Троє чоловіків почали вливати ману у структуру формування. На землі спалахнули складні руни, заливаючи простір різким світлом і важкою незвичайною енергетикою.
На борту дирижабля Генрі раптово відкрив очі і знову подивився на шкатулку. Він вивів фігурку: червоний жук всередині метала, перекатаючись з боку в бік, наче його розміри швидко збільшувалися і він був готовий розірвати свою темницю.
Генрі різко плескнув по фігурці долонею і негромко прикрикнув:
— Тихо! Сиди струнко, не заважай практиці.
Він лише злегка вивільнив свою ауру, але жук раптово затих і втиснувся у дно фігурки й більше не сміючи поворухнутися.
Унизу старий розгубився.
- Чому немає реакції? Недостатньо мани?
— Продовжуйте вливати! - Змовив він.
Молоді люди кивнули, збільшуючи потік енергії. Світло формації розпалилося яскравіше, але нічого не сталося.
У цивільному режимі після активації та встановлення зв’язку з жуком мала пробудитися його прихована сила, запускаючи формуцію внизу і кидаючи примарну тінь. Але відповідь була лише тиша.
Спочатку старий чоловік приписав все на нестачу мани, але навіть якщо він повністю всиновляє, ситуація не змінилася.
- Де ж збій... - Пробурмотів він.
« Повідомте Лесісу, нехай перевірить », — наказав він помічникам.
Один з них кивнув, відійшов від формації, вихватив кинджал і полоснув себе. Кров хлинула з рани; він вийняв через пазухи зеленого жука і приклав до поріза. Комахе оживлялось, жадібно припавши до крові, і незабаром роздулося в десятки разів, змінивши окис на багрово-черевний.
Молодий чоловік схопив жука, засунув у рот і з криштком розчавив зубами. Коли виринув сік, він закрив очі і прошепотів:
— Ленсіс, формация не перейшла до другого кроку. Перевір ситуацію.
Під палубою дирижабля, на другому ярусі, чоловік з зарослим щетиною обличчям, весь покритий брудом, почув голос прямо у себе в вуха і різко сів на загальній кійці. Довкола нього спали вантажники, а повітря було насичене запахами поту, немитих ніг, дешевих напоїв і задушливої вогкості.
Ленсіс зберіг абсолютну безстрашність. Він піднявся з койки і попрямував до нижнього ярусу. На вигляд звичайні люди, які не несуть загрози, але всередині них талася сила бога, яка може в мить знищити противника. Він був відданим і побожним послідовником.
Шкатулку він сховав на нижньому ярусі особисто, під час завантаження. Туди ніхто не спускався, так що вантаж повинен був залишатися недоторканим.
Через низький статус Ленсісу було заборонено наближатися до нижнього рівня. Будь - яке виявлення загрожувало повільним вигнанням з дирижабля. Шанобливе ставлення — це вияв шляхетних чарівників, а обабіч таких предметів не є світилами.
Єдиний спосіб, яким я намагався покуштувати вантаж інших — це смерть за бортом.
Такі були суворі правила.
Ленсіс все розумів, але вибору не мав. Помилка у плані була неприйнятною. Навіть ціною життя план повинен бути здійснений.
Він безшумно підкрався до дверей нижньої ярусу. Важкий залізний замок закривав її наглухо, і без ключа пролізти всередину було неможливо. Але Ленсісу ключ не вимагав. Він простягнув ліву руку: м’язи здулись, вени набухли і пальці зі хрустом перетворилися у гострі кігті.
Рука стиснула замок, і той раптово змився у безформний ком іржаві. Сила божества дала не тільки кігті, але й неймовірну силу, якою Ленсіс рідко використовувався.
Замок з лязком впав на підлогу. Ленсіс штовхнув двері, відкривши прохід на нижній ярус.
У нижньому трюмі, глибоко під палубою, стояла в’язка й непроглядна темрява, яка нагадує розлиту смолу.
Лесіс, що спустився сюди на мить, чекав поки зіниці адаптуються; лише мізерні промені світла з вузької дверної проми, які просочувалися через вузькі двері і тому не могли легко розрізняти контури вантажу.
Він впевнено рушив вглиб приміщення, в якому був чіткий спогад: дерев'яна шкатулка повинна була знаходитися саме тут, у цьому секторі. Його кроки по настилу були майже безшумними. Незабаром він завмер у непримітному куті, який затаїв невеличкими коробками.
Однак головна мета цієї скриньки не була.
Лесіс нахмурився, відчуваючи, як всередині закипає тривога. Він чітко пам'ятав момент завантаження і знав, що річ лежала саме тут. Як вона могла безслідно зникнути з замкненого трюма?
- Де вона? — Прошепотів він, і в його голосі прорізалися паничні нотки.
Після того як він згадав про обережність, то почав гарячково переривати купу товарів. Тюки та ящики з гуркотом відлітали вбік, але пошуки не приносили результату. Під шкірою чоловіки здулися вени, обличчя налилося багровим кольором, а дихання стало важким і похмурим. Гнів загнав їх, грозячи вирватися з неконтрольованих спалахів.
— Ти шукаєш це? — Голос був спокійний і холодний за його спиною.
Він обернувся, наче зведена пружина. У кількох кроках від нього стояв молодий чоловік, в руках якого лежала та сама дерев’яна шкатулка.
Не марнуй часу на запитання, Ленсіс зірвався з місця. Його обличчя перекосилося у вбивстві, бо він збирався одним ударом оббирати життя юнака і повернути пропажу.
« Темне заточення », — сказав Генрі.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu