— Є надійні призначення останнім часом? — запитав він, відразу переходячи до справи.
Хлопець кинув Генрі пильний погляд.
- Екзорцист?
Генрі коротко кивнув.
Мене звати Тіва. Пройдемо.
Тіва відклав склянку, залишив тканину на стоянці і жестом запросив Генрі в задню кімнату — архів з високими стиллами забитих папером паперу.
— Які завдання ви бажаєте виконувати? Чи є якісь особливі побажання? — запитав Тива.
« Там, де є багато демонів », — відповів Генрі.
Тива зрозумілоще усміхнувся.
— Багато демонів завжди мають високий ризик. Якщо ви не впевнені у своїх силах, я б не радив.
Він помітив слабкий демонський ци, що виходить від тіла Генрі і по недосвідченості вважав його наступним честолюбним новачком. Багато з них рвалися до найсвіжіших місць для швидкого росту, не знаючи наскільки крихка межа між розвитком і знищенням.
— Не турбуйся про це, просто покажи варіанти - відрізав Генрі.
Тіва кивнув, вирішивши не лізти в чужу долю.
— Ось це: охорона пасовища вогню, контракт на три місяці, оплата - двадцять золотих. — Він витягнув з стопки пожовтілий пергамент і простягнув його клієнту.
Генрі заглибився в читання. Пасовище на південь від Емі забезпечувало м’ясо і молоком усі сусідні землі, але демони, які постійно туди закидалися заради легкої здобичі, завдали величезної шкоди.
Господарі регулярно наймали екорцістів, але вони рідко затримувались надовго. Тут назбиралися дуже нерівномірно і перетворювали роботу лотерею.
Більшість еккорцістів, не побачивши жодного демона за місяць, звичайно залишають пост.
Їхня справжня мета полягає не в охороні об’єктів чи скаржнику, а у породженні темряви. У їхніх очах худоба і коні на пасовищах — це не більше, ніж приманка, а захист майна є для них тягарем. Без здобичі вони не бачать сенсу витрачати час даремно, натомість шукають удачу в інших краях.
Завдання на пасовищі вогню можна було вважати чистим удачім. Демони забрели в цю місцевість рідко й не становили серйозної небезпеки, а це здебільшого були звичайні істоти.
Тіва навмисно обрав для Генрі цей відносно безпечний маршрут, поводячись з недосвідченим сорвиголовом. Звичайно, старий делегат ніколи б не зізнався в цьому вголос.
Генрі швидко дослідив оголошення і дійшов висновку, що за роботу варто взятися. Він міг просто покинути Емі і полювати на демонів, але відсутність розвідуваних перетворювала таку затію в несправний ризик.
У тисячах Озера поганий досвід з щупальцями показав, що за будь - яким поворотом може чекати противник, який багато разів перевершує твої власні сили.
Через інформаційні канали бара « Старе дерево» Генрі отримував хоча б зразкову інформацію про небезпеку в районі. Він мав велику освіту, і це вимагало від нього ризику.
Це було значно надійніше, ніж блукати з мечем у надії на випадок. Генрі ніколи не страждав від самовпевненості і не переоцінював своїх поточних можливостей.
— Тоді беру це завдання, — сказав Генрі.
— Тримай документ і прямуй на південь. Господар пасовища вогню прийме тебе, коли ти попередиш папір, — відповів Тіва.
У цих краях письмена була рідкістю. Генрі сам по собі мав достатньо пергаментів, аби підтвердити свої рішення.
Генрі залишив таверну і на ходу свертав папір. Як тільки двері зачинилися, чоловік у поношеному ковбойському капелюсі, до цього моменту безконтрольний цукерий випивку, відставив чашку. Він неквапно піднявся і попрямував до дверей службового приміщення, де ніс до носа зіткнувся з вихідний Тива.
— Приятель, я прийшов купити інформацію, — сказав незнайомець і його губи зворушили ледь помітну висмішку.
— Що саме тебе цікавить? — Тива безсердечно.
— Детали завдання, яке щойно взяв той хлопець.
- Креймер, залиш новачка у спокої. Я не торгую інформацією про виконавців. Якщо поповзуть чутки, мій бізнес рухне в той же день, - відрізав Тіва.
Він добре розумів, що все у « Старому дереві» йде вгору лише завдяки незрівнячному довір’ю. І замовники, і найманці вибирали його заклад через жорсткі правила та бездоганну репутацію. Зруйнувати фундамент, який будувався роками, заради негайної вигоди було б безглуздо.
Креймер просто знехтував плечима і вийшов на вулицю, не прокинувши ні слова. Він вирішив спробувати щастя на удачу: від Генрі виводив слабкий, ледь вловлений фон демонічної ци — чіткий знак зеленого новачка.
У середовищі екзоорцістів було вдосталь тих, хто не оббризкував їх. Вбивство іншого еккорциста також давало зріст ци, хоча ризик відбити людину часто був вищий, ніж у стіп із рядовою нечистотою.
Однак завжди були відщеплені люди, такі як Креймер, які воліли нападати на слабих. Його логіка була проста й цинічна: такі жертви вигідні. Вони не можуть захиститися, але при цьому назбирали достатньо ци, щоб стати корисним ресурсом, а їхні особисті речі служили приємним бонусом.
У цьому суворому світі не було інших законів, крім особистої моралі, яка для Креймера давно стала порожнім звуком. Єдиною мірилом успіху для нього була нажива.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu