Головна вулиця замку Білого Клика бурліла, наче мурашник. Асуна, чиє обличчя нарешті засяяла щира, юна усмішка, щось жваве нашептувала Шатії.
В останні дні відстань між ними остаточно зникла — вони трималися як рідні сестри, об’єднані спільним минулим і відданість одній людині.
При вході в багату крамницю їх зустріла молода продавиця. Оцінивши одяг і поставу гостей, вона розплилася в професійний, але не позбавленої щирого захоплення усмішки:
— Ого, які чудові господь вшанували нас своїм візитом! — Вона граційно повела рукою в бік вітрина. — У нас якраз прибула партія вишуканих платтяв, які ніби створені для вашої краси. Хочете поглянути?
Дівчина не обманювала, що за роки роботи бачила багато благородних жінок. Але така природна грація рідко зустрічалася. Шатія та Асуна замерли перед входом. У глибині просторого залу на манекенах було багато тканини усіх думок і відтінків. Очі дівчат загорілися, але перш ніж зробити крок, вони синхронно обернулися до Генрі, шукаючи схвалення.
Він безпорадно розвів руками, а на губах його заграла м'яка усмішка:
— Ідіть, выбирайте. Якщо щось приглянеться - беріть не задумуючись.
Він хотів дозволити, щоб її супутниці з захопленням вигукували і зникли в недрах крамничках. Продавця, чий бейдж « Тебека» відвісила Генрі та Брьку глибокий вклон. Вона відразу визначила, в чиїх руках знаходиться гаманець і поспішила за клієнтками.
— О, пані ельфійка, зверніть увагу на цю сукню, — донісся з глибини її голос. - Чисто-білий шовк підкреслює благородство вашого вигляду ...
Генрі неквапливо заходив слідом, який відчужував мізерну нудьгу. Брэк же, виявивши завидну прозорливість, відразу став масивним стілець біля самого входу і занурився в споглядання вулиці.
Через годину Генрі зрозумів, що досвід Бренди в подібних справах набагато більший за його власний.
Дівчата обмінюються між рядами, їхні обличчя розмальовувалися від азарту, і стопки обраних речей росли з страшною швидкістю.
Генрі недооцінив, як синергія двох жінок перетворює звичайну купівлю одягу у нескінченний процес. Проте, дивлячись на їхні щасливі обличчя, він тільки похитав головою і присів поруч з охоронцем. Оскільки вони вийшли за радість, то їм не варто було заважати.
Минув ще годину. Першою була Асуна. Помітивши нерухому фігуру Генрі біля дверей, вона винна прикусила губу і потягла подругу за рукав:
- Шатія, може досить? Ми змусили пана чекати.
Ельфійка на мить застигла з наступним відрізом тканини в руках і зітхнув:
ти маєш рацію. Тримати свого пана Генрі в непевному очікуванні — це верх неввічливості. На цьому закінчимо.
Генрі, чий слух уловив їх шепіт, піднявся і підійшов до прилавка:
— Не турбуйтеся. Якщо є щось інше - вибирайте, сьогодні ми нікуди не поспішаємо. Монети - не проблема.
Асуна притиснута до грудей чергова сукня, рішуче похитала головою:
ми і так набрали забагато. Час іти.
« Так, цього більш ніж достатньо », — підтвердила Шатія, хоча в її очах все ще танцювали іскорки азарту.
Генрі кивнув Тобеке:
- Отже, підведемо підсумок. Скільки вам треба?
— Одна тисяча золотих монет за все, пане, - миттєво, наче заздалегідь підрахувавши, відповіла продавця.
Асуна здригнулася, її очі за округлювалися від вказаної суми. Вона ледве не випустила покупки:
- Пане, це ж повний стан! Давайте повернемо частину, мені ні до чого такого одягу...
Генрі лише недбало відмахнувся:
— Пустяки. Загорніть все.
Коротким пассом руки він закликав зі складаного складу важкі стоси золота, які з глухим дзвіном лягли на прилавк. Сумма була для нього нікчемною: десятки тисяч каменів і кристалів, а золото за роки подорожі лежало мертвим вантажем. У світі простих людей ці монети нарешті знайшли сенс.
Позаду Тобеки вже висіли дві навантажені візки. Генрі знову помахнув рукою, і гори одягу зовсім зникли в його кільце.
— Трохи пізніше я підберу для вас особистих накопичувачів, — додав він, помітивши їх здивування. — Буде зручніше носити речі самим.
- Дякую, пане Генрі! — Дівчата підхопили його, притиснувшись до нього в пориві вдячності.
Чоловіки, які перебували в лавці зі своїми товаришами, проводили з Генріями свої погляди, сповнені нестерпної заздрості. Він був оточений двома чарами, які не приховували свого обожнення.
У сусідній лавці вони придбали два обручки. Кожне обійшлося в триста магічних каменів. Їжі розміром з невелику кімнату було достатньо для особистих потреб.
Вечір пройшов за тихим вечерею, після чого компанія повернулася в представництво Клана Черч. Верхні поверхи були збудовані з усім комфортом. В одній з кімнат Генрі поклав жертву на ліжко, щоб дівчата розподіляли речі за своїми новими кільцями.
- Хм, а це що? — Його увагу привернула маленька скриня з чорного, майже невагомого шовку, який випав із стопки Асуни.
Він зрозумів, що призначення предмета — це витончений одяг з тонкою спідньою білизною.
Асуна вибухнула до коріння волосся. Молеченосним рухом вона вихопила річ з його рук і сховала в кільце, заткнувшись поглядом у підлогу.
— Я... Я пам'ятаю, що пану подобається такий стиль... - Пробурмотівала вона ледь чутно. — Ось і вирішила купити.
- Мені подобається? — Генрі не має сумнівів хитнув головою, не знаючи чи варто йому іронічно розсміятися або здушити. Асуни говорили з такою упевненістю, що він сам вибрав для себе цю дивну хмару і отримував від нього справжнє задоволення.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu