Перші два тижні пройшли у страху. Генрі навіть відчув справжній мир, спостерігаючи за його розмірами пастухів.
Серед п’ятьох працівників було двоє шукачів пригод, які назбирали достатньо золота для того, щоб викупити ділянку і оселитися тут до кінця своїх днів.
Про Боуена ходили чутки, що колись він був сильним авантюристом з багатим бойовим минулим.
Генрі часто бачив, як старий, покурюючи трубку годинами сидів біля огорожи в степу і про щось роздумуючи.
У тиші свого будинку Генрі методично занурився в медитацію. За цей час він досягнув значного прогресу: у морі розуму на третьому схемі запалився четверта зірка, довівши загальну кількість до двадцяти дев'яти.
Вночі він дивився у вікно на чужі сузір’я, мимовільно порівнюючи їх з тими, під якими тренувався в інших планах. Поки все йшло рівно, без відхилень.
Але півмісяця пройшли без єдиного натяку на демонічну активність. Генрі почав думати про те, щоб піти, не марнуючи час даремно, якщо ситуація не зміниться.
Єдине, що стримувало його на місці - це слова Боуена про те, як демони зазвичай приходять з осені, коли кормова база стає нудною під час зими. Але за два тижні нічого не сталося.
Все змінилося глибокої ночі. Генрі раптово відкрив очі і виглянув у вікно. Важко переваливаючись, на пасовищі наближався сильний гірський ведмідь.
Чудо перейшло через паркан, жадібно розглядаючи отари і з його кидок капала слина. Це був не рядовий звір, а демон високого рангу — повний зріст монстра до п’яти метрів.
Ведмідь недбало вдарив лапою по огорожі, і дерев’яна секція розлетілася в щупиці, немов солома. Шум швидко розбудив пастухів. Боуен примчався першим і, побачивши непроханого гостя, судомно втягнув повітря:
- Гірський Гігантський Ведмідь!
Старий відразу впізнав створіння. Ці демони славилися неймовірною фізичною силою, а їхня шкіра була такою грубою, що звичайна зброя просто в’яло у товстій плоті. Звідки ця махина взялася тут, в степовій зоні, далеко від гірських хребтів, Боуен не розумів. Але роздумувати не було часу.
— Біжіть! Нехай їсть, скільки влізе, тільки б пішов швидше. Ні в якому разі не провокуйте його. І Генрі попередьте - нехай не захоче лізти на пиріжок!
Боуен знеохотився, коли він повернувся додому. Він вважав Генрі недосвідченим новачком, який міг протистояти такій загрозі. Навіть матриці високої ранги пасували перед подібною силою.
« Пана Генрі немає в домі », — доставив хлопець, який повернувся після перевірки житла.
— Ушел? Отже, вимився при перших ознаках небезпеки. І це правда, — пробурмотів Боуен, не приховуючи розчарування.
- Капітане, дивіться! Він там! — Він вигукнув Маха, вірного товариша Боуена, вказуючи на сторону монстра.
Боуен простежив за його жестом і завмер. Генрі стояв перед демоном, стискаючи в руці меч. Тварюка помітила чоловіка, обгорнула пащу і видала оглушливий рів, від якого здригнулася земля.
- Прокляття, ідіот! Відступай! — У паніці заорал Бовен.
Генрі обернувся і ледь помітно посміхнувся:
— Все в порядке. Я справлюсь.
Боуен був охайний такою неввічливістю, але залишатися на місці було самогубством.
- Йдемо!
Він зітхнув, не бажаючи побачити смерть юнака, і вирішив повернутися пізніше — щоб зібрати те, що залишиться від тіла.
— Капитан, погоди... Дивіться, — гукнув його Маха, не відриваючи очей від ведмедя.
Генрі перехопив руки довгим мечем, який знаходив долоню звичайної шерохотуватості шкіри, і почав повільно скорочувати дистанцію з гірським Гігантським Ведмедем.
Після всіх трансформацій показники його тіла вже перевалили за сорок одиниць; навіть не взиваючи до Сіле титану, він відчував у жилах колосальну майже надлишкову силу, готову виплютися в будь-який момент.
Гігантський ведмідь, що ввірвався у горище, несамовито кинувся вперед. Його маса здавалась неминучою: земля сильно тряслася, наче гори вступають у рух і спадають на рівнину.
Генрі повністю зосередився, перетворившись на холодний аналітичний інструмент; його погляд ланцюгко стежив найменше скорочення м’язів звірини.
У момент, коли туша монстра змила в стрибку, Генрі різким, виверним рухом пішов з траєкторії атаки. Сильно відштовхнувшись з землі, він прослизнув за спину противника. Ставши мечем з сухим криштальцем, він встромився у тіло. Але тільки лізвія стала ще більшою — м’язами сталевих мускулів, які надійно захищали кістку.
Не марнуючи дорогоцінні секунди, щоб прорвати оборону грубою силою, Генрі ривком витягнув зброю і відразу ж відпрягав убік, ледве розминувшись з кігтистою лапою, що свистнула в повітрі.
Зазвичай зброя в таких боях вважалася майже неефективною, оскільки шкура та густе хутро ведмедя були твердими і загартовані.
Лише завдяки винятковій фізичній силі Генрі меч зміг пробити цей природний доспех, але для такого кола це означало щось більше, ніж укол шпилькою.
Боуен, який спостерігав за стороною з боку, дуже зітхнув. Талант Генрі вражав уяву, але розрив у чистій могутності здавався нездоланним.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu