Поки властивості зілля були активними, Генрі зосередився на медитації і намагався вичавити максимум користі для свого магічного прогресу.
Генрі перебував у глибокій медитації вісім годин поряд. Ефективність цього сесії була вражаючою: результат майже не поступався цілий тиждень духовним практикам під впливом Зеля Зоряного Неба.
Якщо спочатку восьмий зір у нього йшов добрий місяць, то тепер аналітична точність і концентрація дозволили вкластися в один день. Коли він розмкнув повіки, кімнату вже затопили густі вечірні сутінки.
Ейлуша, обережно вловивши момент його занурення у чорти розуму, не вирішила порушити спокій мага.
Переодягнувшись, вона покинула спочинок і вирішила попіклуватися про обіди.
Вона думала, що медитація закінчиться до полудня і наказала подати вишукані ягоди, але годинники йшли, готували їжу охолоджуючи, а слуги мусили раз у разом приносити незамінні страви. Коли Генрі прокидався, кухня вже працювала над вечерею.
— Твоєму рвинню можна тільки позаздрити, — негромко вимовила Ейлуша.
Вона сиділа на самому краю ліжка, спостерігаючи за тим, як в очах мага прояснюється свідомість. На дівчині був грубий відвертий одяг, що підкреслювало вигин грудей і мало покривав стегна. Генрі ковзнув по ній коротким, оцінюючи поглядом, і знову відчув те знайоме, ледь уловиме занепокоєння, народжене інстинктами.
— Не відволікайся я на тебе так часто, - холодною, позбавленою емоційного відповів він, — щоденний цикл медитації був би завершено ще вчора.
— Хіба я змушувала тебе дивитися? — З легким, майже кістяним критикарем відповіла вона.
Генрі на мить задумався, аналізуючи свої реакції і безстрасно кивнув.
— Дивил.
Ейлуша завмерла, миттєво визнаючи двозначний підтекст у його прямолінійності, і жартливо вдарила його по плечу.
*
Після вечері в резиденції архітектора Генрі забирався у подорож. Він намагався стримати його, пропонуючи залишитися до ранку, але він відповів сухим відмовою. Природні інстинкти, звичайно ж, вимагали піддатися спокусі. Однак холодний обчислення не дозволяв витрачати дорогоцінний час на марні задоволення.
Його місячний мох був виготовлений з очерету, і тепер він мав чекати на вісті від Місячого Ліса. Як тільки хвилювання там вщухнуть, слід було негайно повернутися.
Життя за межами магічного анклава здавалася Генрі обременованим і небезпечним. Всередині лісу він відчував себе у своїй погодній ситуації: доступ до будь - якого знання був миттєвим, а нагромаджені магічними каменями дозволяли без труднощів роздобути необхідні ресурси. Для учня чарівника організація забезпечувала цю найпрогнозованішу і стабільну ситуацію, яка була необхідна для ефективного розвитку.
Доійшовши до свого подвір’я, Генрі штовхнув калітку. Ед працював у саду, зосереджено підстригаючи газон. Почувши скрип петель, юнак всмоктував голову і з радістю кинувся назустріч господареві.
- Пане, ви повернулися!
— Гм, — коротко кинув Генрі, навіть не сповільнивши кроку в напрямку до будинку.
На шум вибігла і Джуді. Її руки були ще вологими від води, очевидно, вона займалась пранням. Генрі уважно озирнувся, адже довкола панувала бездоганна і майже стерильна чистота. Було очевидно, що слуги не сиділи без справ і підтримували порядок з страшною ретельністю.
Коли він опинився у своєму стані, то першим зайнявся систематизацією трофеїв: пучок Міченого кам’яного моху, скушене морозом серце Каменого велетня і сувій з моделлю Заклинання « Любительної Шип ».
Ці цінні речі видобуто з дуже високої якості, особливо серця велетня.
Тепер його план був надзвичайно простим і логічним: медитувати доти, доки об’єм духовної енергії не дозволить перейти на сходи учня третього рангу, а потім розпочати будівництво Сумеречного зілля.
Технологія його варки була трохи складнішою від Ссвітливого, а сила Генрі значно зросла.
Заклін « Любительна Шип» він також мав намір впровадити свій арсенал найближчим часом - недавня схватка з людиною у масці ілюстрацій показала, що варивативність теханика є ключем до виживання.
Ті три магічні щити, які він встиг відвести, стали для ворога фаталлю несподіванкою.
Аналіз фрагментів стародавньої кам’яної плити також залишався на першому місці. Генрі не вважав, що для повної детонації його властивостей потрібен особливий каталізатор.
Він вирішив акумулювати ефект зілля протягом семи днів, після чого відвідати Ейлуші.
Як учениця першого рівня, вона мала достатньо міцне тіло, щоб витримати резонанс його енергії.
Щоб уникнути небезпеки появи небажаного нащадка, Генрі під час своїх м’яких шарів мани ізолював критичні зони організму.
Інтуїція підказала йому, що Ейлуш переслідує свої цілі: його видатний магічний талант і її власні задачі могли дати сильне потомство.
Однак холодний розрахунок мага робив усі її приховані плани невиконаними.
Підрахувавши ресурси, Генрі повернувся до жорсткого графіка практик. Дні перетворилися на чітко визначений цикл: щоденний прийом Зеля Сидеричного Неба, медитації та щотижневі візити до Ейлуша. Паралельно з цим комп'ютерні потужності « Глибокою Синеви» завершували інтеграцію моделі "Лижаного Шіпа" і розширювали його наступальні можливості.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu