Він зробив ще один розмірний ковток і розвинув думку:
- Упродовж століть ми мирно і спокійно вбивали людей. Народу небагато, всі знають, ділити нічого, так що і до смертної ворожості справа не доходить.
Невдовзі на столі з’явилися дві повних чашки, над якими піднімався характерний аромат. Генрі ще не встиг оцінити смак цього напою, але його етикет потребував участі. Він пригубив теплове пиво і сказав:
— Ми просто почули про цей випадок і вирішили перевірити факти.
Кузнець м'яко хитнув головою.
— Справа ясное. Чутки — це як ті гірські ехо, що прилітають до чужої вух і таким чином зарожать детальними подробицями.
- Можливо. Спробуємо розпитати в інших місцях, — сказав Генрі.
Кузець на мить з'їхався, озираючись.
— Ви, мабуть, з слідчого відділу Штормграда? Чули про небезпеку і примушувались за відповідями. Тільки час даремно витрачаєте, вважаю. Я людина похилого віку, що трясеться тут — мине.
— Штормград розформував клас ще в минулому сезоні, — сказав Роберт. — Тепер за безпеку в окрузі відповідає Асоціація шукачів пригод.
Брови коваля здивовано поповзли вгору.
— Асоціація? Дивись-но, побачити, мої новини зовсім мхом поросли, ха-ха!
Він дуже розхвилювався і з видимим задоволенням приклався до чашки, шумно видихнувши після горлянку.
Після подальшої розмови Генрі зрозумів, що нічого цінного від слівотворного майстра не доб’ється. Він заплатив за рахунок, придавши до нього і порцію коваля, після чого піднявся з місця.
— Вдячний! — Долетів до нього люб'язний крик догону.
Коли вони вийшли на вулицю, місто вже стало поглинуте густими сутінками. Водій на дорогах не було, і тільки тьмяні плями світла з далеких вікон дозволяли хоч якось орієнтуватися в просторі.
— Роберте, невже ми так довго сиділи там? — Генри з подивом озирнувся. « Коли ми заходили, сонце стояло високо над горизонтом.
Замість того щоб відповісти, настала сильна тиша. Він обернувся і побачив, що слідчий супутник зник у темряві. Генрі швидко повернувся в таверну і застиг на порозі. Світло всередині як і раніше горів, на столах сирітильно бульбашкова пиво, але приміщення було абсолютно порожнім: ні коваля, ні трактирника, ані жодного звуку.
✔ Глибока Сінева: Підтверджую, у приміщенні біологічні об'єкти відсутні.
Генрі обережно взяв зі столу одну з чашок - чіп не зафіксував ніяких відхилень, це було звичайне пиво. Він знервувався і залишив будинок, відчуваючи, як реальність починає небезпечно забруднитися.
Вдалеку, у вікнах житлових будинків, все ще теплилися вогні і за тонкими фіранками вгадувався рух. Маг на дотик рушив до найближчого струму. Його слух донісся уривки розмов і приглушений жіночий сміх — звичайна нічна розмова старшої пари.
Генрі неохоче постукав у двері. Звуки за стіною обірвалися миттєво, змінившись мертвою вакуумною тишею. Ніхто не подав голосу, не запитав про мету візиту і не поспішив відчинити засуви. Здавалося, стук просто паралізував час всередині будинку.
Через кілька секунд з глибини будинку донісся вкрадний, вологий звук володіння, а потім - натужний скрегіт чогось масивного по сексуальницях.
Бум!
Роздався важкий, вологий удар, схожий на звук сокири в парну тушу.
Бум!
Бум!
Звуки йшли один за одним — мерехтливі, страхітливіші від ритмічного ритму.
Бум!
Дверне полотно відлякало під тиском чогось, що билося з іншого боку.
Бум! Бум! Бум!
Увесь будинок заходив ходуном, здригаючись від люті ударів. Існування всередині відчайдушно намагалися вирватися назовні, але двері всупереч логіці стояла непохитно. Після першого поштовху деревина мала розлетітися, але ця перешкода навіть не пустилася.
Від темного проема віяло концентрованою загрозою. « Уходи. І зараз, - продиктував інстинкт самозбереження, і Генрі не обертаючись, прискорив крок, намагаючись якомога швидше покинути цей морок.
Генрі чітко бачив, що за дверима нічого немає.
Але будинок продовжував здригатися від невидимих поштовхів, а глухі удари у Створку ставали настійнішими.
"Справді, тут хтось був", констатував про себе Генрі. Погляд через інтерфейс Сіневи, який раніше зафіксував у приміщенні двох чоловіків і жінок. Куди і як вони зникли, залишалося загадкою: він не вловив ані руху, ні найменшого сплеску енергії, а система не видала даних про тимчасовий аномалії.
« Нужно йти» — прийняв він холодне, зважене рішення.
Після розгляду справи Генрі дійшов висновку, що подальше перебування в цій території не є ризикованим. Він розвернувся і крутим кроком попрямував назад звивистою гірській стежці.
Тук! Тук! Тук!
Йому було потрібно зробити кілька кроків, як за спиною роздавалося ясні луги чужої поведінки. Генрі різко застиг, а звук швидко огорнув у нічній тиші.
- Хто тут? — Він обернувся, його голос лунав сухо і вимогливо. Пусто. « Глибока Синава» не фіксувала теплових сигнатур або ознак живих організмів у радіусі сканування.
✔ Темний щит!
✔ Духовна сила!
❖ ЇЖАНИЙ Щит!
Генрі послідовно активував три захисні контури. Загибель магічних бар'єрів дала відчуття відносної безпеки. Не виявивши чіткого аномалу візуально, він продовжував свій шлях.
Тук! Тук! Тук!
Важкі кроки відновилися в той самий момент. Генрі шкірою відчував чийсь присутність, присідаючи за спиною - він відчув навіть чуже тепло дихання, що лоскотало шию. Він знову обернувся, але зір його обманило: там нікого не було. Тривимірна модель навколо, вибудована алгоритмами "Блубокої Синеви", відчайдушно не хотіла показувати переслідувачів. Маг перейшов на біг, сподіваючись розірвати дистанцію, але невидимий ескорт не відставав ні на дюйм.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu