Після обіду, коли вони йшли з їдальні до класу, небо було темним, наче залитим тушою, хмари безладно погуляли. Пальми на головній алеї школи зеленню, тільки маленькі пелюстки магнолії розлетілися всюди.
Повернувшись у клас разом з Люсіцзою, Лінь Вейся сіла за парту і відчула, що атмосфера в класі знову змінилася. На відміну від холоду і безжиттєвості, які вона відчула в перший день навчання, тепер ніби додала трохи тепла.
Наче в пустелі, раптово промайнула іскра — запалило полум’я.
Лінь Вейся почула, як одна дівчина сказала: « Дай свою помаду.
Саме в цей момент Фан Мо повернулася, щоб дати їй зошит, і Лінь Вейся використала випадок, аби запитати:
— А що з ними всіма?
— Бань Шен повернувся на вивчення, і вони дуже тішаться.
Лін Вейся подивилася в ту сторону, куди показувала Фан Мо. За вікном Бань Шен, розв’язавшись зі стіною з довгим шиєм і широкими прямими плечима на яких висіла куртка, було неважко здогадатися, що під цією мішкою ховається сильне тіло. У руці він тримав запальничку Zorro, і синьо- оранжеве полум'я - вжик! — Вискочила з ложбинки між великим і вказівним пальцями.
У нього був розслаблений вигляд і надмірно бліда шкіра на обличчі. Він неважливо слухав, що йому говорили, іншою рукою застав щось на екрані, час від часу кидаючи погляд вниз.
Хлопець поруч казав:
- Ти вчора дивився? Коли той, 13 - й номер, кидав у стрибку з вадами назад, я відкрив пиво зі льодом — відзначав.
Лінь Вейся, мабуть, мала занадто добрий зір: вона смутно побачила на екрані телефону, який стискав його широкі долоні і розраховував розташування планет.
Неначе щось відчуваючи, Бань Шен підняв повіки, збираючись подивитися в її сторону.
Лін Вейся відвела погляд.
Фан Мо тим часом продовжувала без умовку тараторити, зітхаючи:
- Ну як можна бути таким крутим? Його сім’я надзвичайно впливова, він навчається чудово, особливо фізика - повний бал. Кажуть, він хоче вивчати астрофізику. Його мама була танцівницею в Національному театрі, тож не дивно, що він такий гарний. І красивий, і розумний, та голова на місці. Крім того, що він трохи холодний, у нього немає жодних недоліків. Творець дуже несправедливий. Ти подивися на цих дівчат, які прилаштовуються і зрозумієш - немає нікого, хто б їм не ввівся. Але коли ми вивчали разом, я ніколи не бачила його дівчини. Але ти бачила чорну лілій у нього на щиколотці? Кажуть, він зробив татуювання дуже давно. З одного слуху, після того як я покинув дівчину, інші заперечують це. Ех, чого тільки не говорять.
Лін Вейся глянула на Фан Мо і знову опустила погляд.
— Пам’ятаю, як він ходив до школи. Школа наказала йому звести її, перш ніж повертатися на заняття. Бань Шен відмовився, його відлучили від уроків. Потім його батьки прийшли поговорити з директором, і, здається, були якісь особливі обставини, в кінці кінців директор навіть виявив розуміння. Зрештою школа спеціально зібрала велику Лінійку, щоб виховувати його, і змусила Бань Шена зачитувати покаяння - тільки тоді справу дещо замкнули. Такі круті, як він, напевно будуть вибирати дівчину з A-студентів, а не із нас F-стадентів, - сказала Фан Мо, кидаючи ластик в пеніал, і зітхнувши.
Лінь Вейся прибирала на столі, слухаючи впівуха. Раптом зелена тетрадь, оцитувавши дугу, приземлилася їй на стіл.
Лін Вейся підняла голову. Це був він.
Він стояв прямо перед нею, руки в кишенях. Зустрівшись з нею поглядом, Бань Шен вимовив:
- Наступного разу прийшли когось іншого.
Він мав на увазі, що Лю Сіцзя приходила за домашнім завданням. Але тон Бань Шена був несерйозним. Що саме він мав на увазі - що незручно посилати когось замість себе, або, як того вечора, пропонував їй спробувати, чи зможе вона домогтися його? Його впевненість у тому, що він посилав Лінь Вейся сигнал: « Спробуй, чи зможеш?» - саме в день, коли він кинув виклик.
Вона побачила, як на її лобі було маленьке волосся; світло і тінь падали на його високий прямий ніс.
На мить вона втратила дар мови.
Його присутність була занадто сильною, від моменту його появи він ніби забрав усе повітря навколо. Тому з кожним хвилином навколо них двоє збирались дедалі більше уважних поглядів.
Лінь Вейся поспішала на секунду, але не встигла вона опам'ятатись, як він вже пішов. У повітрі залишився лише слабкий запах тютюну.
- В якому розумінні? Бань Шен заговорив з тобою, а ти йому навіть не відповіла? Надіслати... Вислати кого? — Фан Мо схопилася за серце, відчуваючи, як воно шалено колеться з того моменту, коли він підійшов.
— Забула, — опустила голову Лінь Вейся прибрал зелену тетрадь.
Наступного дня тайфун утихнув, і погода прояснилась. Оранжеве світло пронизувало повітря. Хоча колір був теплий, у такому прибережному місті як Нанцзянь все одно зростала спека.
Лінь Вейся всю ніч погано спала: напередодні ввечері посварилися сусіди. Жінка розлютилася, що заріже чоловіка ножем. Звукоізоляція в будинку була поганою, і до того ж у районі Шуйвей повно башт один до одного. Зворуш решітки на вікнах доносилися жіночі крики і чоловіча лазня, змішуваючись з шумом з естакади.
Вона чула все це дуже чітко. Посередині ночі її постійно будили, і вона прокинулася всю ніч напроліт.
Вранці Лінь Вейся дещо підскочила з ліжка, вквапилася і вийшла з дому. Виходячи з подвір’я, вона не помітила, що зелений плід впав із пишного лимонного дерева. З тихим стуком він приземлився їй на голову.
Маленький зелений лимон майже дозрів. Лінь Вейся відкусила шматочок і почала повільно жувати його.
Терпко і кисло.
Якби люди були такими ж, як плоди на природі... Занадто раннє дозрівання теж не дуже добре.
Лін Вейся поспішила до класу і сіла майже під дзвінок на ранкову самостійну. Через півгодини зв’язок включили, і після цього було зібрано на плацці для ранкової лінійки. У класі миттєво піднявся шум.
Хлопці гойдалися на стільцях, обговорюючи матч і крутя в руках підручники, які то й справа вилітали та потрапляли дівчаткам у голови, викликаючи вереск.
Дівчата в цей момент поводилися набагато стриманіше: вони стирчали яскраві ласки для нігтів, замінили помаду на гігієнічну, стояли у формі і базікали між собою.
- Гей, після уроків куди підемо їсти морозиво? В кав'ярні "Кечжи"?
- Ну так, я давно вже хочу їх тости по-гонконгськи.
- Може, на вихідних з'їздимо до Центрального округу? Я давно мрію.
— Ладно.
Лін Вейся прибрала книги і зібралась виходити, коли Фан Мо обернулася і витаривши очі, запитала:
— Вейся, а де твій значок?
- Моя піктограма хіба не... — Лінь Вейся повернулася, подивилась на груди і здивовано запитала: « А де ж мій значок? »
Вона точно пам’ятала, що наробила його перед виходом. Лінь Вейся відразу нагнулась, заглянула в ящик парти і обшарувала все навколо, але так і не знайшла. Вона перевірила кишені, а також порожня.
Фан Мо також допомагала шукати, її голос звучав стривожено:
- Вейся, згадай, де ти могла його втратити? Може, на вулиці? Зараз прийде учена порада, і ще...
Лінь Вейся поклала книжки назад у ящик і швидко крокувала до виходу з класу.
І ще твоє волосся - на лінійці їх треба збирати, — додала Фан Мо, але Лін Вейся йшла надто швидко і не почула останніх слів.
Лінь Вейся вибігла в коридор, опустивши голову, і почала шукати. Але ніяк не могла знайти, від хвилювання у неї виступив піт. Вона якраз пильно шукала повороту на третьому поверсі, як раптом помітила чорну тінь.
Її вії здригнулися. Очі ковзав по кросівках вгору, за довгим ніг в м'якій тканині штанів. Бань Шен, теж у шкільній формі, але з якимось роз'єднаним хуліганським шарм дивився на неї.
— Ищёшь значок? — запитав він.
Лінь Вейся кивнула. Бань Шен поклав руку в кишеню штани і розтиснув долоню. На ній лежав темно-синій значок старшої школи Шенчжень. Дівчина взяла його, обережно приколола на ліву сторону грудей і полегшено видихнула:
- Дякую, що знайшли мою піктограму...
Бань Шен зробив кілька кроків вперед. У цей момент сонячне світло в коридорі був особливо ярок, його колір нагадував шкірку щойно очищеного апельсина, він падав на стіну.
Довга і коротка тінь повільно зливалася, а температура повітря поступово підвищувалась.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno