Чим чистіше і могутнішим була кров, тим природнішою стала цибуля в руках, споживаючи лише толіку фізичної витривалості.
Але коли б не було достатньо грошей, маги ставали фатаальніми: за кожний постріл у своєму житті платили б.
Проте Генрі швидко зрозумів, що м’язи — це лише легка втома.
У ельфійських кланах право мати такий артефакт мали лише представники королівської крові. Коли цибуля була створена з живих гілок материнського дерева, вона мала божественну волю лісів.
Подібні реліквій існували одиниці, і Міланла бачила їх лише в руках вищої аристократи й не очікувала зустріти давньої сили в його чужому стані.
Генри застил твердим виваленням під Алтарю Тіні. Його методична стрілянина перетворила ельфійські майстри в загублену дичь, що мечеться у безплідних пошуках надійного сховку.
« Дуже добре. Нам треба йти". Мигнула в голові Міланли панічна думка. Зрозумівши, що Генрі не зможе дістатися до дистанції удару, вона різко розвернулась і полетіла в лісну чащу.
У цей же момент з двох інших боків Хребта Лім донеслися відголоски запеклої битви: гулкиі вибухи заклинань і дзвін сталі. Генрі кинув короткий погляд на шум, підкреслюючи, що там діють інші групи ельфійських диверсантів. Згідно з повідомленням, що росте какофонія, дії захисників йшли нескромно.
Однак він залишився на місці, не натякаючи ні найменшого наміру прийти на допомогу.
У цьому таборі він був чужинцем, а більшість тих, хто зараз боровся за життя, платили йому лише холодною зневагам. Утримати власний вівтар вже було достатнім вкладом у спільну перемогу.
Незабаром з боку двадцять сьомого бази прибув загін підсилення. Важка аура видавала в них магів другого рівня. Кейн, який очолював групу, приземлився поруч з Генрі, чиє обличчя було непроникне.
— Де противник? — коротко кинув Кейн, озираючись периметр.
— Розсіяні і відтеснені, — лаконічно відповів Генрі.
Кейн уважно оглянув Алтарь Тіні. Не виявивши на ньому ні подряпини, він скупо кивнув:
- Відмінна робота. Я перевірю інші сектори.
Генрі не розслаблювався, зберігши передню концентрацію на випадок повторної атаки або засідки. Велетенські простори Хребта Лім таїли в собі багато тіней, а радіус сканування глибокої Сіневи здавався лише крихітною плямою світла у нескінченному океані темряви. Він зміг перехопити Міланлу тільки завдяки тому, що вона увійшла в зону прямої видимості системи — трохи більше тисячі метрів.
«Лук Світового Дерева...» — Генрі обдумався поглядом витончені обводи зброї. Судячи з паніки в очах ельфів, у його руках було щось набагато важливіше, ніж просто якісний трофей. Залишалося лише гадати, як посередній маг на зразок Коула захопив скарб такого рангу. Удача може навіть усміхатись, як ніщо.
Тим часом Міланла та її напарник, швидко відходячи від погоні, помітили наближення вогні магічних підкріплень. З флангів до них почали чіплятися інші групи ельфів, які виконували завдання по диверсіям. Вибравши момент затишя в тіні густих зрошок, Міланла дала наказ:
- Відходимо! Спільне збирання!
Двоє ельфів з сусіднього підрозділу якраз затиснули в тиски ворожого мага. Алтарь за їхніми спинами вже був купою уламків, і вони прагнули завершити справу, добиваючи противника. Однак він був сильним оранцем високої ранги. Почувши наказ Міланли, вони неохоче залишили ціль і пішли за нею в лісі.
...
Наступного ранку настав час провести важку атмосферу підсумків. Генрі був байдужим до двох полонених ельфів, чиї зап’ястя скували важкі антимагічні кандили.
Нічний наліт коштував лісовому народу — з шести диверсатів двоє потрапили в полон, інші втекли.
Але й ціна на табори магів була висока.
З трьох атакованих точок лише вівтар, який охороняють Генрі, залишився недоторканим. Один був стерте в пил, другий зял прорехами у несущих конструкціях.
Лиці відповідальних за охорону магів світилися похмурою злобою. Усі вони представляли різні фракції Земель Свічка, і ця невдача ляже брудною плямою на їхню репутацію.
У майбутньому, якщо Планові Ельфи будуть мати багато ресурсів, вони обов’язково пам'ятатимуть про цю невдачу і втратять вплив. Замість очікуваних почестей і трофеїв їх чекало клеймо винуватців. Проте Генрі також не обманював, бо в цій суворій ієрархії збереження вірного об’єкта вважалося нормою, а не боротьбою.
Пак подарував запеклим чарівникам очі, які обіцяли швидку розправу. Потім його обличчя раптово спотворилося в подобі передчуття усмішка, коли він обернувся до полонених:
— У цих лісових щурів вистачить наковсти кусаться? Мабуть, я був занадто милосердний. Пора пустити їм кров по-справжньому.
Він різко плескнув у долоні, і цей звук пролунав як постріл.
- Нехай наші "маленькі милі" розвіюють дорогу. Покажемо цим гострим, що за вхід в наші володіння платять тільки життям.
Помста Пакка була миттєвою. У ту ж секунду тисячі демонських тварів, які наводили Хребет Лім, одночасно застигли і слухались єдиного імпульсу.
Велика біомаса розвернулась до Оберштайну. Земля здригнулася під копитами та кігтями легіону, який прийшов у рух.
Серо-жовта пил змивається до небес, застібаючи горизонт і перетворюючи день на сутінки.
Волна монстра, відома « холодна воля мага », прямо попрямувала до норм прикордонної армії ельфів.
Простір наповнився криком і криками створінь, вказуючи на початок великої та кривавої битви.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu