Під мировим Деревом Лучо звик до високої щільності мани, але там вона розлилася рівним життєдайним океаном без подібних спотворень.
Не виявивши інших відхилень, він запечатав контури зони.
За попередніми підрахунками, вона охоплювала велику частину території патрулювання. Пазл склався.
« Странно... Тропи свіжі, натоптані, а сьогодні - ні одного годинника" -- з зростаючою тривогою зазначив Лучо. Ліс внизу здавався вимерлим. Варіант з відпочинком гарнізону він відмів відразу як немислимий. Висновок напрошувався сам: його розкрили.
Він різко заклав віраж, сподіваючись залишити небезпечний квадрат, але не встиг. Тіло птаха здригнулося від удару: вугільна стріла, виткана з чистої енергії, прошила його наскрізь. У той же момент магічна оболонка розсипалася, перетворившись на безживий шматок дерева, який впав у чащу. У таборі Лучо відкрив очі — магічний канал схлипнувся, залишивши після себе лише гірку заклинання.
« Мене виявили, — з глухою мовою промовив він у себе.
— Обнаружили? Значить, потрібно негайно йти? « Северус миттєво підійшов, і голос прорізався.
Нахмурившись, Тайлун запитав:
— Хто саме нас помітив?
Він все ще перебував у невіданні щодо Планової війни і справжньої природи тих, хто оселився в Кремлі.
Він лише повільно похитав головою.
- У цьому немає потреби. Вони ще не ризикують виходити за периметр, а я встиг зібрати достатньо інформації.
За час розвідки він дійшов до важливих висновків: база чарівників локалізована, їхня логіка ясна. Нехай патрульні стежки зміняться після цього інциденту, само розташування штаба залишиться незмінним.
— Вирушаємо. Подальше перебування тут не має сенсу. Мені потрібно негайно повернутися, щоб доповісти вождю і зібрати раду кланів. Тепер я впевнений, що там є повноцінна оперативна база, яка твердо реюмувала Лумо і в його погляді стала блисною.
Він звернув увагу на трьох ельфів, які брали участь у процесі руху:
- Ви залишаєтеся тут. Активні, стежте за обстановкою і чекайте мого сигналу. І пам'ятайте: ніякої самоти. Ці чарівники смертельно небезпечні.
Воїни відповіли короткими, дисциплінованими кивками.
- Чарівники? — Перепитав Тайлун, для якого цей термін звучав в новачку.
Северус підбадьорив його.
- Ходімо, я введу тебе на курс справи по дорозі.
Лучо був дуже неспокійним. Побіжний огляд бази показав, що ворог встиг добре окопатися. Чарівники прикрилися сильними захисними формаціями, які б обернулися в лоб катастрофою.
Єдиний шанс для успіху в тому, щоб виманити їх на відкритій території.
Якщо вони забарикадуються і продовжують нарощувати сили, то ніщо не дасть їм цього. Єдина потіха — це відсутність масових кар, поки що мешканці сусідніх земель були у відносному безпеці.
Повертаючись до Тайлуна, Луче сказав з надзвичайною серйозністю:
— Можливо, тобі варто підготувати план евакуації Оберштайна.
— Евакуації? — Тайлун кинув брови, не сподіваючись, що ситуація прийме такий огидний оборудливий задум.
Лучо підтвердив свої слова важким кивком.
— Там, за бар'єром... Скажімо так, пробуджуються могутні демонічні сили. Якщо вони вирвуться на свободу, все живе в радіусі багатьох миль перетвориться на попіл. Починай розрахунки прямо зараз.
Він дуже добре пам’ятав минулі події, коли чарівники закінчували свої темні обряди масовими жертвами і тільки після себе випали з пуття.
Упродовж століть на плані чарівників каралися закони, які суворо засуджували необґрунтовані вбивства простих смертних людей.
Однак План Ельфів, який зустрів загарбників незайманої чистоти лісів, став для багатьох з них вседозволеністю.
Тут, далеко від очей Ради, адапти темних мистецтв розвернули свої криваві дослідження, перетворивши місцевих жителів на невичерпний ресурс для візекції і магічних експериментів.
Репутація цілого світу була принесена в жертву десяткам м’ясників, для яких корінні мешканці цих земель стояли на одній сходинці з худобою.
Чарівники, які затаювалися в складках Хребту Лім, поки не видавали своєї присутності, і місто Оберштайн продовжував жити у ілюзії світу. Але це була варта того, щоб зірватися з гір заради грабежу і жнив. Так само як у мешканців міста не залишилося б жодної тіні надії — лише безтямні жертви на вівтарі чужої могутності.
Коли Тайлун повернувся у військовий табір, то довго сидів в тиші і зважав на наслідки, перш ніж відвідати Правителя Оберштайна. Представивши перед ним, командир сухо виклав факти і вимагав негайного оголошення надзвичайної постанови.
— Це спровокує паніку, яку не можна контролювати, — відрізав Правитель. Його погляд на ситуацію повністю відрізнявся від погляду військових.
Будучи відповідальним за стабільність території, він бачив у подібному оголошенні лише загрозу. Хаос у стінах міста означав неминучий удар по його кар’єрі та владі, тому будь - яку ціну для нього було на першому місці в житті.
Обличчя Тайлуна потемніло. Коли він прочитав думки співрозмовника, наче відкриту книжку, то промовив до глухих з повною гіркотою:
— Хаос - це лише тимчасове незручне становище, Правитель. Смерть назавжди. Якщо чарівники вдарять, наші життя стануть лише статистикою, це наш обов'язок як солдат. Але в чому винні мирні люди? Вони заслуговують праведності і права на останній вибір!
Пан лише втомився похитав головою:
— Перш ніж з’явиться перший ворог, будуть знищені безпорядки. Я не збираюся сіяти жах на основі лише ваших гіпотез. До того ж, ельфійські сили вже прибули і розгорнули свої штандарти. Про яку загрозу може говорити людина, поки вона під боком?
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu