Центральна частина континенту Арт.
Рівнини Терос.
Особливість цього регіону виднілася на горизонті, там, де небо торкалося землі.
Нерозбивне Дзеркало!
Це велетенське, Нерозбивне дзеркало лежало на плоскому камені. Багато гравців вірили, що в дзеркалі приховано щось більше, і намагалися розгадати його таємницю. Досі нікому це не вдавалося.
Однак...!
Раптово з дзеркала почали виходити люди. Це були Сіндія та паладини Церкви Смерті.
"Дивіться на Нерозбивне Дзеркало!"
"Щ-що відбувається?"
"Хто вони такі?"
"Схожі на жерців і паладинів... Але я ніколи раніше не бачив їхнього прапора."
"Неважливо! Давайте запишемо це!"
Рівнини Терос були мисливськими угіддями, які відвідували багато гравців 150-го рівня.
"Подумати тільки, настане день, коли я ступлю на континент," — промовила Сіндія, оглядаючись довкола. Вона народилася на Землі Богині і жодного разу її не покидала.
"Це стосується і мене," — додав Мухок.
Інші паладини поділяли ці почуття. Ніхто інший ніколи не користувався дзеркалом, окрім перших послідовників богині.
"Куди ми прямуємо?" — запитав Мухок.
"Спочатку... Знайдімо провідника." — Сіндія подивилася на гравців неподалік і посміхнулася.
***
Прапор із головою змії на кожному кінці, або амфісбеною*, розвівався на вітрі. Це був Великий Храм Сабри, Богині Контрактів!
У той час як більшість гладіаторів служили Ракану, Богу Війни та Перемоги, торговці, які шукали вигоди та купували чи продавали товари, поклонялися Богині Контрактів, Сабрі.
Контракти Сабри, які вони продавали, використовувалися торговцями, городянами та гравцями. Проте до Великого Храму Сабри завітав унікальний клієнт.
"Дякуємо, що провели нас, пане Кло Гаммер," — Сіндія схилила голову. Вона була одягнена в шати жриці, прикрашені чорним кільцем.
"Будь ласка, не варто подяк. Для мене було честю супроводжувати вас сюди!" — Гравець під ніком "Кло Гаммер" усміхнувся. Він полював на Рівнинах Терос, але провів її та паладинів сюди, коли вона попросила про допомогу.
"Це обіцяна нагорода." — Мухок передав йому мішечок із золотими монетами.
"Дякую. Якщо вам знадобиться супровід кудись ще, сміливо кличте мене, Кло Гаммера!" — Кло Гаммер з особливим наголосом вимовив своє ім'я.
"До зустрічі. Ходімо, пані Сіндіє?" — Мухок супроводжував її, а за ним слідували дев'яносто дев'ять паладинів.
Очевидно, вони привернули увагу гравців, що відвідували Великий Храм Сабри.
"Схоже, ще одна церква завітала в гості."
"Чорне кільце на їхньому прапорі... Я ніколи раніше його не бачив. З якої вони церкви?"
"Паладини виглядають дуже сильними. Погляньте на їхнє спорядження!"
"Це якась нова подія? Було б добре, якби так... Ех, мені нудно."
"Давайте спостерігати далі."
Цікавилися не лише гравці. Жерці Сабри раптово з'явилися перед групою Сіндії!
"Вітаю, я смиренний слуга пані Сабри, Кренова. Але..."
Коли до них прибував важливий гість, обов'язком Кренови було привітати його першим.
"Ви справді прийшли з Церкви Смерті?"
Він знав, що чорне кільце було символом Богині Смерті. Але Церква Смерті рідко з'являлася на людях, тому йому потрібно було переконатися, що вони справді служать Богині Смерті.
"Саме так. Ми — віддані слуги Первородної Богині. І ми прийшли, щоб виконати завдання Всевишньої" — спокійно відповіла Сіндія.
Оскільки їхня розмова не була великою таємницею, люди навколо могли чути все, про що вони говорили.
[Церква Смерті, яка служить Богині Смерті, Деборі, нарешті з'явилася!]
"Очманіти! З'явилася нова церква!"
"Хіба Богиня Смерті не існувала ще до того, як був сформований континент?"
"Церква, що поклоняється Первородній Богині! Це ж вперше, коли вони з'явилися, так?"
Коли стало надто гамірно, Кренова сказав: "Будь ласка, ідіть за мною."
"Зрозуміло."
Хоча вони пішли за Креновою в храм і зникли з очей, інтерес гравців не згас.
"Подумати тільки, вони з Церкви Смерті!"
"Пустіть мене в Церкву Смерті! Будь ласка!"
"Вибачте!"
Погані новини поширюються швидко. Чутки про те, що з'явилася Церква Смерті, розлетілися миттєво.
Всевишня жриця Луїна. Вона була очільницею церкви Сабри.
"Ласкаво просимо до Великого Храму Сабри. Мене звати Луїна. Я тут Всевишня жриця."
Її вік був помітний. Це було природно. Зрештою, їй було за сімдесят.
Проте вона виглядала значно молодшою за сімдесят. На вигляд їй було від сорока до п'ятдесяти років. Жерці, які служать богу, старіли повільніше за інших.
"Мене звати Сіндія. Я жриця з Церкви Смерті, яка служить пані Деборі. Дякую за теплий прийом." — Сіндія злегка вклонилася.
"Я ніколи не думала, що зможу зустріти жрицю, яка служить пані Деборі. Це велика честь," — сказала Луїна. Її голос був спокійним і розміреним, але приємним на слух.
"Для мене це велика честь."
Богиня Смерті, Дебора, була матір'ю Сабри. Саме тому Сіндія прийшла сюди першою. Вона вірила, що послідовники Сабри зроблять усе можливе, щоб допомогти їм у їхній місії!
"Ви прийшли з Деспії?" — запитала Луїна.
Великий Храм Сабри досі володів великою кількістю інформації про Богиню Смерті. Саме так вони дізналися, що Церква Смерті розташована в Деспії, і що кілька послідовників богині переїхали туди в минулому.
"Саме так."
"Мабуть, шлях сюди був нелегким."
"Ні, зовсім ні. Сама Всевишня доручила мені це завдання, тому воно не було важким."
"Наказ від Всевишньої..." — Вона на мить замислилася, а потім продовжила: "Минуло стільки часу відтоді, як Церква Смерті востаннє з'являлася на людях. Яке завдання могло вимагати вашої присутності?"
"Ми шукаємо втікачку," — відповіла Сіндія.
Майянеси були непрощенними злочинцями, які повстали проти богів і сподівалися посісти їхнє місце! Ця "втікачка" стосувалася Майянес Крішан.
Луїна мовчала, зберігаючи спокійний вираз обличчя. Вона терпляче чекала, поки Сіндія продовжить пояснення.
"Ця втікачка — одна з Майянесів. Її звати Крішан. У неї великі білі крила, руде волосся і нефритові очі. Вона втекла з Деспії і зараз переховується десь тут. Всевишня доручила мені знайти її."
Луїна уважно вислухала пояснення Сіндії, стиснувши губи в тонку лінію.
"Проте континент величезний, а Церква Смерті не діє на континенті. Тому, будь ласка, допоможіть нам."
Сіндія нарешті відкрила причину свого візиту до Великого Храму Сабри.
"Тож ви хочете, щоб ми допомогли вам знайти злочинницю, яка переховується десь на континенті," — сказала Луїна.
"Так."
"Зрозуміло. Я накажу нашим вірянам шукати цю Крішан. Я дам вам знати, якщо ми щось дізнаємося." — Луїна негайно погодилася на прохання. Зрештою, богині, яким вони служили, були матір'ю та донькою, тому Церква Смерті не була для них чужою.
"Дякую."
"Але я ніколи раніше не чула про Майянес Крішан."
Луїна прожила довге життя. Вона також була дуже освіченою. Незважаючи на це, вона ніколи не чула ні про "Майянесів", ні про "Крішан".
Це було природно. Усі знання про Майянесів були стерті, і навіть згадувати про них було заборонено. Тому люди забули про їхнє існування.
"Чи не могли б ви розповісти мені більше про Майянесів та Крішан?" — запитала Луїна.
"Крішан надзвичайно могутня, зла і небезпечна. Вона також безсмертна."
"Безсмертна? Це сила, якою володіють лише боги... Як це можливо?"
"Я не можу сказати вам більше. Проте можу запевнити, що у нас є спосіб подолати її безсмертя."
"Я розумію. Отже, нам просто потрібно її знайти."
"Розраховую на вас." — Сіндія низько вклонилася.
"Я зроблю все можливе. Чи потрібно вам щось ще? Не соромтеся просити про що завгодно." — Луїна лагідно посміхнулася.
"Мої супутники і я не знаємо тутешніх доріг. Звичайно, ми не знаємо ні культури, ні історії, ні етикету. Тому я була б вдячна, якби ви надали нам провідника в цих питаннях," — сказала Сіндія.
"Розумію. Ви, мабуть, збираєтеся відвідати інші церкви, щоб попросити їх про допомогу. Ви повинні знати, як туди дістатися." — Луїна точно передбачила наступний крок Сіндії.
"Всевишня бажає, щоб ця справа була вирішена якомога швидше," — спокійно відповіла Сіндія.
"Я негайно пошлю за кимось. І чи можу я дати вам пораду?"
"Я візьму її до уваги."
"Зверніться до Гільдії Шукачів Пригод і попросіть їх знайти Крішан для вас. Вони точно стануть вам у пригоді," — порадила Луїна.
"Так, я так і зроблю."
"Молюся, щоб усе склалося за волею богів."
"За волею богів."
***
Кан О повернувся до міста Латнія і почав збирати інформацію про Гескаля, який заховав свої статки десь на Землі Богині. Проте йому не вдалося дізнатися нічого нового, чого б не було в журналі Радала.
"Як я і думав, знайти це буде непросто."
Якби це було легко знайти, то Радал або хтось інший уже зробили б це. Кан О вирішив не поспішати.
- Давайте спершу візьмемо те, що можемо.
Він отримає величезний прибуток, монополізувавши всі підземелля, мисливські угіддя та квести на Землі Богині! Кан О планував шукати приховані скарби Гескаля, паралельно заробляючи на цьому.
Шелест.
Кан О розгорнув свою карту. Він уже поставив хрестики на Гнізді Клавіка та Печері Муто.
- Думаю, наступним я піду сюди.
Гора Байден.
На горі Байден з'являлися звірі 400-450 рівнів.
Він зіткнеться з вовками-монстрами, воронами-монстрами та Сталевими Іклами. Вовки були завбільшки з биків, ворони видавали зловісні крики, а Сталеві Ікла були повністю вкриті металом!
Сталеві Ікла були хитрими мисливцями, схожими на леопардів.
- Так, прямо як Барамут.
Дійсно, вони були точнісінько як Барамут, тигр-монстр, на якого він полював так давно! Той був досвідченим мисливцем, вправним у засідках та втечах.
Сталеві Ікла були такими самими. Вони були розумними і майстерно володіли навичками раптового нападу та відступу. Коли вони вирішували тікати, вони були швидкими, як стріла!
- Тц, з ними буде морока. — Кан О цокнув язиком.
Битва зі Сталевими Іклами була марнуванням часу. Вони влаштовували засідку, Кан О контратакував, а потім вони втікали. І так по колу.
Він міг зупинити кількох із них за допомогою Ланцюга Темряви, але цього було замало; більше їх втече, ніж він уб'є.
- Едер би тут дуже знадобився.
Зі своєю кістяною магією він міг би втримати всіх Сталевих Іклів від втечі. Проте думати про це було марно; зрештою, його зараз тут не було.
Кан О нашвидкуруч пробігся горою Байден, виконав усі квести і пішов звідти.
Він пропустить це місце! Воно не пропонувало йому нічого цінного!
Якби тут був бос-монстр або приховане підземелля, то була б інша справа. Проте він не знайшов тут ні того, ні іншого, тож не було сенсу витрачати час на боротьбу зі звичайними монстрами.
Туп, туп.
Він рушив далі. Попереду було ще так багато недосліджених підземель.
____
Амфісбена.
