- Розійшлися, пане. Ті, хто знімав кімнати нижче, воліли поїхати в інші місця, щоб не соромитися своєю присутністю таких шанованих панів.
...
Через два дні після того, як вони вирушили верхи, то нарешті досягли кордонів між Червоним лісом і Іґлом. Перед ними відкрилася велетенська природність, вкрита безліччю кам’яних монолітів. Стрімкі вершини заввишки сотні метрів встромлювалися у небо, наче голки. Земля була мертвою — голою, випаленою сонцем жовтим ґрунтом, над яким вітер ліниво кружляв стовпами пилу.
Лок пришпорив коня, висуваючись вперед.
— Застережна остороги. Ці землі - нейтральна зона. Ми можемо наткнутися на патрулювання будь-якої фракції. Узгоджування з адекватами Хіжини Грін буде особливо небажаним.
Упродовж цілої подорожі Генрі не припиняв моніторинг через Блакитну Сіневу, але система не видала жодних ознак активної загрози. У той час Лок пильно стежив за піщаними годинами у своїй руці, змінюючи напрямок руху кожного разу, коли пісок починав плисти назад.
Ландшафт був страхітливим однотипним лабіринтом, в якому легко втратити орієнтацію. Кам’яні велетні, за якими вони прийшли, були майстерними маскуваннями і мали перевагу дрімати глибоко в землі. Тільки магічний компас Лока дозволяв групі дотримуватися курсу.
Генрі міг би в мить вирахувати ціль за допомогою чіпа, але, докладаючи своїм секретом, зберігав мовчання. У його свідомості, коли він був на реальності, розгортається детальна тривимірна карта лісу з пульсуючою червоною лінією.
Раптом Лок різко натягнув повода. Пісок в його годинниках закрутився у шаленому вихорі.
— Ціль близько. Готуйтеся, — наказав він убираючи артефакт і прикриваючи очі.
Генрі зрозумів, як від лідера цієї групи розгорілася невидима хвиля. За його підрахунками, Лок активував « силу ману» у радіусі 80 метрів.
Коні перейшли на крок. Глибока Сінева вивела маркери, які мали дваста метрів від них підґрунтям масивного стовпа. Енергетична система « Кам'яного велетня» була стабільною, він спав. Генрі не почав вимовляти інформацію, спокійно очікуючи скоротить дистанцію і виявить монстра сам.
Незабаром Лок вказав рукою на гранітний пік:
— Там. Під землею затаїлося саме його стовп.
Бетсі миттєво підібралася і подивилася на Генрі.
— Твоя задача - укриття. Не висовуйся, поки ми не подамо сигнал. Ваша безпека зараз в пріоритеті.
Генрі коротко кивнув, вже стежив за позицією для спостереження.
— Дійте. Я чекатиму.
Використовуючи топографічні дані, які транслювалися « Голубкою Сіневи », Генрі знайшов надійний сховок серед нагромадження валунів.
Він затаївся, злившись із сірою породою, і зосередив увагу на ментальній проекції, через яку продовжував безсторонньо стежити переміщення Бетсі та її супутників.
Лок, який відігравав роль лідера, рухався на чолі загону. Коли Кам’яний велетень лежав під шаром осадових порід, то не було більше 50 метрів. Зупинивши групу коротким жестом, маг поставив долоню вперед і чітко, з вивіреною артикуляцією, крикнув формулу активації:
— Пора вставати, здоровяк! Техніка Кам'яного Виступа!
Земля відреагувала ранок, який вібрирував гусом. У ту ж секунду ґрунт здибалася, і масивна людина, чиє тіло нагадувало конгломерат необроблених валунів, була буквально викинута назовні. Величезна кам'яна колона, яка швидко виросла під монстром, змусила його з’явитися на світ.
Великан оплакував околиці низькими, що бридився ревом. Його погляд, позбавлений людського розуму, зафіксувався на фігурі Лока, і істота, важко переставляючи кінцівки, ринулася в атаку.
— Пастка Зибучіх Пісок, — холодно промовив Лок, не допускаючи жодної зап’ястки в наступному заклинанні.
Під ногами велетня земля швидко втратила свою густину, перетворюючись на альчну субстанцію. Величезна вага монстра зіграла проти нього: він почав швидко занурюватися в масу, і незабаром над поверхнею залишилась лише верхня третина його торсу.
У цей момент у бій вступила Емма. Точним, вивіреним рухом вона мітнула в ціль скляну пляшку, наповненої іссіня-чорнічним магічним складом. Цей чоловік розбився об гранітне плече, і через мить з’явилася рідка рідина.
— Коррозія Високого Ранга!
Його слова були ключовими, як зе́ла стала бурхливою реакцією. Здійснюючи, маса почала швидко розширюватися і пожерла поверхню велетня. Ісло від нестерпного болю: простягнутіший панцир на його грудях і плечах буквально танув, обнаживши під собою пульсуючі, криваво-червоні гармати м'язових волокон.
Генрі спостерігав за сценою з аналічним спокоєм. Він заздалегідь дослідив будову таких створінь і знав, що кам’яна оболонка — це лише захисний екзоскелет. Занепокоєний коррозією і скуті пісками, велетень сильно втратив силу; його лютий рев поступово перейшов у передсмертний хрип.
Упевнившись, що ініціатива повністю на їхньому боці, Лок напівоборотом подивився на Бетсі:
— Сходи, поклич Генри.
Бетсі була прерывно, з яснем полегшенням видихнула. План, відточений ними на тренуваннях до автоматизму, спрацював бездоганно. Коли ж Генрі, пильний до себе, підійшов до групи Лок різким рухом розсипле повітря:
- Кам'яний Шип!
Прямо з повітря соткувалися кілька гострозаточених гліністо-жовтих вершин. З сухим свистом вони кинулися до велетня, снайперські поражали шию й суглоби, але свідомо не задуючи серце. Тіло монстра вигнуло в останній конвульсії і остаточно пом’якшало.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu