— Справедливо. Ліліан погодилась на обмін інформацією. На її обличчі не відображалося ні краплі розчарування, так ніби ця відповідь була їй заздалегідь прочитана.
« Глибока Сінева, що активує моніторингу мани. Фіксируй будь-які коливання в поведінці Ліліан і негайно повідомляй мене про дива".
↓ Мотонінг мани увімкнено.
Генрі пройшов вглиб кімнати і опустився на край ліжка. Ліліан обережно випростувала спідницю і знайшла на стільці навпроти. Повітря в тісному приміщенні швидко наповнилось її ароматом - тонкою, ледь уловимою лейфами дорогих парфумів, який, однак, не здавався нав'язливим.
— В яку магічну організацію ти плануєш вступити? — Питала вона, переходячи до справи.
— Луный Светло Леса.
— Гідний вибір, це дуже впливова структура. Щодо мене, я прямую до академії Августа. Це мій розпізнавальний знак.
Ліліан доторкнулася елегантної броші на грудях. Незважаючи на свій юний вік - їй було від сили шістнадцять-сем'яти років -- в кожному її жесті сквоїла впевненість і завалювання зрілої жінки.
Генрі подивився на мить ковзнув по білизні її шкіри, але тут же зосередився на артефакти.
На поверхні брошували ледь помітні потоки мани, і річ явно зачаровувалася й служила пропуском у академії. Генрі відчув, що цей жест був свого роду перевіркою, але його розум залишився холодним, а в душі не шепоче ні тіні жадібності.
- Ти так відкрито демонструєш свій знак? — Питав він, піднявши брову.
Ліліан дуже розсміялася, і цей сміх почувся на диво щиро.
— Прости за маленьку перевірку. Бачу, в тобі дійсно немає пожадливості.
« Нема пожадливості? Вона судить по міміці або використовує приховані діагностовані заклинання?» - подумав Генрі, коротко жестом відмітаючи зайві розмови.
- Не має значення. Ближче до справи: мені потрібні актуальні новини про організації чарівників.
— Почекай секунду, — відреагувала Ліліан. Вона вибігла з кімнати швидкими, легкими шажками, в яких зараз було мало спільного із ремонтною аристократичною походкою.
Незабаром вона повернулася, несучи в руках згорнуту карту. Безцеремонно відохотивши дошку на стіні, Ліліан розстелила пергамент і притиснула кути.
- Тут показано зразкове розташування ключових магічних орденів.
Генрі уважно дослідив цей документ: це була карта Континента Караг, набагато детальніша за ті, що він бачив раніше. На ній були нанесені лише штаб-квартири організацій.
Місячне світло Леза лежало в самому серці материка, глибоко у лісі далеко від узбережжя.
Через відсутність точного масштабу визначити відстань на око було важко.
На північ від нього лежала Хіжина Ґрін, а на сході — Академія Августа. Про назви решти союзів Генрі до цього моменту навіть не чув.
Ліліан торкався тонких пальцем оцінки місячного світла Леза.
— Про цю організацію відомо небагато: вона давня і прихована, але володіє колосальною силою. Але пригадай, що у них напружений конфлікт з Хижіною Грін. Стички між їх септами є звичайною справою, тож будь дуже обережним.
— Хижина Грін... — Генрі згадав Марко, який був виродком саме з цієї організації.
Він знову схилився над картою: володіння організацій були у небезпечній близькості, що неминуче вело до територіальних суперечок і тертя.
Ліліан перемістила палець до символу академії Августа.
— Август є єдиним навчальним закладом на континенті. Там надихають маги з «чистокровних» сімей. Вплив академії величезний, і мало хто у здоровому розумі вирішиться на відкриту конфронтацію з ними.
— Чистокровні сім'ї? Що ти маєш на увазі?
- Ті, чиї предки протягом багатьох поколінь були магами. Такі діти мають більше талантів, а система навчання не починається з колиски. Ліліан пояснила, що вони можуть стати повноправними чарівниками.
« Але, в Августі також є багато людей — простих учнів, які заслужили право на знак своєї праці або успіху. Ти назвав мене принцесою, але там мій титул не стоїть і ламаного копійка, генеалогічна вирішує все. Крім того, мій статус навіть заважає: він привертає надмірну увагу певних амбітних дівчат, і вона додає гіркої сміху.
—...
Генрі вибрав замовчати. Ясно, Ліліан реалістично оцінював своє становище й не задовольняв ілюзій щодо майбутнього.
— Дякую за інформацію. А що від мене потрібно? Побоююся, що мій багаж знань поки занадто малий для рівноцінного обміну, - зауважив він.
Її обізнаність явно перевершувала його власну, і таке діалог все більше нагадував одностороннє передачі даних.
Ліліан усміхнулася тепло, обнажуючи рівний ряд зубів.
— Вважай це авансом на майбутнє. Шлях чарівника тернист і долог, кожному потрібен той, кому можна довіряти. Мій знак здатний вловити наміри оточуючих, розділюючи їх на світлі і темні. З першої хвилини я не відчула від тебе ні краплі злоби, саме тому я вирішила поділитися інформацією.
— Тепер зрозуміло. Чи це означає, що ті, хто стоїть « наверху », сповнені ворожості до тебе?
— І не тільки вони... Що ж, мені пора, — вона гірко і безпорадно посміхнулася, попрощаючись.
Після того як Ліліан Генрі пішов, він занурився у глибокі роздуми і почав систематично переглядати інформацію.
Картина світу магів поступово ставала чіткою. Акадея Августа, про яку вона розповідала, багато в чому нагадувала навчальні заклади восьмирічного циклу навчання, єдиний план і можливість потрапити до приватних учнів у офіційний чарівник, якщо вдасться проявити непотрібний талант.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu