До цього моменту пан Залізнудь тримався з підкресленою відстанню, і тільки вид кишенькових годинників змусив його на мить стати серйозним.
Однак ім’я Жаби зробило набагато потужнішим, ніж можна було очікувати: маг був приголомшений і швидко сховав за ввічливою посмішкою.
— Прошу вибачення за недоречну реакцію, — лагідно вимовив він. — Ніколас входив до перших шести висих істот шостої високої вежі. Це був один з великих піонерів, які заклали фундамент цього теперішнього Межміра.
— Один з тих легендарних шістьох чарівників шостого кола? — уточнил Генри.
У пам’яті швидко випливли сухі рядки з історичного хроніка Земель Свіча. У записах говорилося, що шість витоків шестикільської високої башти мали велетенську силу — величезну. Мабуть, Ніколас був одним з стовпів цієї групи.
— Так, це правда, — підтвердив пан Желудь і виявив щиру повагу до свого голосу. — Коли Шестикольська висока вежа перейшла в План Бездні, саме ці шість висих істот стали головним ударом демонічного орда. Вони стримувалися від пересилання безодні ціною неймовірних зусиль, дозволивши вежі вцілити і закріпитися. Без їхнього руху не було б сучасної вежі чи самого Межміра.
- І яка була доля Ніколаса? — Питал Генри.
Жаба теж подався вперед, з незамисненою цікавістю втупившись на пана Шлуда.
— Захищаючи відступ, Ніколас встромився у порядок ворога на Плані Бездні і приводив демонів за собою. Відтоді про нього ніхто не чув. Він офіційно числить зниклим безвісти.
Генрі повернувся до свого супутника:
- У тебе є якісь спогади про ці події?
Жаба лише повільно похитав головою:
— Пусто. Ні єдиного проблиску.
Пан Жаби уважно вивчав особливості свого життя, наче шукав у них знайомий профіль з минулого і після цього шанобливо довідувався:
— Не рахуйте за зухвалість, але не могли б ви назвати своє повне ім'я?
— Ніколас Карлос Кембі, — відповів Жуба.
Пан Жолудь на мить занурився в роздуми, перебираючи в голові можливі варіанти.
- Навіть якщо ви не є Ніколасом, ваш зв'язок з ним незгідний і глибокий. Якщо ви дасте свою згоду, я пропоную вам обом поїхати зі мною в Межмір'є. Там, у архівах і серед старійшин ви знайдете відповіді на ваші болючі запитання.
Генрі переклав погляд на Жабу:
- Я не проти такого повороту. А що скажеш ти?
— Я згоден, — коротко кивнув жаба.
Пан Жолудь задоволений кивнув і широким жестом запросив їх йти за собою:
- Тоді не будемо марнувати часу. Ідіть за мною і намагайтеся триматися ближче.
Генрі миттєво відчув, як простір навколо мага ущільнився і формував потужну невидимість. Коли вони увійшли в зону дії його сили, пан Жолуді мало помітно посміхнувся:
— Тримайтеся міцніше!
Роздався сухе клацання пальців, і реальність миттєво попливла. Затінки лісу висять у вертикальні лінії і перетворились на шалений калейдоскоп звивальних фарб.
Наступної секунди свідомість прояснилася від різкого притоку свіжого, надзвичайно чистого повітря, який приніс з собою дивне відчуття бадьорості. Генрі навіть не помітив моменту переходу, а все ще оточував їх ліс, але декорації змінились.
Ісланські дерева тут йшли вгору, пронизуючи хмари; кожне таке дерево могли б обійнятися за руки, не менше семи-восьми людина. Їхні крони були сплетені у густий намет, що повністю приховувало сонячні диски, незважаючи на безхмарне небо над головою. Однак унизу не було темно, оскільки напівмарк розсіяв м’який фосфоресцируючий спалах грибів та диких рослин, які густо засіяли землю і зморшкуватий кору стовбура.
Одному погляду на цей неоновий ландшафт Генрі вистачило, щоб зорієнтуватися - це був Темний Ліс. Раніше він вже вивчав ці місця через органи чуття Шаті, і характерна флора, яка не зустрічається більше ніде на Плані ельфів, підтверджувала його здогадку.
У голові Генрі включився аналітичний розрахунок. Метод пересування пана Жюля вражав, що телепортування на тисячі кілометрів без стаціонарних вівтарів та ще й декількох пасажирів. Звичайно, це не було стандартним маніпулюванням простором — найвищим заклинанням або унікальною технологією доступної лише одиниці.
Пан Жюлу обернувся до супутників, керуючи поли мантії:
— Не варто попереджати в чужому домі, навіть для мене. Милі, що залишилися. Це займе не більше 15 хвилин.
Генрі вже знав, що матерінська планета — це джерело енергії. Місцева атмосфера була настільки насичена життєвою силою, що навіть без магічних здібностей людина могла б продовжити тут свій термін удвічі. Концентрація вільних мана-частинок і зовсім була визначеною: будь-яка істота, що народилася в такій колисці, спочатку мала б потенціал вищого порядку.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu