Ед залишався звичайним воїном, тіло якого було трохи міцніше від простого селянина. Ніякої магічного захисту, ніякої дистанційної атаки. Йому доводилось сходитися з монстрами груди в грудь, де незначна помилка означала неминучу смерть від кігтів.
Цього разу його метою в лісі Срібленого Інея був новозаявлений демон, який встиг розірвати двох мисливців. Страх паралізував село, яке було головним джерелом їжі для лісу і без полювання містечко мало голодний час.
Ед розумів це краще за інших. Крім того, будь - який екзортіст знав Золоте правило: молоду тварину треба знищити в зародку доти, доки вона не еволюціонувала у щось непереможне. Отримавши звістку, він без вагань обнажив меч і виступив.
Ед швидко знайшов місце, де живе монстр.
Він рухався безшумно, пригнувшись до самої землі і зливаючись з тінями, наче лісовий хижак. Ці стежки він знав так добре, що міг би орієнтуватися в лісі з закритими очима.
Помітивши тигра, Ед завмер у виття. Звір був оманливим, а от він — звичайним хижаком у тіні.
Але саме ця річ змусила еккорциста стиснути своє серце, і це стало ознакою небезпеки. Здається, тигр уже досяг рангу « Первого Демона» і порівнявся з повноцінним екзористом. Такі істоти мали вроджені таланти, які могли миттєво розладнати хід бою.
Ед затамував подих, прорахувавши траєкторію випада і точки вразливості.
У цей момент верхівки дерев затремтіли під поривом легкого вітру. Ліс наповнився листям, що кишить його ілюзією повного спокою.
"Плохо".
Вітер змінив напрямок і подув прямо в бік тигра, несучи з собою запах людини. Ед недооцінив якусь тварину. Хижак, який щойно здавався сплячим, різко вкинув голову. Його очі, налиті жовтим полум'ям, безпомилково впилися у ту точку, де затаївся екзорцист.
Погляд Еда миттєво застиг. Розуміючи, що ефект несподіванки втрачено, він рвався вперед: його фігура просвердлила повітря наче гарматну стрілу. У цю мить він сам став продовженням свого клинка, вклавши у ривок всю доступну швидкість.
Тигр не зволікав. Він схопився, вивергаюча ранок рик, і навколо його шкури заколовся важкий чорний дим. Прямо на очах тіло звіра почало деформуватися і роздмухати. За долі секунди звичайний хижак перетворився на чорного гіганта заввишки п’ять метрів і його тінь закрила підлісок.
Чорний тигр широко розкрив пащу, і з його горла вирвався густим тромбом голки-черного полум'я.
Коли б Ед не змінив траєкторію в останній момент, то удар спелив би його на місці.
« ДЕМОН першого рангу, як і слід очікувати» — пром'яло в голові хлопця, поки він йшов з лінії атаки.
Ед не наважився напроломити проти демонського вогню, і зрештою його тіло було вразливим до тілесних та кров’яних тіл. Він швидко летів і приземлився з звіра, ледве доторкнувшись стопами землі. Але тигр швидко реагував: у великому стрибку він витягнув лапи, обгорнувши кігти. Тільки тепер Ед зрозумів, що справжні розміри ворога - одна його лапа нагадувала масивний жорно, а кігті з низьким свистом розсікали повітря, витворюючи щільні вихори.
Едові зіниці були повністю звузені. Він різко відскочив назад, ледве вибігши смертоносного помаху, і в той же момент полоснув чорним мечем по передній кінцівці звіра. Леза залишила лише неглибокий поріз, з якого хлинула темна кров.
— Ррр!
Тигр запалав від лютої люті і натмажив хвостом. Удар прийшов по горизонталі, з жахливою легкістю ламається на своєму шляху давні дерева.
Ед встиг помітити, що цей сталевий відросток з жорсткою вовною здається невіддільним і живим продовженням тіла монстра.
Не втрачаючи холоднокровності, він чекав ідеального моменту і стрибнув прямо на літаючий хвіст. Використовуючи інерцію ворожого удару як трамплін, Ед змив виття та в мить опинився на великій спині тигра. Його чорний меч встромився глибоко у загривок, вхідаючи в плоть так само легко, наче в м'яке тофу.
Рана виявилася важкою, і звір сильно забився, намагаючись скинути наїзника. З подвійною швидкістю він не встиг витягнути з кістки зброю і кубарем полетів убік, важко сплюнувши кров.
Чудова сила поштовху встромила все тіло, замулюючи внутрішні органи болісно зміщуватися. Якби він не мав багато років досвіду поглинання демонської ци, то це обірвало б його життя на місці.
Еда відкинула на стовбур дерева, яке з тріском поламалося під його вагою; він кілька разів перекотився по землі і схопився. Тигр витріщався у погоню без тіні передишки, не даючи жертві опам’ятатися ні на мить.
Ед судомно стискав меча. Грудь прошивала гостра, пульсуючий біль, а з губ стікала багряна кров.
З таким важким пораненням шанси вибратися з лісу Срібного Інея прагнули до нуля.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu