[Вхід у підземелля, Секретна комора Гескаля.]
Секретна комора Гескаля була надзвичайно простою. Це був лише арковий прохід.
Він не бачив жодних монстрів, тому просто пішов уперед.
Однак...!
Щойно він зробив крок, земля почала випромінювати світло.
- Це...!
Це була пастка.
"Грр!"
Кан О зціпив зуби і відскочив убік. Але було вже пізно; магічне коло вже активувалося.
Вуш!
Райдужне світло поглинуло його, і він був перенесений кудись в інше місце.
"Тц." — Кан О цокнув язиком. Подумати тільки, що пастка була на самому початку підземелля.
- Це пастка, яка відправляє тебе у визначене місце? Не схоже, щоб мене закинуло абикуди.
Кан О озирнувся. Це була кругла арена.
Плюс...!
На підлозі лежав блідий чоловік. Він був мертвий.
- Він... — Кан О обшукав тіло і знайшов записник.
[Журнал досліджень Радала]
[Радал мріяв збагатитися за одну ніч. Цей записник містить деталі експедиції Радала.]
"Як і очікувалося..." — Кан О переглянув записник і насупився. — "Це був Радал."
Тіло справді належало Радалу.
[Ви знайшли Радала.]
[Квест "Знайти Радала" змінено на "Повідомити про смерть Радала".]
[Поверніть пам'ятну річ Радала.]
Коли повідомлення припинилися, щось на грудях Радала почало світитися. Ймовірно, це була його пам'ятна річ.
Кан О простягнув руку.
Тоді...
Гуркіт!
Двері круглої арени відчинилися, відкриваючи кровожерливого монстра. Бос-монстр раптово з'явився.
[Ви виявили Жорстокого Гладіатора Максіуса.]
[Ви першим знайшли його.]
Гладіатор Максіус!
Він був 3 метри заввишки. Шолом повністю закривав його обличчя, а на верхній частині тіла була легка кольчуга. Максіус також тримав меч та овальний щит!
Судячи з чорного хутра на тильній стороні руки, форми його ніг і хвоста, що стирчав із-за спини, він не був людиною.
"Це ти його вбив?" — Кан О вказав на труп Радала.
"Я вбив порушника. І..." — хрипко промовив він. — "Я вб'ю і тебе!"
Жорстокий Гладіатор Максіус спрямував меч на Кан О.
"Я теж не планував залишати тебе в живих," — крижаним тоном відповів Кан О.
***
Битва між Кан О та Максіусом була напруженою. Зрештою, Кан О вдалося завдати чистого удару.
Свист.
Демонічний Меч Блад розколов шолом Максіуса навпіл!
Трісь.
Шолом розколовся на дві частини, відкриваючи обличчя Максіуса. Його справжньою сутністю виявився шаблезубий тигр із виступаючими іклами!
[Ви знищили обладунки Максіуса, які також діяли як печатка.]
[Захист Максіуса значно зменшився.]
[Сила атаки Максіуса значно зросла.]
Він подумав, що шолом розбився занадто легко... Схоже, він і мав бути розбитий.
"Помри!" — Обличчя Максіуса спотворилося, і він люто змахнув мечем.
Аура Роздирання Землі!
Біла трилінійна аура полетіла прямо в Кан О.
Кан О змахнув мечем горизонтально.
Тигр Буревію!
Великий, красивий золотий тигр вирвався з його леза і врізався в ауру супротивника.
Бум!
Дві аури вибухнули, створюючи ударну хвилю. Ні Кан О, ні Максіуса не відкинуло ударною хвилею; вони навпаки кинулися один на одного.
Удар!
Біла лінія розітнула сам простір.
Леза-ікла!
Зубчаста, схожа на ікла енергія зібралася навколо меча Максіуса.
Дзинь!
Два леза зіткнулися в повітрі, викрешуючи іскри.
"Хеуп!"
"Кяхахк!"
Вони продовжували атакувати один одного.
Демонічний Меч Блад і меч Максіуса зіштовхувалися кілька разів, і обидві сторони неодноразово використовували свої навички, щоб убити суперника. Водночас вони вели битву розумів, передбачаючи атаки один одного.
- Він досить вправний. — Кан О визнав його майстерність.
Він не був схожий на інших босів, які рухалися за інстинктами та встановленим шаблоном атаки. Максіус був більше схожий на NPC; він мав високий інтелект, міг приймати власні рішення та реагувати відповідно!
Коли Кан О навмисно відкривався або використовував фінт, Максіус не купувався на це. Він також не попадався на те саме двічі. Тож це не відчувалося як полювання на монстра; це було схоже на спаринг із майстром бойових мистецтв.
- Це весело. — Кан О почав глибоко занурюватися в бій.
Коли битва загострилася, обладунки Максіуса повністю розвалилися. Проте це зовсім не послабило його.
Тепер лише його нижня частина тіла була вкрита коричневим хутром!
Щойно його обладунки впали на підлогу, Максіус полетів на нього. Він був гострим, жорстоким звіром, але водночас добре тренованим воїном!
Але тепер, коли концентрація Кан О була на піку, слово "дивовижно" навіть не почало б описувати його здібності. Було майже красиво спостерігати за ним; він не робив жодних зайвих рухів, а його фехтування було гострим і точним.
Зрештою, Кан О здолав Максіуса.
Удар!
Демонічний Меч Блад пробив серце Максіуса.
Гуп!
Його гігантське тіло впало назад.
"Не вдалося вбити... порушника..."
Це були його останні слова.
[Ви першим перемогли Жорстокого Гладіатора Максіуса.]
[Як нагороду, з Максіуса випадуть предмети найвищого рангу.]
[Ви підвищили рівень.]
Кан О подивився на один із двох предметів, які випали з Максіуса. Це був овальний щит рангу AA, який сяяв сріблом і мав вимогу 400-го рівня.
Він підняв інший предмет. Це був латунний ключ.
[Ключ від комори]
[Відкриває двері до Секретної комори Гескаля, де б вона не була.]
- Ключ від Секретної комори!
Хіба там не буде скарбів? Крім того, це було приховане підземелля. Він почав хвилюватися.
Кан О хотів шукати двері, але перед цим він мав дещо зробити.
"Спочивай з миром." — Він склав долоні і віддав данину поваги. Потім він підняв сяючий предмет на грудях Радала. Це було намисто у формі жайворонка.
[Намисто Жайворонка (Пам'ятна річ)]
[Єдиний предмет, який Радал колись отримав від своєї покійної матері. Він так цінував його, що ніколи не знімав.]
Повернення цього намиста старій жінці завершить квест.
Кан О поклав намисто у свій інвентар і розвернувся. Настав час знайти комору!
Однак...
Совість продовжувала нагадувати йому про прохання старої жінки, а також про те, як сильно вона хотіла побачити Радала.
"Мм." — Кан О насупив брови.
Зрештою, він підняв тіло Радала обома руками і негайно повернувся до міста Латнія.
"Ах, Радале!" — заголосила стара жінка після поховання онука.
"Богине, будь ласка, подбай про його жалісну душу."
"Молюся, щоб богиня прийняла його."
"Бабусю Пер, будь ласка, тримайтеся."
Люди поруч втішали стару жінку.
Однак її було нелегко втішити, вона плакала і плакала довгий час. Зрештою, здавалося, їй вдалося заспокоїтися хоча б трохи.
Стара жінка з залишками сліз на обличчі підійшла і вклонилася Кан О.
"Дякую... що повернули Радала, Рятівнику."
[Ви виконали квест "Повідомити про смерть Радала".]
"Він пішов у краще місце. Ось." — Кан О передав їй Намисто Жайворонка Радала та його журнал досліджень.
"Хеук, дякую." — Прийнявши намисто, стара жінка знову почала плакати. — "Хеуп, журнал... Будь ласка, заберіть його собі, Рятівнику. Я впевнена, він би цього хотів."
"Зрозумів." — Кан О знову сховав журнал. — "Будь ласка, тримайтеся."
Це все, що він міг сказати, щоб втішити її. Крім того, у нього не було більше причин залишатися.
Він повернувся до Печери Муто.
[Вхід у приховане підземелля, Секретна комора Гескаля.]
На вході в підземелля було встановлено магічне коло, яке раніше перенесло Кан О на круглу арену Максіуса. Звісно, Кан О не був настільки дурним, щоб попастися в ту саму пастку двічі.
- Цікаво, де ж ця секретна комора.
Кан О перестрибнув через магічне коло і почав обшукувати підземелля. По всьому підземеллю були пастки, але монстрів тут не було, тому шукати було досить легко.
- То ось де воно було!
Він повернувся до круглої арени.
Кан О пройшов через прохід, з якого вийшов Максіус, і виявив... Товсті сталеві двері з замковою щілиною! Це точно був вхід до секретної комори.
- Якби я знав раніше, то просто знову потрапив би в пастку!
Він не очікував, що комора розташована безпосередньо за круглою ареною. Ось чому він уникав магічного кола на вході і витрачав час на огляд підземелля. Здавалося, він даремно пройшов через стільки труднощів!
- Тц, байдуже. Я знайшов її. Це головне.
Кан О дістав латунний ключ і вставив його в замок. Що буде всередині? Купи скарбів чи легендарний предмет?
Скрип.
Оскільки двері не відчинялися довгий час, петлі були надзвичайно тугими, видаючи різкий скрип.
Гуп!
Двері повністю відчинилися, і те, що він побачив усередині, було...
Абсолютно нічого.
Кан О протер очі і подивився ще раз. Однак йому не ввижалося; там справді нічого не було.
- Чому тут нічого немає? Хтось дістався сюди першим?
"Хмм."
Кан О ненадовго замислився, а потім дістав журнал Радала зі свого інвентарю.
Радал знайшов це місце першим, тому в його журналі могла бути додаткова інформація. Кан О прихилився до стіни і почав читати журнал Радала.
Через деякий час...
Ляп.
Кан О закрив журнал.
"Це фальшива комора?" — пробурмотів Кан О, дивлячись на порожню кімнату.
Згідно з журналом Радала, Гескаль колись був надзвичайно багатим і заховав свої статки десь на Землі Богині.
Радал намагався знайти приховані багатства Гескаля.
Однак Гескаль створив кілька фальшивих комор по всій Землі Богині, щоб ніхто не зміг знайти його статки. Це означало, що комора, яку знайшли Кан О та Радал, була фальшивою!
[Ви дізналися дещо нове щодо Секретної комори Гескаля.]
[Відкривається справжня назва підземелля.]
[Комора-Дурилка Гескаля!]
- Гескаль був справді багатим, так?
Він також був відомий своєю скупістю. Настільки, що заховав свої статки десь на Землі Богині!
- І я єдиний гравець, який може вільно досліджувати Землю Богині!
Більше того, його єдиний конкурент, Радал, на жаль, помер. Здавалося, самі небеса проголошували, що "статки Гескаля — твої"!
"Як забажаєте!" — Кан О подивився в небо і широко посміхнувся.
***
Деспія була досить небезпечною, щоб називатися Землею, що межує з Пеклом. Несподівано, на Землі Богині, найглибшій і найнебезпечнішій частині Деспії, жило багато людей.
Це було тому, що багато послідовників Богині Смерті переїхали сюди в минулому. Як вони сюди потрапили?
Чи вони, як і група Кан О, навмисно дали Лівіолі з'їсти себе, пройшли крізь портал у її серці, а потім через вулканічний регіон та Сахарамант?
Ні в якому разі.
Її віряни могли потрапити сюди безпосередньо.
Ви запитаєте, як?
Через гігантське дзеркало, що лежало глибоко під Великим Храмом Смерті!
Саме завдяки Дзеркалу Вірян вони могли подорожувати до Землі Богині. Це дзеркало фактично було дверима між Землею Богині та континентом Арт!
І воно було використане знову.
Сіндія та 100 паладинів стояли перед дзеркалом.
"Всевишня, будь ласка, відкрий шлях, щоб ми, твої смиренні слуги, могли виконати твоє священне завдання." — Сіндія благоговійно стала на коліна на підлозі і склала руки в молитві.
"Мої діти, виконайте своє покликання." — Величний, божественний голос пролунав навкруги. Вони не могли бачити джерела голосу, але було зрозуміло, хто говорить. Це була Богиня Смерті, Дебора!
"Як накажете." — Сіндія низько схилила голову.
Вуш!
Сталося щось дивне. Світ, що сяяв у дзеркалі, перетворився на щось зовсім інше!
"Вирушаймо," — сказала Сіндія паладину середнього віку, що стояв найближче. Його звали Мухок, і він був старим лицарем, який очолював паладинів Церкви Смерті.
Сіндія привела себе до ладу, а потім підійшла до дзеркала.
Свист.
Вона пройшла крізь дзеркало, ніби щойно випірнула з води. Незабаром за нею послідували 100 паладинів.