Ініціалізація активного сканування...
На величезній швидкості він увійшов в межі забрудненої Зони, прямуючи суворо на південь.
Десь два кілометри, і Генрі наткнувся на перешкоду: серед уламків лежав труп жінки-волшебниці. Навіть смерть не могла повністю приховати її колишню красу і форму, якими вона пишалася за своє життя. Але тепер вона була шокована.
Спроможний огляд показав, що удар був завданий не сталлю, а заклинанням на зразок Лезвій Ветра - характерні ровні краї розрізування не залишали сумнівів у магічному походження атаки. Її вбив не монстр, а інший чарівник.
Можливо, старі рахунки у хаосі перевесели здоровий глузд, адже під час евакуації ніхто б не витрачав сили на міжусобистість.
Шкіра померлого вже почала темніти, набираючи характерний антрацитовий відтінок тіла Півзунів.
Середовище було занадто агресивне, бо невдовзі з цього тіла вилупилося б нове створіння без іншого втручання.
Коли Генрі зосередився на маніпуляції, то випустив полум’я, яке окутало тіло щільним вогнем. Тіло швидко зернулося в попіл.
Ця жінка, мабуть, вважала б цілковитим забуттям стати безмозким монстром. Очищення середовища було не тільки питанням гігієни, але й обов’язком кожного розумного мага.
Закінчивши з цим, Генрі додав ходу. Давид був занепокоєний тим, що його ситуація виглядала дуже незавидною.
Забруднена Зона сама по собі була смертельною пасткою, але тепер до природних небезпек додався людський фактор. Сотні наляканих чарівників, серед яких не було наївних простаків, перетворювали цю територію в арену для виживання. Коли вичерпуються ресурси, криваві сутички стануть неминучими.
Генрі чітко розумів, що не можна знайти їжу чи придатну воду. Сам Генрі, який звик читати найгірші сценарії, завжди тримав у Простельній персні великий запас провізії.
Але для більшості пасажирів дирижабля ситуація була іншою: мало хто готувався до знищення наперед, а вартість вместних кілець змушувала магів економити кожен дюйм простору.
*
Ішов дев'ятий день після аварії. Давид, сховавшись у тіні нагромадження щебня, витягнув зі свого Простельного Персня шматок м’яса. Він повільно палив тверді волокна і запив їх крихітним ковтком води.
Йому могли вистачити на місяці пайки, але запаси води таяли в очах.
Він пив тільки тоді, коли спрага ставала нестерпною, зовсім не вдаючи, чи вдасться йому колись покинути ці прокляті землі.
Привичка завжди мати при собі недоторканий запас Давид колись перейняв у Генрі. Раніше він лише посміявся, дивлячись на те, скільки ваги має товариш, але тепер дуже гірко визнав: Генрі мав рацію.
Його наставник і друг завжди видавався йому втіленням сили, таланту та холодного розуму. Коли Давид почав займатися торговими справами, він спочатку перекопував цю обережність. Хто ж знав, що ця риса врятує йому життя в порожньому стані.
Коли Давид побачив, як небо над головою затягується тяжкою вуглею, то відчув холод у грудях. У цій темряві не було ні зірок, ні надії.
Цього разу інтуїція підказала йому, що шляху назад немає.
У пориві паніки він пішов занадто далеко вглиб зони, остаточно втратив орієнтири. Пейзаж був одноподібно мертвий, позбавляючи будь-якої можливості співіснувати.
Він дістав магічний талісман зв'язку, але він залишався холодним і безжиттєвим: Магічна сітка тут не працювала.
— Шкода, — прошепотів він у порожнечу. — Не встиг перекласти каміння і золото Генрі з Рейс. Все пропаде даремно.
Давид глибоко засмутився. Ці засоби допомогли б Генрі купити рідкісні ресурси і зміцнити Клану Черч, а Рейс могла б ні в чому собі не відмовляти, хоча біля нього вона й так ніколи не знала би потреби. Це було б набагато точніше, ніж дозволити накопиченню разом з тілом на пилі.
« Можливо, банк Серандір визнає факт моєї загибелі і проведе транзакцію за заповітом?» — він дуже зітхнув. Думка про смерть лякала, але була майже звичною. Він займався торгівлею у небезпечних регіонах і вже довгий час ризик відібрав життя. Це було неймовірно, але він не створив чогось справді значущого.
Хоча через свою сонливість Давид був обтяжений тягарем, він злякався. Спати в Забрукованій Зоні було правильним способом самогубства, а нічний годинник удесятеро був небезпечним.
За останні дні він кілька разів потрапляв на волосину від знищення; останнього разу йому довелося підірвати Бомбу Огняної Ящеріці майже під ногами демонічного створіння. Він вижив лише завдяки чуду: кістки копали від тріщин, тіло було вкрите гематомами, але ворог перетворився на обгорілу купу м’яса.
Він все ще був живий, а отже, треба було йти далі.
Давид вже не раз обманював смерть, покладаючись на Бомби Огненої Ящериці, зроблені Генрі.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu