Коли Асуна почула дозвіл, вона ледве не задушилася від полегшення.
— Шади, уходите! Зараз же!
— Но... - Шаді і чоловіки все ще не можуть кинути її в лапах монстра.
Генрі лише роздратувався через таку нерішучість.
- Зникніть з моїх очей за три секунди. Інакше я передумаю, і ви помрете тут.
— Уходите! — Асуна буквально виштовхувала їх у спини.
У очах Шаді виблискували сльози, але інстинкт виживання взяв верх. Група зірвалася з місця, покинувшись на вихід із ущелини, де за кожним кроком вже спостерігав Кейн. Генрі проводив їх байдужим поглядом.
— Тепер викладай: « Як саме ти побачила Силу крові в моєму тілі? » — запитав він, стрибаючи з гілки.
Асуна зробила глибокий вдих, але не поспішала з відповіддю. Генрі швидко розгадали її шалений маневр. Вона тягла час, щоб дати подругам фору.
— Не турбуйся, я не буду переслідувати їх особисто.
Хітрость була відкрита, а Асуна підняла плечима і заговорила:
- У мене є дар, який зі мною з самого дитинства. Я бачу потоки. Я відчуваю щільність мани, пульсацію бойового ци і будь-яку іншу енергію в тілі. І я бачу саму природу Сили крові - її справжній об'єм і чистоту.
- Як виглядає моя? — Уточнив Генри, скорочуючи дистанцію.
Асуна почала описувати побачене, намагаючись не пропустити жодних деталей і жодного кольору того сліпучого та страшного сяйва, що походить від нього.
« Думаю, це те, що має відношення до сили крові Прародителя бога грому", — думав Генрі. Це був дивовижний талант. Якщо вона здатна проникнути крізь захист Прародителя, то її генеалогічна лінія може бути певною. Він остаточно переконався в тому, що вбивати її зараз - несхвальне марнотратство.
Генрі обережно витяг з складок одягу контракт « Хозяна і раба» та простягнув його жінці.
— Капни кровь.
Асуна втупилася на пергамент, і в її голові закрутилися вихори запізнених жалю. Генрі не пояснював і не пропонував умов, але результат був ясний: відмова означала неминучу смерть.
У неї не залишилося вибору. Вона стиснула зуби, прокусила палець до крові і притисла його до холодного аркуша документа.
Завдяки чітким інструкціям Генрі дозволив кільком краплям своєї крові впасти на знак Господаря. Як тільки багрова впиралася у поверхню, він відчув, як невидимі нитки рабського контракту натягнулися і закріпляли його владу над чужою волею.
- Як тебе звати? — Він глухий і запитав, чи має нову власність.
Асуна, обличчя якої все ще зберігало друк глибокого шоку, відповіла ледь чутним пошепки:
— Асуна...
Вона завмерла, не в змозі усвідомити масштаб майбутнього змін. З цього миттю саме її існування, кожен подих і неминуча смерть перейшли в повне розпорядження того чорноволосого чоловіка, який стояв перед нею з страхітливим спокоєм.
— Я Генри. Чекай тут і не ворушись. Коли повернемося на базу, я детально вивчу твої природжені здібності - кинув він, вже втрачаючи до неї інтерес.
Одним з них, вивержений рухом Генрі застрибнув на могутню гілку дерева. Опинившись у вишині, він затаївся і дивився підлісок на об’єкт сторонніх рухів та час від часу перевіряв браслет в очікуванні нових директив від Пакка.
Ситуація в Хребті Лім була визначена. Чарівники двадцять сьомого бази мали статус принаймні офіційних магів першого рівня, тоді як жалюгідні шукачі пригод по силі ледве дотягували до учнів третього рангу.
Ця прірва була непереборна.
Якщо б база не ставила за мету ту саму анігіляцію групи, тут би не було такого шуму — будь-який чарівник бази сам міг би викосити цей непотріб самотужки.
Складність полягала лише в логіці: одна людина не могла перекрити всі стежки, а допустити, щоб хоч хтось вислизнув і відкрив місце секретного об'єкта було неприйнятним ризиком.
Під холоднокровним керівництвом Пакка не залишалося жодного шансу для гостей. Коли вони зробили фатальну помилку і ступили на землю хребта перед самим заходом сонця, то самі затягли петлю на своїх шиях.
Уночі тут не було потреби чекати підкріплення, а отже настав ідеальний момент для остаточної зачистки. Нерозсудливі найманці винищували без роздумів, але заклиначів ставлення було інакшим.
Вторгнення магів у План Ельфів не обмежувалося тільки банальним розграбуванням ресурсів; воно було глибоко дослідженим.
Система сил місцевих заклиначів у багатьох випадках копіювала магічну, але мала фундаментальні відмінності — наприклад, для досягнення офіційного рівня їм не потрібно було розвивати магічний зір.
Рада чарівників хотіла розгадати цю загадку, тому місцеві тіла — живі чи мертві — були цінним матеріалом для візекції та аналізу.
Асуна дивилася Шаді та двох друзів, які йшли назустріч їй і на її обличчі відображалася тінь запізнення. Лише тепер, коли перший шок стався, вона повністю зрозуміла: їхній загін потрапив у пащу до монстра. Той факт, що Генрі пов'язав її контрактом, парадоксальним чином гарантував їй безпеку на найближчий час.
Асуна помітила напружене очікування Генрі, і раптом відчула нудотворний тиск від самого повітря. Простір навколо вібрував від надміру сирої енергії.
- Стільки сильних заклиначів... — Прошепотіла вона, і мертва блідість розлилася по її щоках.
У той час мани ставали дедалі очевиднішими: Кребет Лім кишить офіційними магами. Асуна не мала уявлення, звідки з'явився Генрі і чиї інтереси він представляє, але масштаб присутності говорив сам за себе. Зниклий раніше гірський патруль, очевидно, був стерто з лиця землі, і тепер та ж доля чекає шукачів пригод.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu