У ту ж мить від мага з’явилася хвиля щільної мани. Простір навколо Лесіса наче став застиглим бурштином; невидимі пути схвалили його рухи, позбавляючи найменшої можливості підсковзнутися. Його занесений кулак завмер в повітрі, не досягнувши мети.
Генрі був за спиною противника. Його долоні жорстко зафіксували голову чоловіки, і коротким, вивереним рухом він провернув шейні хребці. Роздався сухий кришталь, і тіло Ленсіса миттєво обм’якшувалося, що стримується лише магічним плетинням.
Але Генрі не звик залишати шанси на виживання. Зклавши пальці в жорсткому жесті, він загнав їх прямо у грудну клітку ворога і пробиваючи тіло. Коли він віддер руку, між його пальцями вививався довгий червоний черв’як — паразит, який підтримував іскру життя в носі.
Генрі збився, перетворюючи паразита на безформну слиз. Тепер Ленсіс був мертвий остаточно.
Підхопивши обм'якший труп за шиворот, Генрі підійшов до дверного про це і коротким нудьком викинув його назовні. Він розумів, що рано чи пізно тіло буде виявлене і це неминуче спровокує розслідування. Погляд мага ковзав по іскореному залізному замку на дверях, сліди грубого зламу були занадто очевидні, щоб їх ігнорувати.
Після того як Генрі повернувся до свого сховку — масивного дерев’яного ящика, він знову занурився у режим очікування.
Ближче до світанку тиші трюма порушили тупі кроки. Патрульний, що робив плановий обхід, натрапив на застигле тіло Ленсіса.
Незабаром новина про те, що сталося, дійшла свого керівництва. Група перевірили трюм, щоб уважно оглянути довірені їм вантажи, але на їхнє здивування всі печатки були цілі, а інвентар відповідав вимогам. Нічого не пропало.
Причиною смерті Ленсіса та його вбивці стали незбагненні таємниці. Незважаючи на те що замок був зламаний фізичною силою, ніхто не хотів підозрювати того самого загиблого. Він був лише простим чорноробом і фізично не міг контролювати загартовану сталь.
Директор дирижаблів, нахмурившись, озвучував єдину логіку: зломщик і вбивця — одне й те ж обличчя.
Але спонуки цього таємничого гостя ставили всіх у глухий кут. Це виглядало позбавленим всякого сенсу.
Оскільки заціпок не мився, а план польоту вимагав дотримування термінів, справа вирішила пом’яти. На двері просто встановили новий, більш потужний замок.
У цей час Генрі сидів у тісному ящику, задумливо в руках різову фігурку.
Він встиг повернути на місце ще до приходу патруля, замінивши артефакт всередині звичайного кореня цілющого зілля.
Коли ті, хто перевіряв його декілька метрів від нього, Генрі використовував свої навики для прихованості: він повністю подав еманації аури і навіть зупинив дихання, перетворившись у неживий предмет.
Він знав, що вартовий не ризикує вкривати кожен ящик, особливо ті, які тримали кістки дракона.
На ці контейнери були накладені суворі охоронні печатки, відкрити які міг тільки законний отримувач.
Ці ж магічні клейма блокували можливість помістити вантаж у кільце, яке було надійним захистом від крадіжки з боку екіпажу. Зазвичай такі заходи застосовували лише до найдорожчих товарів імперії.
Спочатку Генрі хотів використати шкатулку як приманку, щоб вистежити сектанта Бездні вже після посадки. Він не сподівався, що фанатик виявить таку нерозсудливість і видасть себе на корабель.
Коли Генрі востаннє подивився на фігурку, то коротко за допомогою енергії роздав захованого всередині демонічного черв’яка. Тепер артефакт повністю втратив свою силу і цінність.
...
Унизу, під києм парового дирижабля, з’явилася інша сцена.
Старик і двоє молодих людей з почуттям безсилої люті спостерігали за тим, як судно перетворюється на крихітну точку на горизонті. Вони виснажили свої запаси мани майже до дна, але магічна форма так і не перейшла в активний фазу. Дірижабль не вибухнув, він не змінив курс — просто продовжував свій політ.
— Лесіс, нікчемний ідіот! Що він там влаштував? — Прошипів один з хлопців, стискаючи кулаки.
Обличчя старого, спорожніле глибокими зморшками, потемніло від гніву.
— Наш план сорван. Хтось втрутився зсередини. Можливо, королівські чарівники все - таки засікли наші сигнали. У такому випадку Ленсіс для нас більше не існує.
- Пане, які будуть вказівки? — запитав другий хлопець, понуривши голову.
Старик ще довго дивився слідом за виданим кораблем, після чого тихо, але твердо сказав:
- Повертаємося. Невдачі - частина шляху. Те, що ми задумуємо, вимагає найбільшої витривалості. Франц витратив роки на підготовку, і все одно зазнав краху. Йдемо. Бездні будуть потрібні нові шанси.
Тим часом на борту дирижабля Генрі продовжував свою мовчазну практику. Він сидів із заплющеними очима, повністю зосередившись на маніпуляціях з духовною енергією у своєму розумі.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu