« Щось не так...»
Генрі дуже загальмував, нахмурившись і почав пильно досліджувати довколишні краєвиди. Перед ними мала простягатися дорога до підніжжя, а попереду — мачити позіхання Першої Ущелини.
« Чому я знову на вершині? »
Він не помітив моменту переходу, але факти були незаперечними: він знову опинився в найбільш населеній частині містака Річки. Будинок, у двері якого він стукав, стояв тут же, на схилі, неподалік від таверни. Генрі точно знав, що йшов вниз, але простір навколо нього здійснило незрозумілий кульбіт, повернувши його в вихідну точку.
Після недовгої роздумів він знову почав спускатися. Проходячи повз старий будинок, він помітив мертву тишу, яка зацарювала всередині, — удари припинилися. Генрі навмисно зробив гак, обходячи дивну споруду по широкому дузі.
У вікнах таверни як і раніше теплилося світло, але всередині не було чути ні дзвінка посуду, ані обмови. Коли Генрі заглянув у вікно, то побачив на столі ту саму чашку оливкового пива. Світ наче застиг.
Тук! Тук! Тук!
Невидимий переслідувач не зважав на походження звуків, і це означало, що з ним ніколи не трапиться. Прямої погрози або наміру атакувати маг поки не відчував. Генрі спробував списати це на дивне відлуння власних кроків, але відчуття чужої присутності, що слідкував за ним як тінь, і нав'язливе дихання на потилиці не давали обдурити інстинкти.
« Як тільки повернуся, треба негайно вивчати некромантію. Зараз в моєму арсеналі дуже мало засобів проти загрози такого типу." - зазначив він у розумі.
Генрі був цілковито спокійним, коли класифікував ситуацію як контакт з якоюсь формою невпокиного духу. Некромантія була великою дисципліною, і багато чарівників присвячували їй життя знаючи, наскільки підступні бувають ефірні сутності.
Перше місто знову з’явилося, і далі залишалося пройти кілька ярдів стежкою, щоб залишити річку. Но...
"Так я і думав".
Сподівання підтвердилися: декорації навколо невловимо змінилися. Він знову стояв на вершині пагорба, не помітивши самого моментного переходу.
« Покладення зірок...» — Генрі прикрив повіки, порівнюючи дані системи з реальною картиною нічного неба. Світло зрушило лише незначна кількість світла, а їхня позиція була чіткою і стабільною. З плином часу простір замкнувся в петлю.
« Ми не зможемо подолати цю проблему.
Він розвернувся і попрямував вглиб поселення. Вуличні ліхтарі тут не палали, але в рідкісних вікнах тряслося тьмяне сяйво. Пам’ятаючи попередній досвід стукати у двері, він не зважився. Він повільно рухався вперед, скануючи кожен перевулок, в той час як кроки за його спиною відновилися з таким же ритмом.
"Сад?"
Генрі звернув увагу на триповерховий будинок. З його вікон линув тепле світло, доносилися уривки приглушеної розмови з вишуканими руладами скрипки. На першому поверсі розкинувся пишний сад, засаджений рослинами. Маг сповільнився крок і почав обережно злитися, хоча невидима тінь продовжувала дихати йому в спину.
Квіти в саду були віддалені від землі, але важкі кошики щільно закриті й вивернуті на дорогу. Генрі підкрався до огорожі і почав робити глибокі сканування через « Блакитну Сіневу ».
« Невже все це квіти демона?»
Усе сад було засадлене квітами демона, який був рідкісним і дуже цінним складником для свіжого зілля. Чутливі рослини відгукнулися на вібрацію його кроків: вони повільно підняли свої голівки, обнажені у кошиках обличчя — прекрасні й спокусливі жіночі лисиці. Помітивши, що Генрі всміхається квіти, їхні стеблі та бутони почали плавно покачуватися, імітуючи закликні рухи жіночих стегнарів.
◯Тимний енергетичний щит Югославії надійний відсік магічні еманації омана. Не марнуючи часу на споглядання, Генрі виготовив з обручки зачаровану лопатку і перемахнув через огорожу та почав методично вкривати ґрунт.
— Ах! Ах!.
Перший же квіток демон видав гучний вигук, і мало метал торкнувся землі під його корінням. Крик цей надзвичайний, але не просто біль, а зітхання глибокого задоволення; риси прекрасного обличчя витворилися в відповідному гримасі.
Не зважаючи на звуки, Генрі розчистив землю, міцно перехопив кореневище і почав повільно витягувати з нього рослину назовні. Виявилося, що коріння цієї істоти має залежну чутливість: квітка роздмухувала всім стебелом, а крики стали голоснішими і надривнішими. Невдовзі рослина потрапила в конвульсія, коріння її обм’якли і безшумно згорнулися навколо рук мага, а обличчя у кошику застигло в масці екстазу.
Генрі нахмурився і, подавши почуття легкого відрази, відправив жертву в кільце повністю. Потім він одразу перейшов до другого зразка. Квіти демона мали великий попит на алхіміків, їх можна було заміняти магічними каменями. Він вирішив зібрати весь урожай до останнього росту. Сад охарактеризувався небудовим хором солодкостих скриньків.
Коли було викопано вже шістнадцять рослин — добра половина саду, Генрі вловив сторонні шум у домі. Він миттєво обернувся на звук: стулка вікна на другому поверсі з тріском відчинилися, і звідти, викувавши очі від люті та подиву, на нього втупилася жінка.
На підвіконні застигла відрубана жіноча голова, а в глибині проема виднілося обезголовлене тіло. Його ліва рука міцно притискувала до себе скрипку, а правою — майже ніжну і ледь торкалася мертвих волосинок.
Генрі припинив роботу і повільно випростався. Його погляд зустрівся з остеклелими очима голови.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu