У підземеллі було прохолодно. Шатія, повністю занурена в роботу, заворожує крихітним зеленим паростком.
З тих пір як Генрі почав ділитися з нею своїми знаннями, її прогрес у мистецтві магічних зілляв став майже швидким.
Протягом останніх місяців вона буквально працювала над складом, який міг би раз у раз прискорювати ріст рослин.
Генрі коротко, точним рухом уколов палець Асуни голкою. Дочекавшись, поки кілька важких крапель дощу впаде на пробірку, він мовчки пішов у ізольований бік лабораторії.
Глибоко зітхнувши, він активував свої здібності, і за його спиною матеріалізувалася примарна, ледь уловлюючи тінь стародавньої кам'яної стелі.
У звичайному сприйняття кров Асуни не здавалася чимось видатним, але Генрі відчував у ній прихований потенціал. Він використовував техніку « Величина Темне Небо», змушуючи ману пожерти зразок.
Це був свого роду тест на правдивість: будь кров звичайної, технологія залишилася б інертною. Але коли Асуна знайшла субстанцію, то від неї втягнулось тоненьку і незрозумілу енергію.
— Так і є, латентна сила крові наявна, — пробурмотів Генрі, посилюючи тиск.
Внутрішній чіп миттєво опрацював дані, структуруючи їх у чіткий звіт.
▫ Глазго істинного знання: дозволяє бачити все витоки сили крові.
Скупі системний опис лише підтвердив підозри Генрі, що перед ним була жахлива і незавершена версія колишньої великої спадщини. У порівнянні з іншими зразками, які він вивчав, ця сила відчувалася як фрагменти складної симфонії.
І саме через цю недосконалість парадокс Асуни пояснив, що вона мала видатний талант до магії, але не була фізичною силою, яка присвоювала справжнім носіям крові. У її жилах пульсував лише крихітний фрагмент вродженої здатності.
« Я думаю, наскільки потужною є ціла форма", — подумав Генрі.
Якби спадщина Асуни зберегла свою цілісність, то вона могла б змагатися з силою крові Прародителя бога грому. Поза всяким сумнівом, предки цієї жінки займали високе становище в ієрархії стародавніх істот. Інакше така іскра не досягла б нашого часу.
Зазвичай кров слабне з кожним новим союзом, коли розріджується і зникає в поколіннях.
Випадок Асуни був аномаллю — раптовим рецесивним пробудженням через століття. Але навіть ця вдача була частковою: пробудилась лише пошкоджена частина коду. Це пояснювало і повну безталанність її брата Лінса: він залишився звичайною людиною, позбавленою навіть задатків лицарської сили. Асуна ж була унікальним, чистим сплеском.
Коли Генрі вийшов з боксу, то побачив, що Асуна і Шатія із запалом сперечаються над лабораторним столом.
— Насіння проклюлося і розвивалось у повній пророст лише за півгодини? Неймовірно... — Асуна з подивом дивилася тонкий стебель.
Шатія випросталася і досить кивнула:
— Саме так! Це результат місяців роботи і гір переломаної теорії. Моє зілля буквально занурює життя у насіння, замулюючи його в десятки разів швидше.
Генрі підійшов ближче, задумливо потираючи підборіддя.
- Боюся, твій тріумф буде коротким. Цей проросток ось-ось зав'яне.
- Що? — Шатія миттєво розірвала спеку та притягнула до росту.
На ніжних листочках почали проступати жовті плями, а краї зморщились і рослина нишком викачувала всю воду.
- Ну як же так... - Вона роздосадлена ногою. Успіх здавався таким близьким, але неуважний побічний ефект знову відкинув її назад.
- Генрі м'яко посміхнувся і підбадьорив її потилицею.
Шатії потрібно було займатися, щоб не нудьгувати, і ці експерименти були кращим способом зайняти її розум. Він трохи замовк і додав:
— Завтра ми вирушаємо до замку Білого Клика. Побудемо там кілька днів, відпочинемо від лабораторного пилу.
- Нарешті! - Шатія буквально просяяла. — Я вже забула, коли востаннє виходила за межі долини!
Замок Білого Клека був місцем галасливим і суєним - саме звідти вона колись прибула. Асуна, хоч і не знала, що́ їх чекає, з ентузіазмом відвернула увагу своєї подруги.
Генрі уважно спостерігав за своїми товаришами. Асуна занадто довго точилася в стінах 20 сьомої бази, а Шатія провела вічність у тіні долини Чорна Скала.
У їхніх рухах було скритно, бо вони народилися в затяжних залах.
Оскільки найближчі дні не обтяжували його терміновими справами, він вирішив затриматися в замку Білого Клека.
Перед тим як Земля знову затягне її у вир небезпечних подій і напруженої боротьби, дівчата мусили перепочинку.
Рано - вранці наступного дня невелика група займала місце в тяжкому кареті. Брэк, чий погляд тепер постійно сканував околиці з професійною пильністю, розташувався навпроти Генри.
Для Клана Черч молодий маг став фігурою стратегічного значення, і нехтувати його безпекою було б непрозорою недбалістю.
Коли екіпаж зупинився біля воріт замку, Шатія і Асуна з'єднали пальці, пішли трохи попереду, радісні простору. Брэк слідував за ними тінню.
Відьма, яка була високої ранги кристалізованого чаклуна, як звичайний охоронець з’являлася у прохожих магів.
Брок ловив на собі нерозумні погляди колег, але лише ледь помітно посміхався. Ці люди не бачили Серандір.
Вони не розуміли, наскільки могутні маги, що проникли через горило цього місця.
Генрі вважав, що бути щитом для нього — це не приниження, а привілей, який у майбутньому з’явиться сто разів.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu