Щоб не залежати від чиєїсь милості і уникнути будь - якої небезпеки, він мав стати силою, з якою неможливо було б рахуватися.
Через два дні, коли Армія стала Майлін: Сила 8.6, Лівкість 7.7, Тілопа 9.3, Дух 19.7 і Мана 100%. Генрі завершив ще один цикл медитації дванадцятої зірки, але тіло все ще нагадувало про пережиті випробування тупий біль. Рани затяглися неохоче, і навіть для того, щоб спуститися на землю, йому довелося оперитися на міцне плече Бетсі. Втеча просторового кільця була задоволена, адже в ній було понад дві тисячі трисот магічних каменів — вагомий аргумент у кожній справі.
« Якщо ми вирішили покинути ці краї відразу після того, як я знайду статус офіційного чарівника, то безглуздо було б не використовувати решту днів з максимальною користю», — подумав Генрі. Місячне світло Леза залишалося скарбницею рідкісних знань і ресурсів, доступ до яких для самотніх із зовнішнього світу був би замовлений.
Він твердо постановив перетворити назбирані камені в інформацію, яку за межами організації довелося б збирати протягом десятиліть.
Першим пунктом у цьому списку був некромантія, де знання Генрі обмежувалося лише невиразними слухами. Процедура передачі знань вимагала особистого контакту з фахівцем, і хоча ціна кусалася, цей добробут дозволяв йому не дріб’язково ставитись до нього.
Десять днів потому, у тиші села.
- Як почуваєшся? — Поінформувався Ларрі, спостерігаючи за своїм учнем.
Генрі повільно випростався, прислухаючись до відчуттів, і методично розмив затінні м'язи. Сустави відгукнулися сухим, коротким кришталиком.
— В основному відновився. Слабкість майже зникла.
- Хм, твоє виняткове тіло відіграло ключову роль. Рідкісна живучість, — задоволено кивнув Ларрі.
Генрі дозволив собі стати легкою, ледь помітною усмішкою.
- Багато в чому це заслуга ваших еліксирів, вчитель. Без них процес затягнувся б на тижні.
І це не було пустою лестощами: за минулий час Ларрі, досковзнувши характер пошкоджень, виготовив кілька складів, чия ефективність перевершила всі очікування.
— Не забудь подякувати Бетсі, — вона весь цей час не відходила від твого ліжка.
Генрі несвідомо зітхнув, і тінь задумливості пустила на його обличчя.
— Я маю рухатися далі, вчитель. Навіть під вашим крилом я не затримуюся надовго.
Він не сумнівався у визначеному темпі, але підказував: чим вище ранг, тим більше ресурсів поглинає розвиток. Якщо перший рівень чарівника дозволяв харчуватись місцевими джерелами, то другий і третій потребують іншого горизонту.
Бетсі, яка застрягла на третьому рівні учнівства, об’єктивно не могла стати його вічним супутником. Її пріоритети — створення чистокровного магічного роду — лежали в площині довгого, осідлнього збудування.
Але Генрі не хотів перетворюватися на інструмент для продовження чийоїсь династії; його шлях був підлеглий єдиною метою - досягти абсолютної особистої вищості.
Повернувшись до справ, що мають на меті для нього важливе значення, він перевів розмову у ділове русло:
— Учителю, хто в Лесу палить навчання некромантії?
— Некромантию? — Ларрі на мить замислився. — Пані Моран вважається визнаним майстром у цій дисципліні. Я можу навести довідки, чи дозволить їй графік прийняти тебе. Але до чого такий поспіх? Пам'ятай: коли ти тримаєшся за всі напрямки відразу, то ризикуєш розгубити глибину знання і залишитися дилетантом-місцевостанчником.
Генрі відразу вважав попередження. Шлях магії вимагав повної самовіддачі; навіть одна алхімія була здатна випити весь час і сили без залишку, а некромантія по праву вважалася однією з найкрутіших та трудомістких гілок магічного дерева.
— Це лише інвестиція в майбутнє. Спочатку я сформую надійний теоретичний фундаментіс, а до засвоєння практики перейду в час - спокійно пояснив він.
Ларрі нехотячи визнав його правоту: в зовнішньому світі такі відомості коштували у рази дорожче, якщо взагалі були доступні. Він взяв з складок мантії магічний талісман, відіслав кілька імпульсів і через хвилину виніс вердикт:
- Пані Моран готова тебе прийняти. Базовий курс - це точно сто магічних каменів. Сектор Д, будинок шість. Вирушай сьогодні пополудні.
Потрібний сектор містився в десяти хвилинах ходьби. Незабаром Генрі застиг перед будинком номер шість. Житло Моран разюче контрастувало з затишною оселею Ларрі: триповерховий будинок оточував невеликий дворик, густо зарослий квітами-людоїдками. Рослини ліниво покривали масивними бутонами, які придивлялися до клікастих пастей.
Він побачив, як квіти підхопили тепло живої крові і синхронізували його. Зі рознутих позіхів, вкритих гострими шипами, на землю ширяла густа в’язка слиз. Генрі зупинився біля каліків, зважуючи ризики. Його турбувало не стільки апетит рослинності, скільки те, що якщо він спрацює автоматично, то рослини можуть серйозно покалічитися про його захист, і це навряд чи потішить господиня.
— Проходи, не мели. Мої малята просто виявляють цікавість, вони не кусаються без команди — донісся мелодійний і обволікає голос з глибиною дому.
Коли Генрі кинув ще один пильний погляд на пелюшки, які сильно затрималися, він обережно рушив стежиною. Він не спускав очей з рослин, готових у будь - яку долю секунди зробити ривки. Під пристальними, майже осязані поглядами квітів він дістався до масивних дверей і коротко постукав.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu