На межі життя люди або втекли вглиб континенту, або удобрювали ґрунт, і демони тепер безцільно скинулися по випалених землях.
Навіть у умовно безпечній частині Королівства Ноен загроза прориву залишалася постійною, а напади на поселення стали звичайним явищем.
У дикій місцевості караванам, мабуть, було найважче — не висіли стіни і за життя доводилося чіплятися зубами.
Справжні майстри клинки стали рідкісним товаром, який безжалісно відсіяв слабих і був лише найміцнішим.
Стрічки авантюристів поступово збільшувалися новими силами, але новобранцям потрібен був час на підготовку; протягом найближчих днів вони майже не могли стати повноцінною бойовою одиницею.
Генрі розташувався у повозку в самому хвості каравана, взявши на себе спостереження за тилом. Феррі очолював авангард, поки його підлеглі забезпечували охорону центральної частини і вели розвідку.
Кожен обов’язок — від дозору до прикрити — був розподілений з математичною точністю.
Не минуло й половини дня з моменту виступу, як передових дозорів примчав вершник. Перед нами лежала стіна густого лісу, в якої застигли три перевернутих вози. Було дуже сумно, коли коні валялися у дорожнього пилу.
Поблизу з’явилися людські рештки, серед яких не залишилось жодного цілого тіла, а на фрагментах плоті чітко виднілися глибокі сліди зубів. Земля довкола була буквально спощеплена хаотичним переплетенням міток.
Феррі поспішав, уважно вивчив місце бійні і глухий сказав:
— Стая демонів.
На відміну від звичайних вовків, зграя демонів була неприродним союзом різних видів, через що їхні сліди виглядали страхітливим безладом - від гострих кігтів до масивних лап усіх мас.
« Будьте обережні, хлопці », — попередив Феррі і його голос зірвався на різкий шепіт.
Сліди ще не встигли охолонути. Це означало, що творці пішли недалеко і, мабуть, досі рикали десь поблизу.
- Прискоряємо темп. Ми повинні негайно покинути цей район, бо він наказав засідати в сідло.
Генрі, який був у хвості, чітко чув кожне слово і сам почав аналізувати характер пошкоджень на землі. Він підняв погляд на небо: сонце стояло у зеніті, обіцяючи ще пів дня шляху, але внутрішнє враження могло не охопити цього часу. Картина спустошеного каравану була переповнена людьми, і на її обличчях мало хто звертав увагу.
До заходу караван досяг підніжжя гірського пасма. Місце для стоянки було вдалим: тил надійно захищала відвісну скелю, не виключаючи можливості раптового нападу зі спини. Тепер утримуються відкриті фланги, а в разі катастрофи гори могли стати притулком для людей на рівнині. Професіоналізм загону Феррі показав, що солдати швидко організували охорону і розставили патрулювання для постійного контролю над околицями. Генрі отримав завдання відповідати за центр табору, заборонивши залишати піст без прямого наказу.
Ніч опустилася раптово, укрив світ чорним саваном. Генрі сидів біля вогнища, уважно спостерігаючи за танцем полум’я і прислухаючись до мерзенного полювань. Тонкая струмка диму вертикально йшла в нерухоме повітря. Перша половина ночі пройшла в обмані. Він пригорнув очі, занурився в стан поверхневого сну і відновив сили. Лише під ранок табір занурився у ту особливу тишу, яка порушувала лише рідкісний хропіння втомлених людей.
Несподівано Генрі несподівано широко розплющив очі.
— Прокидайтеся! Щось наближається, - голосно промовив він, і його голос, позбавлений емоцій, прорізав нічну мглу.
Заклик швидко рознісся по таборі, змушуючи людей вскочити з місця. Ці люди були загартовані мандрівниками з гострою небезпекою; вони знали, що в диких землях мертвий сон дорівнює справжній смерті.
Феррі, який не помітив нічого підозрілого, підійшов першим.
— Що таке?
Торре підійшов слідом, зберігши зовнішній спокій, але рука його вже лежала на ефесі зброї. Ніхто не сумнівався в тому, що великий лицар ніколи б не жартував за дріб'язковими хвилинами.
Генрі повернув голову на схід.
— Якщо мій слух мене не обманює, звідти насувається велика зграя.
- Скільки їх? — відразу перейшов до справи Феррі.
« Я не скажу точно, але судячи з вібрації ґрунту та шуму — багато », — відповів Генрі.
Невдовзі табір перетворився на понівечений мурашник. Феррі короткими викриками розставив воїнів у захисний лад. Генрі обнажив довгий меч, лезо якого холодно блиснуло в світлі згаслих вогнищ і зайняв позицію у центрі. Згідно плану, він повинен був страхувати внутрішній периметр, перековуючи спроби прориву з флангів.
Невдовзі всі почули, як наростав гул. Стая рухалась з страшною швидкістю: за хвилину далекий топот перетворився на яростий рев, який уможливив нічне повітря.
Перший сигнальний стріла розвідника просвердлила небо, даючи старт бою.
Щітоносці синхронно зачепили ряди, перетворюючи передній край на монолітну сталеву стіну.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu