Дуель Валана та Сраки була інтенсивною. Вона зовсім не була схожа на їхню минулу зустріч, коли вони влаштували перегони з переслідуванням, а потім завершили все в одну мить.
Дзень! Дзень! Дзень!
Сталевий меч Валана та дворучний меч Сраки неодноразово стикалися.
Це була дуель між Гросмейстерами!
Ударні хвилі, що виникали в результаті, перевертали землю або змушували повітря здригатися від крику.
Поблизу, очевидно, не було глядачів. Незалежно від того, як сильно хотілося б подивитися на їхню сутичку, ціна була занадто високою; довелося б померти, щоб підійти досить близько і побачити цей бій!
У будь-якому разі, їхня боротьба була рівною.
З точки зору чистої майстерності Валан мав невелику перевагу. Однак йому заважала втрата руки.
Для мечника його калібру втрата руки не була б критичною завадою, але це безумовно ставало перешкодою проти такого ж Гросмейстера, як Срака.
До того ж Срака був Послідовником Злого Бога, тому міг за власним бажанням вивільняти лиху енергію Злого Бога.
Тож було нелегко сказати, хто переможе в цій дуелі.
Однак знайшовся той, хто наважився перервати їхній поєдинок до того, як визначився переможець.
Вжух!
Раптово з'явився портал, і з нього вийшов Амак.
У той же момент Амака та Сраку оточили дзеркала розміром з кулак. Це виглядало так, ніби вони опинилися всередині бар'єра. Постать Валана відбивалася в дзеркалах.
Валан мав погане передчуття щодо цих дзеркал, тому не міг дозволити собі бездумно атакувати їх.
"Ми відступаємо, лорде Срака", — шанобливо сказав Амак.
Хоча він був нинішнім Верховним Жрецем, Срака був єдиним, хто подолав час. Таким чином, він був єдиною людиною, гідною бути Мечем Джайли. Його авторитет був на тому ж рівні, що й у Амака.
"Відступаємо!?" — вигукнув Срака у бронзовій масці.
"Ситуація не на нашу користь. Наші учні програли, і їхні Майстри скоро будуть тут", — сказав Амак.
"Мм."
Срака перебирав пальцями свій великий меч. Він прагнув відплатити Валану за свою поразку. До того ж йому потрібно було повернути останній священний скарб Джайли.
"А як щодо священного скарбу лорда Джайли?"
"Я посіяв насіння. Коли це насіння повністю виросте, священний скарб повернеться до нас."
Амак посіяв це насіння всередині Назарана, учня Махакана. Це насіння мало рости, живлячись амбіціями носія!
"Гаразд." — зрештою погодився Срака.
Вжух!
Під їхніми ногами з'явився портал, і обох затягнуло всередину.
Пуф.
Щойно Амак зник, дзеркала перетворилися на блискучий пил і розвіялися.
"Хм."
Валан подивився на місце, де вони щойно були, а потім розвернувся.
Хоча залишилося ще кілька демонів, він не бачив жодного Послідовника Злого Бога і не відчував похмурої енергії, яку вони випромінювали.
- Вони всі вже втекли.
"Майстре."
"Лорде Валане."
Буркан і Махакан підійшли до нього.
"Я впустив їх", — коротко кинув Валан.
"Кхм, я теж." — почухав потилицю Буркан.
"Вони б не відмовилися від священних скарбів так легко... Щось тут не так", — сказав Махакан.
"Так, щось замишляється." — кивнув головою Валан.
"Я посилю охорону навколо храму. І попрошу інші церкви бути готовими допомогти нам за першої ж потреби", — напружено сказав Махакан.
"Так. Зайва обережність не завадить. Наші шукачі вже висунулися?" — запитав Валан.
Щоб дізнатися, де знаходиться головна база Послідовників Злого Бога, була сформована група досвідчених шукачів.
У них була одна-єдина місія: слідувати за Послідовниками Злого Бога і з'ясувати місце розташування їхнього лігва!
"Так. Лідер загону Краслер повідомив, що вони вже ведуть переслідування."
Краслер був Мисливцем і був більше відомий як Майстер Стеження.
"Сподіваюся, цього разу ми знайдемо, де вони ховаються", — сказав Буркан.
"Мм." — кивнув головою Валан.
У той час ...
Сару та віряни Ракана добили останнього демона.
"Ми перемогли!" — вигукнув Маленьке Сонце Сару. Двоє паладінів, що стояли поруч, підняли його на плечі.
"Увоооо!"
"Ракан! Ракан!"
"Сару! Сару!"
Вони радісно вигукували, прославляючи імена Ракана та Сару. Проте жодна душа не вболівала за Назарана.
Грр.
Назаран пильно дивився на Сару і скреготав зубами.
- Я вбив більше демонів, ніж ти, тож чому!? Чому вони вигукують твоє ім'я, а не моє!? — Він стиснув кулаки так сильно, що здавалося, вони зараз луснуть.
Раптом чийсь голос прошепотів йому на вухо. "Аах, бідний Назаран."
"Що!?" — Шокований Назаран озирнувся навколо. Проте нікого поруч не було. Шепіт більше не повторювався.
"Це мені здалося?"
Назаран нахилив голову і знову подивився на Сару; лють піднялася з найглибших куточків його серця.
- Сару! Сару! Сару!
***
Відбивши напад Послідовників Злого Бога, Кан О, Буркан і Валан повернулися до Холізею.
"Гарна робота." — поплескав його по плечу Буркан.
"Яка там гарна робота. Він просто зробив те, що вимагалося від нього як від Хранителя Континенту. Хіба не так?" — сказав Валан, псуючи настрій.
"Це правда." — неохоче погодився Кан О.
Тоді...
З'явилося системне повідомлення.
[Ви завершили завдання Хранителя Континенту: Зупинити Послідовників Злого Бога.]
[Нагорода відсутня.]
"Пфу." — тихо зітхнув Кан О.
Нагороди справді не було жодної.
- Я справді не хочу виконувати ці завдання Хранителя Континенту.
Кан О відчував, ніби його душили.
Зараз він коштував дуже багато. Якби він захопив Підземелля душі і продав його, то заробив би тисячі золотих, а якби з'явився на телепередачі, то отримав би мільйони вон лише за свою присутність.
Але відтепер йому доведеться виконувати ці квести, які не дають нічого натомість. Від самої думки про це у нього починалася печія.
"Перепрошую." — Кан О подивився на Валана.
"Що?"
"Скільки разів на місяць ви виконуєте місії Хранителя Континенту?"
"По-різному. Якщо континенту нічого не загрожує, ти не отримуватимеш місій. Але в часи великого хаосу, як зараз, коли Послідовники Злого Бога активізувалися, ти будеш дуже зайнятий", — відповів Валан.
"Майстре Валане, чи не могли б ви продовжити часовий ліміт, який ви мені дали? Як ви самі сказали, я буду зайнятий більше, ніж зазвичай", — обережно промовив Кан О.
- 100 днів — це занадто мало! Будь ласка, дайте мені ще трохи часу!
"Ні."
Валан спробував схрестити руки, але коли зрозумів, що однієї не вистачає, опустив її.
"Це справді має бути саме 100 днів?" — відчайдушно запитав Кан О.
- Чому саме 100 днів? Може бути 200 або навіть 300!
"Мені скоротити до 50 днів?" — прогарчав Валан.
"..."
Кан О замовк. Валан був з тих, хто виконує свої погрози.
"У тебе залишилося 85 днів", — сказав Валан. 15 днів уже минуло.
"Якби ти був хоч трохи схожий на мене, ти б проводив кожну вільну хвилину, вбиваючи монстрів. Ну, не те щоб убивство монстрів зробило тебе Майстром... Кхм, кхм. У будь-якому разі, йди." — змінив тему Валан і махнув своєю єдиною рукою.
Проте Кан О був достатньо кмітливим, щоб зрозуміти, що Валан намагався сказати.
"Що ви маєте на увазі? Не можна стати Майстром, просто вбиваючи монстрів."
"Молодший брате, щоб стати Майстром, ти повинен подолати стіну."
"Стіну?"
"Не кожен може стати Майстром", — сказав Валан.
"Як подолати цю стіну?" — запитав Кан О.
"Для кожної людини це по-різному. Для мене..."
"Досить." — перервав його Валан.
Кан О зненавистю подивився на нього: - Та ну ж бо!
"Коли щось дається легко, воно того не варте. Зроби це важким шляхом", — сказав Валан, і Буркан кивнув головою.
"Я розумію, що ви намагаєтеся мені сказати."
- Стіна, значить... Це означає, що в якийсь момент моя майстерність перестане зростати. І подолання стіни, ймовірно, означає...
Кан О вже чув це від Гоффмана раніше; що той мав створити шедевр, щоб стати Майстром-ковалем.
А це означало, що цілодобове биття по залізу не зробить тебе Майстром-ковалем.
Становлення Майстром Демонічним мечником повинно мати такі ж обмеження. Майстер-коваль мав створити шедевр, тож Майстер Демонічний мечник так само мав здійснити якийсь великий подвиг.
"Тоді, з вашого дозволу." — Кан О пішов геть, наче вітер.
"Схоже, він зрозумів, як стати Майстром", — зауважив Буркан.
Валан кивнув головою.
"Мені цікаво подивитися, що він зробить."
Великий подвиг!
Подвигом Буркана була перемога в 1000 гладіаторських поєдинків без жодної поразки. Таким чином йому було присвоєно почесне звання Непереможний Гладіатор, і він став Майстром.
Який подвиг Кан О здійснить у майбутньому?
"Мені байдуже", — відрізав Валан. Втім, попри його слова, в очах було помітне невелике передчуття.
***
Кан О скористався міжміською брамою переміщення до маленького тихого містечка Іцерін. Опинившись там, він негайно попрямував до Лісу Відьми.
Тук-тук.
Він постукав у двері, і незнайома дівчина визирнула назовні.
"Хто це... О, пане Кан О."
"Привіт, я прийшов побачити Асу."
"Онні? Добре, зачекайте тут."
Вона зникла, а через короткий час його привітала блондинка з прекрасною усмішкою.
"Оппа!" — Вона схопила його за руки.
Пік!
Пташеня Фенікса Руді визирнуло з її грудей. Як завжди, воно було схоже на курча. Воно підлетіло і потерлося тільцем об щоку Кан О.
"У тебе теж усе добре?" — Кан О обережно підняв його і промовив.
Пік! Пік!
Пищання Руді автоматично перекладалося як 'Я сумував за тобою'.
- Куу, хіба це не радість — виховувати домашнього улюбленця?
"Руді, мабуть, дуже сумував за тобою. А тепер повертайся до мами на ручки." — Асу обережно забрала Руді і притиснула до себе.
"Що привело тебе сюди? Я чула, ти був дуже зайнятий останнім часом", — запитала Асу.
"Я зайнятий. Але у мене достатньо часу, щоб побачити тебе."
Це було дивно. Побачення змушували його говорити такі солодкаві речі, яких від нього ніколи не почуєш за інших обставин.
"Приємно чути. Хочеш зайти на трохи?" — вказала на гільдію Асу.
Кан О похитав головою. — "Ні, давай краще прогуляємося."
"Добре."
Кан О та Асу трималися за руки, гуляючи містом.
Іцерін був заповнений маленькими милими будівлями, тож це був непоганий краєвид. До того ж тут було небагато людей, тому тиха атмосфера була найкращою.
"Здається, я не бачила тебе два тижні", — ображено сказала Асу. Вона закінчила просування свого альбому і зараз була на відпочинку.
Але чомусь зараз побачити Кан О було важче, ніж коли вона була зайнята альбомом.
Це було тому, що Кан О докладав усіх зусиль, щоб завершити квест Валана.
"Вибач."
"Якщо ти перестанеш виходити на зв'язок, ми розійдемося", — сказала вона, надувши щоки. Звісно, вона просто жартувала.
"Ні, дякую. Я тебе не відпущу", — твердо відповів Кан О.
Їй, мабуть, сподобалися такі слова, оскільки її губи здригнулися.
"Тоді стався до мене краще!"
"Буду. Але, як я вже казав, я зайнятий квестом Валана."
"Як довго?"
"Щонайбільше 85 днів."
"Телефонуй мені часто і надсилай повідомлення щодня. І приходь бачитися зі мною час від часу. Кажуть, кохання розквітає навіть на війні. Тож те, що ти зайнятий — не виправдання!" — сказала Асу.
"Звісно."
"Я хочу піти на побачення і в реальному житті, але в цьому я буду терплячою."
"Дякую, мадам."
"В обмін на це ти маєш відвести мене куди завгодно після того, як закінчиш із квестом Валана."
"Куди ти хочеш піти?"
"Я ще не знаю."
"Я згоден на будь-яке місце, аби тільки з тобою."
"Обіцяй."
"Так, обіцяю."
Кан О та Асу пообіцяли це на мізинцях.
Після цього вони гуляли досить довго, а потім розійшлися.
Асу повернулася до штаб-квартири своєї гільдії, а Кан О попрямував до міжміської брами переміщення.
Валан дав йому три завдання: стати Майстром Демонічним мечником, запечатати демона в Демонічний меч Аканхофф і вивчити секретний прийом Демонічного мечника! У нього було лише 85 днів, щоб виконати всі ці три завдання.
- Я зроблю це, точно зроблю! — Кан О міцно стиснув кулак.