— Я вироблю тобі двох слуг, — сказав Брек, дивлячись на запилені анфілади. — Поселимо їх у надвірній вежі біля входу. Вони будуть допомагати з побутовими дрібничками.
— Благодарю. Це місце мені дійсно подобається, — відповів Генрі.
Брэк коротко усміхнувся, явно випробовуючи полегшення.
- А я серйозно боявся, що ти вважатимеш цей замок безжиттєвим гробом. Раз подобається - тим краще. Я откланяюсь. Мій двір розташований на сході, якщо виникне потреба - шукай мене там. Їжа, одяг і проникний сарб — на сумління слуг. Якщо чогось не вистачить, користуйся ними безпосередньо.
Невдовзі після того як він пішов, з’явилися двоє слуг — чоловік і жінка. Чоловіка звали Леннон; на вигляд йому було близько сорока. Він міцно тримався в сідлі, умів керувати возом і міг доглядати за кіньми. Жінка Мері була трохи молодша, 30 з малими. На її плечі лягав кухня, прання, прибирання та інше господарство.
— Займайтесь своїми обов’язками, але пам’ятайте: без мого прямого дозволу вхід до внутрішнього замку суворо заборонено.
Обидва слуги синхронно поклонилися, висловлюючи безперечне розуміння. Генрі ковзнув по ньому безстрастним поглядом, оцінюючи їх фізичний стан. Критичні патології не виявили, але зовнішність людей явно суперечила заявленому віку. Незважаючи на те що їм ледве перевалило за тридцять-сорок, в їх волоссі вже густо пробивалася з'єднана.
У долині Чорна Скала, де магічні практики були аномально високими, звичайні люди неминуче страждали від впливу радіаційного тла. Життя цих людей тут було короткочасним, але Клан Черч ставився до рабів як до матеріалу для споживання і не дбав про довголітання людини.
Навіть великий лицар, як - от Піт, виживав у цьому середовищі лише завдяки винятковій витривалості свого організму.
Однак у цій долині майже не було офіційних чарівників, а лише натовпу учнів. Якби Піт був у місці місячного світла Леса, де концентрація магії була на порядок вище, без спеціальних антирадіаційних зілляв він спалив би за старі роки.
Незабаром Леннон пригнав кінну візку, яка відтепер переходила в розпорядження Генрі. Він методично вивантажив скатні одеяла, матраци та інші утвари.
Хоча Мері заздалегідь прибиралася в замку, вона з фанатичним запалом вирахувала кожен кут внутрішнього крила. Вона добре розуміла, хто її новий пан, і не сміла допустити недбалості: западай на підлогу хоч один волосся, вона повинна була негайно знайти його та знищити.
Увесь цей час Леннону треба було забити підвали овочами, деякі з яких йшли на берег і суходіл.
Запаси копченої риби і солоного м'яса створювались з лишком: Генрі навряд чи зміг би з'їсти все це самотужки, але протокол гостинності вимагав ідеального порядку в комори.
Сам Генрі в той час обходив свої володіння, занотовуючи план кожної кімнати на пам'ять чіпа. Він обробляв просторий підвал у внутрішньому замку і вважав його ідеальним місцем для лабораторії: схованим від очей, а товсті кам’яні перекривання забезпечують чудову звукоізвольцію. Він швидко з’являвся, виштовхуючи з обладунки інструменти. Контури майбутньої лабораторії стали чіткими.
Минуло кілька днів. Генрі повністю навчився ходити, виявивши пару таємних кімнат, які все - таки виявилися абсолютно порожніми. Мері накривала стіл у покрівлю. Саме цього вечора настав час для головного — духовної практики Великого темного Неба.
У підвалі, у скляній посудині з едоксальним розчином, трофей був відсічений чорною ногою.
У стародавні часи адпти Великого Темного Неба використовували примітивне пожвавлення тіла своїх жертв заради їхньої сили. Генрі такі дикості були чужі.
Завдяки технічному чи комп’ютерній потужності глибокий Сіневи можна було провести тонку екстракцію, не опускаючись до канібалізму.
Незважаючи на це, гоління маленької чорної людини все ще зберігало зразок життя.
Генрі зажимом дістав кінцівки і після швидкої дезінфекції впустив ману. Під тиском магічної енергії з плоті в склянку почала складатися густа темна кров. Найскладнішим було очищення: відрізати всі біологічні домішки.
Під керівництвом глибокої Сіневи, яка вела моніторингу кожної краплі, Генрі методично видаляв зайві речовини. Через годину у посудині залишилася лише кришталево чиста, яскраво-червона есенція.
Він зосередився на мані в Модельх заклинання Великого Темного Неба. За його спиною, наче з туману, проступили примарні обриси монументальної кам’яної плити. Він примусив кров з склянки піднятися в повітря і заполонитися у ефірну поверхню тіні. У ту ж секунду сильний потік сили прошив його тіло з плити. По жилах наче потічок розтоплений свинець. Різкий біль спалахнув у м’язах та кістках — це ознака того, що чужа енергія почала асимілюватися.
Годину по тому Генрі повільно розм'якнув повіки. У глибині його зіниць на мить проскочила гостра електрична іскра.
— Глибока Сінева, звіт про стан організму.
Перед очима розгорнулися рядки системних даних:
❑Генрі Мелін: Сила 16.5, Ловость 17.3. Тілостенька 17.4, Дух 42.2, Мана 100% 6.
Усі фізичні показники помітно підскочили. Особливо вражав зріст Ловкості, який разом досяг 17 пунктів. Але це була лише базова адаптація тканин; головна сила поглиненої крові ще тільки мала відкритися.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu