- Якщо це все, я пішов. — Генрі прийняв подарунок, який був звичайним жестом відіслав його у кільце і рушив далі.
Бейн поспішно гукнув його вдогонку:
що Гільдія Рубінів якось пов'язана з вами. Будь ласка, пробачте за образу. Я відразу постараюся заповнити всі збитки і особисто додам компенсацію...
Генрі обернувся на півслове, і почав розкидатися:
— Тупица! Не смій вигадувати зайвого, і не давай жодних підстав для підозри. Запам'ятай, що я - всього лише рядовий авантюрист з торгового каравану. Ти мене зрозумів?
Бейн замер, не смія лугаться.
— И не вздумай умить.
Тон Генрі став крижаним, наче арктичний вітер.
Бейн відчув, як по спині пробіг неприємний холодок, а під одягом виступив липкий піт.
Він щиро бажав бути служителем, але своєю ретивістю ледве не зруйнував добре продуману легенду. Оскільки Генрі зберігає інкоґніто, будь - яка надмірна увага з боку місцевої комірки — ніби некеровані доплати за м’ясо або раптові компенсації — видається підозрілим.
Бейн з тремтінням подумав, що не встиг віддати наказ своїм людям, інакше за таку помилку він би не заплатив десятьма життя. Великі краплі пота градом котилися на його лобі.
Поки Бейн тремтів, паралізований страхом, Генрі втік у провулку і залишив після себе лише силует. Тільки тоді Бейн дозволив собі відпочити.
Аури, які походили від Генрі, були майже нестерпними, особливо після того, як вони пропустилися.
На щастя, пан не вдавався до покарання.
За невисоким парканом вулиці почали швидко рости, і кількість людей ставала щільнішою. На відміну від того, що колись було на межі огорожі, район завжди був порожнім. Генрі зайшов у Хол готелю, де Рейс заздрила його, відразу ж кинулася назустріч і звично повисла на шиї. Він підхопив її, відчуваючи знайоме тепло.
— Завдання виконано, — сказав Генрі негромко.
— Уже? — Вона була щиро здивована, коли відірвалась і дивилася йому в очі.
Він коротко кивнув.
— Да. Через кілька днів ми підемо додому разом з людьми із Гільдії Рубінів. У місті Нічної Завіси перегрупуються і підемо до Крем. До моменту нашого остаточного повернення пройде в загальному близько року.
Рейс розцвела в усмішку.
- Отже, в майбутньому я зможу увійти у Землю Свитання разом з тобою? Вона не питала про подробиці місії, бо знала, що Генрі сам освятить її в деталі, якщо вважатиме це необхідним для виконання.
— Так, видно з поточних планів, — підтвердив він, дозволивши слабкій усмішку доторкнутися губ.
Вони обнялися, і цей легкий дотик миттєво зробило середовище їх затишним та інтимним. Вологий блиск з'явився в очах Рейс, вона трохи привідкрила губи, подаючи назустріч ...
...
Через кілька днів Генрі, Рейс та їхні супутники вирушили у зворотну подорож до Гільдії Рубіна. Цього разу було награбовано менше телеглядачів, і караван рухався значно пильніше. Через двадцять днів обриси міста Нічної Завіси з’явилися на горизонті.
- Пане Генрі, прийміть мою щиру вдячність за супроводжувача. Через місяць ми знову плануємо відправку. Якщо будете вільні від справ, обов'язково заходьте в Ґільдію Рубіна. « Ладое з повагою відрахував додаткові 30 золотих, щоб укріпити зв’язки з цінним спеціалістом.
Генрі відповів стримано:
— Якщо на той час не буде інших контрактів, з радістю продовжимо нашу співпрацю.
Він промовив ці наступні слова з бездоганною ввічливістю. У визначений час їхня група вже не буде в цих краях, але Ладое відклала у свої плани.
Коли вони нарешті розлучилися з караваном, Рейс звернулася до нього:
— Генри, повертаємося тим же шляхом, яким прийшли сюди?
- Саме так. Підемо по вже знайомому маршруту. Ми живемо в « зоні » альтернативних доріг.
Хоча карти з іншими шляхами були далекоглядними, ці стежки не перевірялися особисто.
Повернення по протореному сліду мінімізував фактор невизначеності.
Загалом вони провели десять місяців на Плані Ельфів, аж поки після повернення до 25 сьомої бази залишалося приблизно 30 днів.
Генрі завжди ставив на перше місце стабільність і холодну підрахунку: тепер головною метою було безпечне повернення всіх трьох на План Чарівників для отримання доступу до Землі Свитання.
Будь - які інші дороги могли призвести до надзвичайних несподіванок.
Тим більше, що в районі Оберштайна ситуація швидко накаялась: ельфи активно стягували регулярні сили і мали майже стовідсоткову ймовірність зіткнення з великими патрулями.
У місті Нічної Завіси вони затрималися лише на добу, щоб наповнити запаси провізії та витрат. Наступного ранку, коли сонце вперше зійшло у воду, з’явилися дахи.
Через місяць Генрі та його супутники замерли на засніженому пікі, оглядаючи далекі й непомітні хребти.
Коли я бачив ландшафт у грудях, то відчував сильне полегшення — це був час повернутися додому після довгого і виснажливого шляху.
Вони зробили зворотну дорогу неквапливою, свідомо сповільнюючи крок. Той шлях, що зайняв би у звичайному темпі майже десять днів, розтягнувся на цілий місяць для максимального наближання до кінця календарного року.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu