранку до ночі, щоб оплатити їхні уроки музики. Сусіди сміялися з неї, а вона в відповідь лаялася, як проста ринкова баба, хрипло крича:
— Тьху, а дочка - хіба не донька?
Хоча тітка деколи була упередженою, любила прискіпуватись і шукати користі, вона завжди вважалася рідною.
Лінь Вейся була дуже вдячна.
Раз тітка запитала про іспити, Лінь Вейся зробить все що в її силах. Вона повинна дати тітці зрозуміти, що вкладати гроші у неї і виховувати її не було даремною тратою сил.
Щель у двері Лінь Вейся глянула на Лю Сицзя. Та нічого не відповіла, тільки довго подивилася на неї - погляд був складним.
В останній момент, перш ніж Лю Сицзя пішла, Лінь Вейся побачила на її комірці яскраво-червоний краватку-бабочку А-студентки - сліпучий, блискучий, недосяжний.
Невдовзі після того, як вона пішла, задзвонив на екзамен і шумний світ занурився у тишу.
У тьмяному світлі пара янтарних очей озирнулася, де вона опинилася. Це був занедбаний склад, завалений старим спортивним інвентарем, а зверху валявся велосипед без одного колеса.
Лін Вейся знайшла тихе місце і сіл, притулившись до інвентарю. Довкола стояв запах старого мотлоху, дуже неприємний і їй довелося змушувати себе звикнути.
Це був склад в старому залізному сараї - душний і темний, до того ж стояв самий розпал літа. Лінь Вейся просувала всього кілька хвилин, а лоб і шия вже покрилися потім.
Було нестерпно жарко.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno