Обличчя старого спотворилося від роздратування: Землі Свитва, використовуючи монополію на складні артефакти та рідкісні складники, диктували свої умови, не залишаючи покупцям іншого вибору, крім згодися на будь-які кабальні угоди.
— Ходімо всередину, не стіймо на порозі. Брак усміхнувся через силу, свертаючи карту і роблячи жест рукою.
Генрі рушив слідом, а Піт, клипнувши вожками, направив візку у хвіст їх невеличкої процесії. Як тільки вони проминули арку воріт, Генрі відчув, як невидима хвиля мани зісковзнула по його шкірі, ніби засвітлюючи наскрізь.
Брек обернувся, помітивши легке напруження гостя.
- Не турбуйся, це штатна перевірка, інтегрована в загальний захист. Вона сканує прибульців на наявність паразитуючих злих духів, прихованих проклять і проток енергетичної зарази. Такі витвори маскування, і якщо вони проникнуть всередину, то не оберуться.
Генрі погодився.
У його тіні спалахнув злий дух. Тоді навіть у суспільстві "Луденне світло лісу" заклинання дали осічку. Якби не вчасне втручання пані Моран, магічний будівельний майданчик долини Чорна Скала зараз би підняв тривогу, поставивши йому багато неприємностей.
На початку долини Чорна Скала здавалася тісною, але через кілька сотень метрів стіни ущелини розступилися і відкрились безпричинними рівнинами. Уся земля була акуратно розкручена на геометричні правильні сектори, які нагадують шахову дошку, де буйно зеленіли різні магічні культури. На однаковій відстані один від одного виднілися добротні дерев’яні споруди — помешкання для доглядачів, які постійно стежили за плантаціями.
Брек обвів панораму широким жестом.
- Перед тобою лікарський сад мани, що належить клану Черч. Ми є одним з найбільших походів, і щороку каравани відправляються сюди для десятків магічних організацій.
Він з гордістю подивився на поля і додав:
— Окрім сировини, ми займаємося виготовленням складних еліксирів на продаж і під індивідуальні замовлення. Власне, це і є та сфера, в якій тобі доведеться проявити себе.
Генрі був вражений розмаїттям видів. — Чи зможу придбати необхідні компоненти для особистих потреб?
Якщо так, то сам по собі не вистачало матеріалів для власних експериментів. Потрібно було лише уточнити протокол доступу.
Брек весело розсміявся, поплескав Генрі по плечу.
— Відразу видно потребу справжнього лікаря! Звичайно, можеш. Після реєстрації майже всі матеріали будуть в твоєму розпорядженні, а їх вартість просто вирахують з твого жалю.
Він, як згадавши про важливе, уточнив:
- До речі, твій фіксований обклад склад складає сто магічних каменів на місяць. За кожен виконаний замовлення на зілля будуть складатися додаткові відсотки - саме вони становлять левову частку доходу наших майстрів. Пам'ятай, що тут інгредієнти обійдуться тобі в раз дешевше за ринкову ціну.
На губах Генрі заграла ледь помітна усмішка.
— Умови більш ніж вигідні.
Стан прямого виробника дозволяв клану демпінгувати внутрішні ціни. Запити однієї людини, навіть найбільш старанної, були краплями в морі для ресурсів клану Черч. У сто каміннях також були вигідні гроші; він не питав Ларрі про гроші, покладаючись на його чесність і ставши в центрі приватної безпеки та можливість спокійного розвитку.
— Дивіться, он там плантації мандрагори, а трохи ліворуч, на кам’янистому схилі - камінь...
Брек продовжував свою екскурсію, вірно співпрацюючи з Генрі в галузі сплетіння доріжок і перераховуючи назви трав. Генрі уважно слухав, заносячи кожну рослину в базу даних чіпа і порівнюючи її з типами ґрунту.
- Гаразд, не будемо квапитися події, з часом у всьому розберешся сам. Ходімо, я покажу тобі де ти зупинишся.
Брик вивів його до широкої переплутки і впевнено звернув на північ.
« Ось твій новий дім, — сказав один старий чоловік перед акуратними будівлями і повернувся до Генрі, чекаючи його реакції.
Замок дихав глибокої давності: його сувора архітектура, судячи з характерної комори та вузьких бійниць, стосувалася до епохи семисот-річно - річної давнини.
Генрі зумів оцінити розміри будівлі і швидко розрахувати її, оскільки площа території значно перевищувала 6000 квадратних метрів.
У вірсавській споруді панувала мертва тиша, не порушуючи жодної відголоски людської діяльності.
« Цей замок належав аристократу, який оселився тут ще в той час, коли долина Чорна Ска була тільки викуплена », — пояснив Брек, чиї голос гулько віднісся з кам’яних склепінь. — Зазвичай тут ніхто не живе, зали десятиліттями порожні. Учні й слуги не гідні таких спочинків, а я... Я не дуже жалую це місце. Воно зайве. Подивися навколо, як тобі?
Генрі повільно обвів поглядом монолітні стіни. Побачене його цілком запрацювало.
Досить непогано. Мені тут подобається.
Для інших цей замок був би надто похмурим, порожнім і приватним — місцем, цілком непридатним для життя. Однак Генрі вважав його ідеалом. Він цінував самотність, а відсутність зайвих очей і суєти дозволяли йому зосереджуватися на справах без жодного несподіваного перешкоду.
— Ну, давай зайдемо і оглянемося, — запропонував Брек, захопивши його вглиб приміщень.
Замок був комплексом будівель. Задля безпеки та практичності Генрі вибрав найдовше, внутрішнє крило для того, щоб облагодити там спальню і лабораторію.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu