Пегас, безумовно, привертав увагу, але чоловік, що їхав на ньому, — ще більше.
Дукерам був лідером Імперії, яка панувала над усіма гільдіями, тому його характеристика Харизми була надзвичайно високою.
Навіть без своєї винятково високої Харизми Дукерам обов'язково виділявся б.
Хай там як, Дукерам тримав прапор у правій руці, а відрубану голову — в лівій. Він підняв відрубану голову, щоб усі бачили, показуючи сиве, рішуче обличчя.
Дукерам пролетів над армією Арабасу. Ті, у кого був гострий зір, змогли впізнати старого.
"Н-не може бути".
"Генерал Хаміл?"
"Ти сказав генерал Хаміл?"
"Що відбувається!?"
Коли особу чоловіка було розкрито, солдати відчули, ніби їх усіх вдарили.
Зрештою, Хаміл був відомий своєю твердою, непохитною відданістю, яка була міцнішою навіть за адамантій! І все ж таки, відрубану голову цієї людини тримав їхній верховний головнокомандувач.
Що, в біса, коїлося!?
"Це командир 2-го корпусу, Хаміл! Він зрадник, який зливав інформацію нашим ворогам!" — пролунав голос Дукерама.
"Не може бути".
"Він зрадив нас?"
Більшість солдатів подумали: -Ти звинувачуєш генерала Хаміла в державній зраді? Не може бути!, — і почали проклинати Дукерама.
"Ким ти себе вважаєш!?"
"Як ти смієш говорити погано про генерала!"
"Це ти зрадник!"
Відданість солдатів своєму генералу була абсолютною.
У той момент...
"Ні, Верховний головнокомандувач правий. Ми змовилися з ворогом!" — сказав чоловік крізь сльози.
"Це правда. Ми відправляли ворогу військові таємниці!"
"Я злочинець!"
Гільдія Імперія витягла цих людей з нізвідки, і вони почали зізнаватися у своїх злочинах. Ніхто з них не був неушкодженим.
Усі вони були важко поранені або здавалися психічно нестабільними. На їхніх тілах були сліди тортур.
"Це лорд Пайк?"
"Лорд Оази Даррен теж там!"
"П-пустельні дворяни он там!"
"Ви розумієте!? Хаміл і дворяни змовилися проти нас і таємно відправляли інформацію ворогу. Ось чому ми програли", — голос Дукерама рознісся по всій пустелі.
"А-а, не може бути!"
"Чому ви зробили таку річ!?"
"Ви виродки! Мої друзі загинули через вас!"
Моральний дух військ уже був на нулі. Нижче падати було нікуди.
Принаймні, так мало б бути. Однак новина про зраду Хаміла та дворян змусила їх відчути ще більший розпач.
"А-а, цій країні кінець!"
"Чорт забирай! Лайно!"
Незліченна кількість солдатів кинула зброю і повалилася на землю. Деякі з них у люті кинулися на дворян.
Звісно, ці події підуть лише на користь армії Байяну.
"Забудьте про них. Просто перебийте їх усіх!" — пролунав голос Кабули.
Солдати Байяну, які зупинилися через раптову появу Дукерама і хаос, що виник після цього, опанували себе.
"Помріть!"
"Погнали!"
Вони відновили свою односторонню різанину. Війська Арабасу нічим не відрізнялися від тренувальних манекенів.
"Убийте і його теж!" — Кабула вказав на Дукерама.
Лучники та пустельні маги приєдналися до бою.
"Цілься, вогонь!"
Стріли заповнили небо, а піщані стовпи здійнялися із землі.
У той момент...
Дукерам підняв прапор у повітря.
Свіш!
Повіяв вітер, демонструючи прапор у всій його красі. На ньому були намальовані символи Ракана: почесний меч перемоги та щит, що запобігає поразці.
Вух!
Прапор випромінював інтенсивне світло. Це світло пішло брижами, а потім поширилося, охопивши все поле битви.
Після контакту стріли впали на землю, а піщані стовпи розсіялися в звичайний пісок. Це було ще не все.
Світло також пройшло крізь війська Арабасу, наповнюючи їх силою. Здавалося, ніби щось вирує всередині них; це було схоже на надію, що вони можуть вийти переможцями з цієї битви. І ця надія успішно підняла моральний дух військ.
Це було вражаюче. Подумати тільки, що він зміг миттєво підняти моральний дух усіх цих військ!
Що це був за прапор?
Це був один зі священних скарбів Ракана: Прапор великої перемоги! Як і було показано, він захищав прапороносця і відновлював бойовий дух союзників до максимуму.
Однак...!
Як, у біса, Дукерам отримав один зі священних скарбів Ракана?
Прапор великої перемоги був встромлений у серце дев'ятиголової гідри великим паладином Ракана, Декардом, під час виснажливого процесу запечатування.
З допомогою своєї гільдії Дукерам зняв печатку, переміг гідру і здійснив великий подвиг. Ось як Дукерам став Майстром, а також як він отримав Прапор великої перемоги.
Очевидно, священний скарб мав бути повернутий церкві Ракана, але гільдія Імперія зберігала його, щоб використати в такий момент, як цей.
Хай там як, Прапор великої перемоги підняв бойовий дух виснажених військ Арабасу.
"Хоробрі сини Арабасу, відсьогодні ми не знаємо поразок!" — рішуче заявив Дукерам.
"Уоооо!"
Солдати, що сиділи, підвелися. З якоїсь причини вони відчували себе зобов'язаними це зробити; вони також підібрали зброю, яку викинули.
"Вперед!"
"Ми можемо перемогти!"
Ми можемо перемогти. Саме так зараз почувалися солдати.
"Щ-що відбувається? Ці виродки!"
"Вони вже повністю здалися! Припиніть чинити опір і просто помріть!"
Це вже не була одностороння різанина. Жорстокі битви точилися по всьому полю бою.
"Тепер наша черга".
"Нарешті, мені не доводиться стримуватися".
Члени гільдії Імперія були найкращими з найкращих. Однак у попередніх битвах їм наказали не викладатися на повну.
Усе було сплановано. Це все було заради цього моменту!
"Це виродки з Імперії".
"Беззубі тигри, просто помріть уже!"
Шторм і Брейкер зіткнулися з гільдією Імперія.
Однак...
Гільдію Імперія не вважали найсильнішою без причини. Чотири з восьми їхніх загонів лютували на полі бою.
"Усе як і планувалося".
Віце-капітан Імперії, Джегал, спостерігав за подіями і злобно посміхався.
Усі ті втрати? Вони були очікуваними.
Зв'язок дворян з ворогом? Вони, очевидно, знали про це. Вони навіть підбурювали їх.
Чому?
Вони хотіли позбутися їх усіх. Зрештою, поле битви — це ідеальне місце, щоб вбивати політичних суперників.
Генерал Хаміл?
Він не був зрадником. Однак гільдія Імперія усунула його, тому що він заважатиме їхнім планам у майбутньому.
- Він точно був би проти того, щоб пан Дукерам став Імператором.
Не було нікого відданішого за Хаміла. Тож він не стояв би осторонь і не дозволив би маріонетковому королю передати свою владу Дукераму.
Він мав суттєву військову владу, тож міг навіть спровокувати громадянську війну, ставши на бік маріонеткового короля. Хай там як, він точно стоятиме у них на шляху. Тому вони використали цю можливість, щоб вбити його.
Вони також планували розпочати свій масштабний контрнаступ тут, у пустелі Грендал. Очевидно, вони приготували козир, який гарантував би перемогу.
"Будь ласка, активуйте магічні кола перенесення".
Для переміщення великої кількості військ було потрібно кілька магічних кіл перенесення. Це вимагало значних ресурсів, робочої сили та часу. І їх не можна було встановити швидко.
Тож Джегал уже встановив кілька магічних кіл перенесення під пісками пустелі Грендал. Він також подбав про те, щоб підтримувати їх.
Настав час використовувати магічні кола. Солдати, які охороняли кордон між королівствами Арабас і Деллас, а також відсутні члени гільдії Імперія, прийдуть через них.
Звісно, вартових довелося б відкликати якомога швидше, але їхня коротка відсутність не повинна була становити загрози. Зрештою, вони були потрібні лише для цієї битви.
"Активуйте магічні кола!"
Потім підлеглий Джегала залишив його і зник.
Деякий час потому...
Незліченна кількість людей з'явилася на вершині піщаної дюни позаду армії Байяну. Вони несли прапори Арабасу!
Того дня...!
Армія Байяну була майже повністю знищена.
Дукерам вбив їхнього верховного головнокомандувача Кабулу, а командир 2-го корпусу Балкмас втратив ступню. Гільдії Шторм і Брейкер теж зазнали значних втрат.
Це була втеча. Вони не могли оговтатися від цих втрат.
Ці фальшиві перемоги, які накопичило королівство Байян, розбилися об їхні голови. Це було схоже на піщаний замок на пляжі, змитий течією.
Так почалося справжнє вторгнення Арабасу, ні, гільдії Імперія. Королівство Байян було на шляху до краху.
***
Кан О попросив Едера і Сефіро зібрати інформацію про Демона Таластруму, чи то через їхні зв'язки, чи іншим шляхом. Однак вони не досягли успіху.
"Мої інформаційні брокери запитали мене, хто такий Владі", — сказав Сефіро.
"Ельфи не мали для мене багато інформації. Як і Центральна бібліотека Альтейна", — сказав Едер.
"Ну, мабуть, тут нічого не вдієш".
З самого початку Кан О не очікував багато чого. Він просто намагався отримати якомога більше інформації.
"Ти збираєшся полювати на нього зараз?"
"Так. Я вже готовий".
Він досяг свого ліміту вкрадених характеристик, випробував Шумір і купив предмет рангу АА під назвою «Таємничий пояс Арнеї», щоб використовувати його для Обжерливості.
Крім того, він тримав Пекельний дворучний меч Сраки у своєму інвентарі. У разі потреби він використав би Обжерливість на мечі рангу SS.
- Це тільки якщо Владі сильніший, ніж я очікував.
Він поповнив запаси зіллями лікування та опору, а також мав у кишені кілька антидотів і бинтів Едера.
Коваль Гоффман нагострив для нього демонічні мечі, а кравець Дінк відновив його шкіряну броню до оптимального стану.
Перш за все, Перстень Кассіо випромінював червоне світло. Його здатність Воскресіння була готова до використання.
- Я повністю готовий.
Кан О сам попрямував до Таластруму. Зрештою, він мав зустрітися з демоном сам. Не було жодної причини брати з собою Едера і Сефіро.
Він з'явився в Таластрумі через магічне коло перенесення, а потім попрямував до храму, де був запечатаний Владі.
Кан О показав Жетон чемпіона солдатам і воїнам там, і вони дозволили йому пройти без проблем.
"Успіху, претенденте!"
"Тримайся!"
Вони навіть підбадьорили його.
Кан О м'яко помахав рукою. Він був популярним. Було б приємніше, якби вони розстелили перед ним червону доріжку.
Він нарешті дістався входу до храму. Чомусь Кухарап знав, що він прийде, і чекав на нього там.
"Ти готовий?"
"Повністю". — посміхнувся Кан О.
Кухарап поклав руки на плечі Кан О, його обличчя було цілком серйозним. Він випромінював досить похмуру атмосферу.
"Я молюся, щоб наші великі пращури благословили тебе".
Червоне світло, наче від червоного заходу сонця, потекло з його пальців у тіло Кан О.
Він раптом відчув тепло.
[Ви отримали благословення Чемпіона Туслам.]
[Оскільки ви не є Тусламом, благословення втрачає ефективність.]
[Усі характеристики трохи зросли.]
[HP, MP і Витривалість трохи зросли.]
[Усі опори трохи зросли.]
[Цей баф залишатиметься, поки ви перебуваєте в межах печатки Владі.]
"Дякую".
"Заходь". — вказав на двері храму Кухарап.
Кан О заткнув дев'ять круглих отворів Жетонами Туслам. Потім він вставив Жетон чемпіона в отвір у формі зірки.
Скрип.
Оскільки двері не відкривалися 100 років, старі двері «скрипнули», коли відкрилися.
Він зазирнув крізь двері, але міг бачити лише темряву всередині. Однак було відчуття, що темрява вітає його, ніби жестом запрошуючи увійти.
Кухарап м'яко поклав руку на спину Кан О. Він, по суті, казав: 'Не бійся'.
- Боятися? Темрява тепер як мій дім.
Кан О зробив крок уперед. Потім сталося щось дивне. Темрява розтягнулася вперед і затягла його всередину, ніби стала рукою. Невдовзі темрява повністю поглинула його.
[Вхід до Храму Глибокої Темряви (Печатка Демона Таластруму).]
Скрип!
Бум!
Двері були щільно зачинені. Тепер вороття назад не було. Ці двері не відчиняться, поки він не вб'є демона.