Чорний Лев, Раон, проводив зустріч із вищим керівництвом своєї гільдії.
"Як справи в Альянсу Хеган?" — запитав Раон.
"Ми не зафіксували жодних конкретних рухів на їхньому фронті. Але очевидно, що вони щось планують," — відповів Бранд.
"Звісно. Зрозуміло, що за такого розкладу вони програють."
З боку вони могли здаватися рівними, але насправді Альянс Раона мав перевагу над Альянсом Хеган у співвідношенні 6 до 4. Проте вони не могли дозволити собі бути необережними. Перевагу 6:4 завжди можна перевернути.
"Маєте уявлення, що вони збираються робити?" — запитала Сноу Флауер.
Бранд похитав головою: "У них так багато варіантів. Я не можу сказати напевно."
"Це не має значення. Ми просто розчавимо все, що трапиться на нашому шляху." — стиснув кулак і твердо промовив Раон. Його голос був сповнений харизми.
Звісно, його модна грива та обличчя лева лише додавали йому величності.
"Саладін готовий до мобілізації в будь-який момент. Я впевнений, що його загін шокує їх." — усміхнувся Бранд. — "Не можу дочекатися цього моменту!"
Сноу Флауер кивнула. Гільдія Брейкер таємно тренувала загін Саладіна. У ньому було лише 100 членів, але щойно він з'явиться, три загони Брейкер перетворяться на чотири.
"Вона теж у нас," — додав Бранд.
"Дайте їй усе, що знадобиться. І спробуйте завербувати її до нашої гільдії, якщо зможете," — наказав Раон.
"Так, пане."
"До кінця війни залишилося недовго. Будьте пильними до самого кінця."
Раон відчував це. Кінець війни стрімко наближався.
***
Кан О завітав до Вежі, щоб побачити Грано.
"Давно не бачилися," — радісно привітав його Грано. Його обличчя середніх років буквально сяяло.
"Як поживаєте?" — запитав Кан О.
"У мене все чудово. Ху-ху. Хіба ти не чув про Благословення Небес?" — Обличчя Грано засяяло ще яскравіше.
"Ви нарешті здійснили свою мрію?"
Як уродженець пустелі Баритон, Грано мріяв створити пристрій для виклику дощу, який знову перетворить пустелю на родючі луки.
"Він ще не ідеальний, але я досяг значного прогресу. За кілька років пустеля знову має вкритися травою."
"Вітаю. Я іншого від вас і не очікував." — Підняв великий палець угору Кан О.
"Та пусте. Що тобі знадобилося сьогодні?"
"Чи не могли б ви поглянути на це?"
Кан О дістав зі свого інвентарю Контракт Сабри. На ньому було зображено магічне коло з Підземної печери Фурон.
"Це..."
"Це магічне коло з Підземної печери Фурон. Схоже на вхід до прихованого підземелля, але я гадки не маю, як його активувати."
"Ти намалював його точно? Якщо є хоч найменша помилка, я не зможу його прочитати."
"Я змалював його один в один."
Грано почав повільно вивчати магічне коло. Минуло зовсім небагато часу, перш ніж він заговорив:
"Для активації цього кола потрібно чотири речі."
"Які саме?"
"Ти маєш покласти об'єкт вогню сюди, об'єкт води сюди, вітру — сюди, і землі — ось сюди. Це активує коло."
Грано вказав на кожне з чотирьох кіл магічної схеми.
"Вогонь, вода, вітер і земля, значить..."
"Для стихії вогню цілком підійде Полум'яна Свічка. Ти можеш спуститися вниз і купити все необхідне в крамниці Вежі."
"Дуже дякую."
"Я позначу стихії на папері, тож розстав їх точно в цих точках. Якщо помилишся місцем, це може призвести до потужного вибуху."
Грано ручкою позначив стихії прямо на сторінці.
"Зрозумів."
Кан О попрощався з Грано, спустився вниз і купив у крамниці все необхідне: Полум'яну Свічку, Святу Воду, Ляльку Вітру та Осколок Землі.
"Вперед, вперед!"
Разом із Сефіро, Асу та Варьоном він вирушив до Палацу Фурона.
***
"Ах ти ж покидьку..."
Кан О знову перебив Хагглера та вартових гільдії Геркулес. Після першого нападу охорону Палацу Фурона посилили, проте скільки б дрібної риби вони не збирали, вони не могли протистояти Кан О.
Група Кан О негайно попрямувала до магічного кола. Опинившись там, Кан О розставив Полум'яну Свічку, Святу Воду, Ляльку Вітру та Осколок Землі точно так, як наставляв Грано.
Вжух! Магічне коло почало світитися.
Кан О очікував, що відкриється портал до прихованого підземелля. Натомість із кола вискочив велетенський прозорий сірий ведмідь.
Кухеонг! Він заревів.
[Ви почули рев Духа-Ведмедя Сіуна.]
[Ваш високий показник Непохитності дозволив вам подолати страх.]
[Ваш високий показник Бойового Духу змушує вас палахкотіти жагою до битви.]
Сіун кинувся на Кан О.
"Оппа!"
"Пане Кан О!"
Все сталося надто швидко. Двоє супутників здригнулися. Побачивши, як Дух-Ведмідь мчить на Кан О, вони інстинктивно вигукнули попередження.
Проте Кан О не просто залишався спокійним; він навіть зітхнув.
"Духи — це не проблема."
Кан О підстрибнув у повітря і змахнув Демонічним Мечем Убістом зверху вниз. Це був заклятий ворог усіх монстрів-привидів.
Розріз! Бам!
Кан О розрубав його навпіл. Однак Сіун не загинув від одного удару. Він робив усе можливе, щоб склеїти дві частини свого тіла докупи.
Але...! Кан О не збирався просто стояти і спостерігати.
Вжих, вжих, вжих! Кан О розсік Духа-Ведмедя на дрібні шматочки.
Бам! Бам! Бам! Бам!
Червоні осколки продовжували вибухати. У якийсь момент тіло Сіуна розчинилося, наче дим.
Вжух! Магічне коло засяяло знову.
Цього разу привид не з'явився. Натомість світло поглинуло групу Кан О.
[Вхід до прихованого підземелля Серце Фурона.]
Дух-Ведмідь Сіун був охоронцем, створеним гільдією Геркулес.
Оскільки він був привидом, він мав імунітет до фізичних атак і міг вільно проходити крізь стіни та стелю. Його сила та лють були як у справжнього ведмедя. Проте Кан О був його прямим контркласом!
Хай там як, після смерті охоронця двері до прихованого підземелля відчинилися.
Інтенсивне світло розсіялося, і група Кан О розплющила очі. Перед ними постав квітковий сад.
Усе навколо було засіяне прекрасними квітами! Вони були неймовірно яскравими і пахли чудово.
"Вау." — Асу з благоговінням озирнулася довкола.
У цей момент...
Земля тріснула, і з неї вискочив велетенський квітковий бутон.
"Щ-що це таке?" — Розширив очі Сефіро.
Гррр.
Варьон схилив голову і загарчав.
Бутон розкрився сам собою, і з нього вилізла зелена істота, схожа на інопланетянина. У неї була велика голова, величезні очі, круглий живіт, тонкі руки та ноги. Загалом, вона справді нагадувала прибульця.
"Привіт, я Уру."
"Ти охоронець цього підземелля душі?" — запитав Кан О.
"Так."
"Ти можеш віддати мені камінь душі?"
"Якщо хочеш його отримати, дай мені насіння рослини. Це має бути таке насіння, якого тут не існує," — відповів Уру.
"А якщо в мене його немає?" — Кан О злегка підняв меч.
"Я не вмію битися. Натомість я маю імунітет до будь-яких атак, тож тобі краще просто піти і знайти насіння."
"Імунітет до будь-яких атак, кажеш... Що ж, перевіримо?" — Очі Кан О недобре зблиснули.
Проте Асу раптом схопила його за плече.
"Оппо."
"Га?"
"Залиш це мені."
"Е-е, гаразд." — Кан О відступив.
"Уру, це підійде?" — Асу дістала зі свого інвентарю білу насінину, схожу на бавовну.
Це було насіння Гранда — таємничої рослини, схожої на хмару, що росла лише в летючому місті Гранд Лотос. Вона купила його на згадку про своє побачення з Кан О.
"Так!" — Уру засяяв.
Здавалося, йому дуже сподобалося насіння Гранда.
"Ти можеш віддати мені камінь душі?"
"Звісно." — Уру витяг камінь душі зі свого тіла і передав його Асу. Вона натомість віддала йому насіння.
"Ось!" — Асу передала камінь душі Кан О.
"Ху-ху. Цікаво, хто ж вийде." — Кан О оглянув камінь і засміявся. — "Сподіваюся, це буде Шіон."
Він був упевнений, що не програє йому в поєдинку один на один. Кан О міцно стиснув камінь душі.
Вжух! Камінь випромінив інтенсивне світло.
[Ви схопили камінь душі, що має власника.]
[Зараз розпочнеться Священна Дуель, щоб визначити господаря підземелля.]
[Виклик представника Підземної печери Фурон.]
Світло каменю душі перетворилося на стовп світла. З нього вийшов чоловік. Він був велетнем, понад два метри на зріст. Його шкіра була коричневою, а тіло — неймовірно м'язистим. Його зброєю були сокири. Дві сокири. Причому вони відрізнялися за розміром. У правій руці він тримав величезну сокиру, а в лівій — трохи меншу.
Кан О одразу впізнав його. Це була видатна постать.
"Лакус!" — 14 місце в рейтингу! Лакус Руйнівник!
Він був фізичним втіленням Геркулесової сили. У часи розквіту гільдії і він, і Шіон входили до Чисел. Геркулес був єдиною гільдією, яка коли-небудь мала одразу двох представників у Числах. Звісно, це було дуже давно.
Вжух! На землі з'явилося кільце світла. Сефіро та Асу були виштовхнуті за його межі.
"Кан О," — промовив Лакус глибоким голосом.
"Лакус," — відповів Кан О.
Лакус вишкірився. — "Ха-ха, я завжди хотів з тобою побитися. Дякую за таку можливість."
Хоча його супротивником був Кан О, він не виглядав анітрохи заляканим.
Кан О діяв обережно. Лакус був повністю розслаблений, як людина, що по-справжньому впевнена у своїй силі.
Він розвів руки, тримаючи по демонічному мечу в кожній. Цей жест буквально казав: "Ну давай!" або "Нападай!".
"Що ж, чому б і ні." — Лакус метнув свою ліву сокиру.
Знищення цілі!
Шух!
Сокира закрутилася в повітрі, наче дзиґа, і стрімко полетіла в голову Кан О.
Кан О відскочив убік, ухиляючись.
Бам!
Щойно сокира вдарилася об землю, бруд злетів у повітря, наче вибухнула міна.
Шух!
Сокира повернулася до рук Лакуса.
Звісно, Кан О не стояв на місці. Він кинувся слідом за сокирою прямо до її власника.
"Хуахп!" — Він змахнув Убістом знизу вгору.
Удар Темряви!
Смоляно-чорна хвиля здійнялася, наче лосось, що стрибає проти течії. Лакус негайно змахнув своєю великою сокирою.
Розбий!
Бам!
Меч і сокира зіткнулися.
Проте саме Кан О був тим, кого відштовхнуло назад.
- Як і очікувалося.
Було загальновідомим фактом, що Лакус вкладав майже всі очки характеристик у Силу. Мабуть, його логіка полягала в тому, що справжній чоловік — це сила, і нічого більше.
"Я йду." — Лакус знову метнув свою маленьку сокиру.
Знищення цілі!
Кан О кинувся вбік, одночасно змахуючи Блад.
Тигр Буревію!
Золотий тигр накинувся на Лакуса.
"Хм, дурна кішка!" — Лакус вгатив сокирою в землю.
Спустошення!
Бум!
Земля здригнулася. Потужна ударна хвиля піднялася з-під ніг і поглинула Тигра Буревію.
Тоді...
Кан О прорвався крізь ударну хвилю і, наче спритна змія, націлив Блад на Лакуса.
Проте його спина раптом відчула холод. Гіперінтуїція попереджала про небезпеку.
- Маленька сокира!
Лакус був здатний повертати свою сокиру назад. Це означало, що відчуття вказувало на сокиру, що летить у спину.
Кан О зупинився на півшляху і перекотився по підлозі.
Бам!
Маленька сокира пронеслася там, де він щойно був, і м'яко лягла в руку Лакуса.
"У тебе що, очі на потилиці? Подумати тільки, що ти зміг ухилитися і від цього. Як і очікувалося." — Губи Лакуса розпливлися в посмішці. — "Яка забава!"
"Я тільки розминаюся!" — Кан О підвівся і крутнув обома клинками.
"Давай розважимося!" — Витріщив очі Лакус. Його поза була класичним закликом: "Ану, нападайте всі разом!".
"Хм." — Кан О пирхнув. - Ти мені не суперник!
"Кухахк!"
"Хаахп!"
Двоє воїнів зіткнулися знову.