Кулаки Сталевого Ченця не знали жалю.
Бам! Бам!
Кулаки Назарана трощили голови Послідовників Злого Бога або пробивали наскрізь тіла демонів. Проте Назаран не мав часу милуватися своєю роботою.
- Більше. Я мушу вбити ще більше!
У його голові була лише одна думка: - Я впораюся краще за Сару!
"Саме так. Ти кращий за Сару," — прошепотів солодкий голос йому на вухо. Однак Назаран цього не помітив. Він просто продовжував завдавати удару за ударом.
На відміну від Назарана, Сару озирався довкола і зосереджувався на допомозі та порятунку своїх братів і сестер. Він навіть не замислювався над тим, наскільки великий його внесок. Сару побачив жрицю, яку ось-ось мав зжерти чотирирукий демон із величезною пащею.
"Ах ти ж виродку!" — Сару стрибнув у повітря і витягнув ногу.
Палаючий Удар!
Біле полум'я огорнуло його праву стопу. Це був священний вогонь, призначений спалювати все зло.
Бам!
Рев!
Нога Сару влучила демону прямо в голову!
Біле полум'я миттєво поглинуло чудовисько.
Кухааахк!
Демон закричав від болю і спробував схопити Сару своїми чотирма руками.
Проте він не зміг спіймати Сару, який був прудким, наче кіт.
Тоді Сару засипав його градом атак. Демон не зміг довго протистояти його натиску і впав на землю.
"Ви в порядку?" — Сару перевірив стан жриці.
"Так, я в порядку." — Схилила голову жриця.
"Тут небезпечно самій, тож, будь ласка, йдіть за мною. Я відведу вас до наших братів."
Сару вбивав усіх демонів поблизу та допомагав своїм товаришам.
"Пане Сару!"
"Пане Сару, ми теж допоможемо вам."
Церква Ракана природним чином гуртувалася навколо нього.
"Вбивайте Послідовників Злого Бога, захищаючи наших братів!" — владно вигукнув Сару.
"Звісно!"
"Так, пане!"
Паладини, ченці та жерці Ракана завзято відповідали. Вони розмахували зброєю ще лютіше, ніж раніше, або виконували свої завдання.
"Паладини, будь ласка, сформуйте стіну попереду. Ченці, ви потрібні мені з боків і з тилу. Жерці, підтримуйте нас із центру. За Лорда Ракана!" — прокричав Сару.
"За Лорда Ракана!"
"За Лорда Ракана!"
Бойовий дух злетів до небес.
***
Кан О бився проти Четвертого Учня Злого Бога, Гарупа.
Людожер Гаруп!
Він мав огидне обличчя, швидку регенерацію та промінь, що завдавав шкоди пропорційно до того, скільки поранень він отримав.
Гарупа неможливо було перемогти, якщо не зупинити його регенерацію або не завдати настільки колосальної шкоди, щоб його відновлення не встигало за нею.
На щастя, Обжерливість подвоїла його здібності, тож його руйнівна міць була величезною.
"Хуап!"
Меч Шаленого Вітру!
Кан О невпинно розмахував Убістом та Аканхоффом, шматуючи тіло Гарупа.
Свист! Розріз! Свист! Розріз!
Щоразу, коли він розсікав тіло Гарупа Аканхоффом, з його плоті вилітали великі уламки червоного світла.
Не лише початкова сила атаки Аканхоффа була надзвичайно високою, але й Посилення Шкоди та Ризикована Гра додатково збільшували поранення.
Хоча тіло Гарупа було вкрите міцною лускою, здатність Аканхоффа Абсолютне Руйнування кришила її, наче порцеляну.
До того ж він бив і Убістом; у порівнянні з силою атаки Аканхоффа він дещо поступався, але все одно залишався неймовірно потужною зброєю.
Здатність Убіста ігнорувати захист цілі, Зубчасте Лезо, була особливо ефективною, оскільки вона значно посилювала шкоду.
"Грр!"
Гаруп скривився. Він ніколи раніше не втрачав Здоров'я так швидко.
- Ні!
Відчувши небезпеку, Гаруп люто змахнув обома руками.
Розірвати на Шматки!
Його бронзові нігті зблиснули та полетіли в життєво важливі точки Кан О.
Кілька білих ліній, схожих на кігті звіра, прорізали повітря!
Це був ефект активації навички Розірвати на Шматки.
Це була безумовно швидка та гостра атака. Проте Кан О міг реагувати на випади ворога набагато швидше за будь-кого іншого завдяки своїй Гіперінтуїції.
"Хуап!"
Кан О змахував своїми демонічними мечами один за одним, відбиваючи нігті Гарупа.
Дзень! Дзень!
Сила, що стояла за ними, була неймовірною. Проте Гаруп опинився в гіршому становищі.
Він здригнувся від удару, і його руки підкинуло в повітря.
Кан О скористався нагодою.
Він схрестив мечі, наче ножиці, і простромив серце Гарупа.
Удар!
"Угх." — Тіло Гарупа здригнулося.
- Ц-це погано!
Гаруп, який був майже безсмертним завдяки своїй Суперрегенерації, опинився під загрозою смерті. Справді!
У такому темпі навіть він міг загинути.
Зрештою, у нього залишився лише один вихід.
Вух!
У пащі Гарупа почала збиратися червона енергія.
Подих Помсти!
Це був його завершальний прийом; він завдавав шкоди пропорційно до того, скільки втрат зазнав сам!
Бам!
Червона енергія, густіша й темніша за кров, полетіла прямо в Кан О, який був повністю зосереджений на атаці.
Оскільки Гаруп зазнав колосальної шкоди, міць Подиху Помсти була значною.
Він нісся прямо на Кан О, наче подих дракона, загрожуючи стерти все на своєму шляху.
- Я зробив це! — Обличчя Гарупа посвітлішало. Він бачив, як Кан О потрапив під удар Подиху Помсти.
Однак...!
Кан О вийшов з нього абсолютно неушкодженим. Світло його намиста повільно згасало.
Він знав, що єдиним варіантом для Гарупа був Подих Помсти. Він, очевидно, підготувався до цього.
Щойно ворог випустив енергію, Кан О активував Захист Місяця, який оберігав його від будь-якої шкоди протягом 3 секунд.
"Я-як!?" — Гаруп дивився на нього з недовірою.
"Ось так!" — Кан О знову змахнув Аканхоффом.
Свист!
"Угх!"
Здоров'я Гарупа балансувало на самому краї. Тоді він розвернувся і кинувся навтіки.
"Куди це ти зібрався!?" — Витріщив очі Кан О й ударив його Убістом у спину.
У цей момент...
Між ними з'явилося овальне дзеркало. Постать Кан О відбилася в дзеркалі.
Бам!
Убіст пробив дзеркало. Тоді осколки світла вирвалися з тіла Кан О.
- Чорт забирай, я й не думав, що у нього є такий туз у рукаві!
Кан О повірив, що це був останній козир Гарупа. Проте це було непорозуміння.
Вух.
Поруч із Гарупом з'явився чоловік. Він був повністю висохлим, наче оболонка.
Це був Перший Учень Злого Бога, Амак! Він зняв свою невидимість і втрутився, щоб урятувати Гарупа.
"Верховний Жрець!" — Обличчя Гарупа засяяло.
"Йди."
Амак окреслив коло Ножем Джайли, створюючи портал, що вів кудись в інше місце.
"Дякую."
"Думаєте, я так просто вас відпущу!?" — Кан О підстрибнув у повітря.
Амак швидко закликав дзеркала, що оточили Кан О.
Дзеркальна Печатка!
Кан О не міг пробитися крізь дзеркала.
Зрештою, він уже знав, що станеться, якщо він це зробить; вони відіб'ють шкоду прямо в нього.
Мати таку високу силу атаки було проблемою в такі моменти. Отримати власну шкоду назад було б неймовірно боляче.
"Тц." — Кан О цокнув язиком. Він нічого не міг вдіяти.
Гаруп скористався цією можливістю, щоб втекти крізь портал.
Дзеркальна Печатка тривала лише 5 секунд. Коли 5 секунд минуло, дзеркала зникли.
Ані Гарупа, ані Амака ніде не було. Амак знову став невидимим.
"Я впустив їх." — Обличчя Кан О було сповнене розчарування.
Якби йому вдалося вбити Гарупа, він отримав би значну кількість досвіду та майстерності.
[Минуло 5 секунд.]
[Демонічний меч Аканхофф поглинув ваше Здоров'я.]
[Здоров'я: -1%]
[Сила атаки Аканхоффа: +1%]
Кан О сховав Аканхофф і витягнув Блад.
Обжерливість усе ще діяла, тож йому потрібно було тримати її активованою.
Водночас він не міг продовжувати використовувати Аканхофф без Блад.
- Мабуть, я візьмуся за наступну найкращу ціль.
Туп.
Кан О потужно відштовхнувся від підлоги і вбив кожного демона чи Послідовника Злого Бога на своєму шляху.
***
Тим часом Верховний Жрець Крові та Заліза, Махакан, бився проти Любачі.
"Куха!"
Любачі видав лютий крик. Його кулак містив вируючу енергію, схожу на вибух лави.
Махакан вирішив відступити, а не приймати удар на себе.
Бам!
Любачі вгатив у землю, утворивши величезний кратер і розкидавши уламки землі повсюди.
Вух.
Кулак Махакана засяяв світлом.
Священний Кулак!
Енергія у формі хреста полетіла в Любачі.
Любачі зчепив руки, підняв їх у повітря, а потім щосили вгатив ними об землю.
Бам!
Ще один гуркіт прокотився полем бою. Його удар перевернув землю, створивши імпровізований щит, який захистив його від Священного Кулака.
Туп!
Любачі підстрибнув у повітря. Він злетів на висоту понад 10 метрів і обрушився на Махакана, наче падаюча зірка.
Махакан схрестив руки і захистився. Божественна енергія Ракана огорнула його тіло.
Бух!
Коли він ударився об землю, утворився величезний кратер, а потужна ударна хвиля розійшлася в усі боки.
Ударна хвиля відштовхнула Махакана назад.
Любачі вийшов із кратера, який він щойно створив.
Різник Любачі!
Він був наче бульдозер; бульдозер, що пробивався крізь усе чистою силою!
"Ха-ха-ха." — Очі Любачі почервоніли, а тіло почало роздуватися.
Божевілля!
І без того лютий звір став ще гіршим.
Бах! Бах! Бах!
Від його ударів здригалася земля. Проте обличчя Махакана зовсім не змінилося.
Він спокійно шукав слабкі місця Любачі та вдарив його в обличчя.
Бам!
"Кухааахк!" — Розлючений Любачі став ще шаленішим.
Щоразу, коли це траплялося, Махакан стояв непохитно, наче гора, і спокійно відповідав на його атаки, мов найхолодніший лід.
Коли ж ситуація почала змінюватися?
Бам! Бам! Бам! Бам!
Махакан знову і знову влучав у тіло Любачі ударами рук і ніг.
"Куха, помри! Помри! Я сказав помри!" — Любачі відчайдушно боровся з ним.
Але чим більше він це робив, тим легше Махакану було влучати. Зрештою, коліна Любачі впали на землю.
Незважаючи на це, Махакан не втрачав пильності.
Вжух!
Він витягнув кулак, вкритий священною енергією, щоб завдати вирішального удару.
У цей момент...
Чорний туман піднявся від землі до небес, поглинаючи і Любачі, і Махакана.
Лихий Туман!
Відчувши, що Любачі в небезпеці, Друга Учениця Злого Бога, Чаруюча Сора, наклала це заклинання, щоб урятувати його.
Зараз вона билася з Непереможним Гладіатором Бурканом, але їхня битва була грою в схованки.
Сора продовжувала атакувати його лихими закляттями, ховаючись від нього!
Саме тоді Сора використала заклинання, щоб допомогти Любачі. Однак Буркан не впустив цієї можливості.
Трансцендентний Клинок!
Це не був звичайний Трансцендентний Клинок. Це був Трансцендентний Клинок Майстра!
Меч Буркана зблиснув, але на той час, як вона це помітила, її тіло вже було розсічене навпіл.
"Угх."
Її бліде обличчя скривилося від болю, але вона подолала біль і наклала ще одне заклинання.
Помста Мурах!
Осколки світла, що посипалися з її тіла, перетворилися на маленьких чорних мурах і напали на Буркана.
Його зір був заповнений мурахами!
Буркан, не вагаючись, змахнув гладіусом по горизонталі.
Аура Бойового Духу!
Потужна енергія прорізала мурах наскрізь.
Однак Сора знову зникла. Любачі теж не було.
Сора використала заклинання телепортації, перемістивши себе та Любачі геть.
Махакан підійшов до нього.
"Вони втекли."
"Давайте підемо за ними і покінчимо з цим."
"Так."
Махакан і Буркан обшукали поле бою. Проте вони ніде не змогли знайти Любачі чи Сору.