"..."
Едер зберігав повне мовчання. Якби він був у людському тілі, то, мабуть, зараз би плакав. Кан О поплескав його по спині, а Сефіро підбадьорливо подивився на нього.
Лише Дель, який не знав про його обставини, виглядав розгубленим. Проте він не був настільки нерозсудливим, щоб втручатися в цей момент.
"Хоо, хоо." — Едер глибоко вдихнув. Його тіло не потребувало кисню; це був просто спосіб заспокоїтися.
"Ти вже в порядку?" — запитав Кан О.
"Так. Я готовий," — твердо промовив Едер і повільно підняв голову.
Його погляду відкрилася величезна споруда. Це була мармурова піраміда.
Це був Великий Храм Смерті!
* * *
Храм Смерті не був місцем, куди міг увійти будь-хто. Вони спробували піднятися сходами, але паладин зупинив їх.
"Пройти можуть лише ті, кому дозволено," — сказав паладин. Його голос був ввічливим, але непохитним.
"Я мушу бачити богиню," — щиро промовив Едер.
Паладин вказав на круглий мармуровий вівтар.
"Принеси дари і щиро молися. Якщо богиня відповість на твою молитву, тоді ти зможеш увійти до храму."
"Дякую." — Едер підійшов до вівтаря.
Кан О, Сефіро та Дель мовчки спостерігали за розвитком подій.
Едер зняв свої персні. Це були Кільця Сонця та Місяця Ліча Затемнення! Використання обох кілець збільшувало магічну шкоду та зменшувало витрати мани на заклинання; це були скарби серед скарбів!
Едер поклав обидва кільця на вівтар, став на коліна і склав руки в молитві.
- Леді Деборо, леді Деборо!
Спершу нічого не відбувалося. Але в якийсь момент над головою Едера з'явилося чорне коло. Кільця також зникли! Дебора відповіла на його молитву.
Едер повільно підвівся.
"Піднімайся." — Паладин відступив убік.
Едер раптом вказав на Кан О. — "Найвища попросила мене привести його з собою."
"Мене?" — Кан О виглядав спантеличеним.
- Чому мене?
"Піднімайся," — сказав паладин.
"Брате, а як же я?" — Сефіро втупився в Едера очима, сповненими очікування. Коли ще йому випаде нагода увійти до Великого Храму Смерті!
Едер похитав головою. — "Вона покликала лише пана Кан О."
"Тц." — Сефіро надувся.
"Ходімо, пане Кан О," — сказав Едер.
"Е-е, гаразд." — Кан О пішов за ним сходами.
Коли вони дісталися вершини, їх зустріла жриця в білих шатах.
"Я чекала на вас. Будь ласка, йдіть за мною."
Жриця провела Кан О та Едера вглиб храму. Зрештою їх підвели до гігантської мармурової статуї Дебори, що сиділа на троні.
"Будь ласка, станьте на коліна і чекайте," — прошепотіла вона і пішла.
Едер без вагань опустився на коліна. Однак Кан О зовсім не мав такого бажання. Він стояв рівно.
- Чому я маю ставати на коліна? Вона всього лише богиня, створена розробниками ігор!
Однак...
"Будь ласка, стань на коліна, якщо не хочеш бути покараним, як я."
Кан О негайно став на коліна. Він доклав стільки зусиль для розвитку свого персонажа, що не міг дозволити собі втратити все через якусь дурість.
Вуш.
Звідкись повіяв вітер. Смолоскипи, що освітлювали залу, затріпотіли на вітрі.
"Будь ласка, схили голову," — сказав Едер і припав головою до підлоги.
Кан О хотів сказати: "Чому я маю це робити!?", але підкорився, побоюючись божественного гніву Дебори.
"Підніміть голови." — Ясний голос залунав звідусіль.
Кан О та Едер повільно підняли голови.
- Хо. — Очі Кан О зблиснули.
Пурпурова вуаль приховувала постать статуї богині. Крізь вуаль він бачив силует Дебори.
- Вона вселилася в статую.
"Едере," — покликала богиня.
"Так, Найвища."
"Цілитель, який підкорив саму смерть, Едер. Ось як тебе колись називали," — промовила вона з насмішкою.
Едер знову схилив голову.
"І у своїй гордині ти заявив, що переміг смерть," — промовила вона холодно, ніби її голос сам по собі міг принести люту зиму. — "Тому я показала тобі, на що справді схожа смерть. Я кинула тобі виклик подолати моє прокляття. Але ти вижив не тому, що вилікувався від мого прокляття, а тому, що переніс свою душу в потворний труп."
"Я був гордовитим і невігласом. Будь ласка, даруй мені своє прощення."
Гуп.
Едер на мить підняв голову, а потім ударив нею об землю.
"Що таке смерть?" — раптом запитала Дебора.
"Я не впевнений," — чесно відповів Едер.
Протягом тривалого часу він вивчав смерть як засіб уникнути її. Однак він не став ні на крок ближче до розуміння того, чим є смерть. Очевидно, подолати щось, не маючи жодного уявлення про те, що це таке, було неможливо.
"Як нерозумно. Але у твоїй відповіді не було гордині, тому я відчуваю краплю милосердя."
Едер не діяв необачно. Він мовчав і чекав, поки Дебора продовжить.
- Що це в біса таке?
На даний момент Кан О було все одно, що відбувається; він просто хотів, щоб вони швидше перейшли до справи.
"Я дам тобі шанс."
"Я зроблю все, що ви попросите."
"Це не те, що ти можеш зробити сам."
"З ким я маю це зробити?"
"З тим, хто поруч із тобою."
"Він зробить це," — негайно відповів Едер.
Кан О швидко вставив: "Зачекай! А, пробачте мені, Найвища. Гей, Едере. Чому ти вирішуєш за мене?"
Кан О втупився в нього.
"10,000 золотих," — прошепотів Едер, все ще схиливши голову. Він знав, як працює Кан О.
"Га?"
10,000 золотих! Проте Кан О похитав головою.
- Ні. Це явно завдання, яке не принесе прибутку і з яким буде купа гемору, тому... я не можу дозволити йому підкупити мене!
"20,000 золотих," — знову прошепотів Едер.
Очі Кан О забігали, але він знову похитав головою.
- Не піддавайся! Не слухай його!
"30,000 золотих. Це всі мої статки."
- 30,000 золотих!
Кан О широко посміхнувся. Він був майже переконаний.
Він вклонився Деборі і сказав: "Найвища, яке саме завдання ви приготували для такого нікчемного створіння, як я?" — Іншими словами: "Що ви хочете, щоб я зробив?".
"Буде швидше показати вам." — Дебора м'яко змахнула рукою.
Тоді Кан О та Едеру показали події минулого.
На самому початку...
Існувало чотири боги: Творення, Руйнування, Життя та Смерть.
Бог Творення, Майя, створив море, небо та континент, а також незліченну кількість живих істот.
Бог Життя та Богиня Смерті підтримували рух усього, зберігаючи баланс.
Проте Бог Руйнування занурився в довгий сон, чекаючи на час, коли його присутність знадобиться.
Минуло багато часу.
В якийсь момент...
Бог Творення, Майя, почав повільно змінюватися. Він став одержимим своїми творіннями і надмірно полюбив їх.
Його одержимість була зосереджена переважно на Майянесах, що змусило його зробити те, що було суворо заборонено. Він поділився з ними своєю силою! В результаті плем'я Майянесів стало безсмертним і почало створювати інші види, хоча вони самі не були богами.
Більшою проблемою було те, що з часом Майянеси ставали все більш гордовитими! Їм було недостатньо того, що вони панували над іншими формами життя, вони кинули виклик трьом іншим Первісним Богам!
Ера богів закінчилася; настала ера Майянесів!
За свою гординю вони були суворо покарані. Бог Руйнування, що спав, прокинувся і вщент винищив плем'я Майянесів! Таким чином, справу, здавалося б, було повністю вирішено.
Проте Бог Творення вчинив ще один акт божевілля. Він приніс себе в жертву, щоб воскресити мертвих Майянесів.
Бог Руйнування спробував знищити їх ще раз, але виявив, що не може. Через жертву Майї Майянеси отримали божественність Бога Творення, що зробило їх повністю несприйнятливими до сили бога.
Зрештою Первісні Боги за допомогою драконів (другого за могутністю виду в світі) змогли запечатати Майянесів по всьому світу.
На цьому видіння закінчилося.
"Майянеси," — пробурмотів Кан О.
Він вперше почув про них. Він також не знав, що Бог Творення приніс себе в жертву.
"Після того як ми запечатали Майянесів, ми стерли всі згадки про їхнє існування. Лише дракони пам'ятають, що вони існували."
"Тоді що саме ви хочете, щоб зробили я та Едер?" — обережно запитав Кан О.
- Чому ви показуєте нам таке довге відео? Це чинить на мене неабиякий тиск.
"Всього є вісім воскреслих Майянесів. І двоє з них запечатані тут, у моїх володіннях."
"Ви ж не просите нас знищити їх, правда?"
"Саме так."
Кан О втратив дар мови.
- Як ви очікуєте, що я зроблю те, чого не зміг зробити Бог Руйнування?
"Це неможливо."
"Твій Демонічний чорний меч повинен бути здатним убити Майянесів."
"Демонічний меч Убіст?"
"Саме так. Демонічний звір, що живе у твоєму лезі, походить із «Світу Демонів»; це істота, яка прийшла в цей світ з іншого. Тому він повинен бути здатним убити Майянесів."
Кан О схилив голову набік: - Демонічний меч Убіст — це не якийсь там меч легендарного героя, то як же так?
"Майянесів неможливо вбити за правилами цього світу. Однак демонічний звір грає за іншими правилами. Він повинен легко зруйнувати правила цього світу."
"Хмм."
Кан О занурився в роздуми: - Що означає, що це не нездійсненний квест...
Проте Кан О зовсім не горів бажанням за нього братися. Він мав сильне передчуття, що йому доведеться лізти зі шкіри геть, щоб виконати цей квест, але він нічого не отримає натомість.
- Як один із квестів Валана.
Звісно, його спокушала пропозиція Едера у 30,000 золотих. Проте 30,000 золотих було недостатньо, щоб втамувати його апетит.
"Я розумію, що це може здатися вам грубим, але я не працюю безкоштовно," — обережно сказав Кан О.
"Я володію великою силою. Я можу миттєво підняти одну з твоїх навичок або заклинань до рангу майстра."
"Хуеок."
"Я також можу дарувати тобі наймогутнішу зброю у світі. Звичайно, ця зброя не подіє на Майянесів. Також..."
Кан О навострив вуха і чекав, поки вона продовжить.
"Я можу зняти твої обмеження; обмеження людини."
"Що ви маєте на увазі?"
"Максимальний рівень людини — 500. Їхня майстерність також закінчується на рангу майстра. Я можу зняти ці обмеження."
"Тож я зможу подолати 500-й рівень і досягти 600-го, або навіть 700-го..."
"Ти можеш стати Грандмайстром."
- Грандмайстер!
У цей момент Кан О дізнався надзвичайну таємницю. Стати Майстром — це ще не кінець, а лише початок; існував ще вищий ранг, Грандмайстер!
"Коли ти виконаєш моє завдання, я дам тобі те, чого ти бажаєш," — промовила Дебора своїм ясним голосом.
- Ооо, я мушу це зробити!
Якби Дебора не захотіла давати йому цей квест, то йому довелося б благати її про це. Зрештою, нагорода була колосальною!
Кан О схилив голову і закричав: "Залиште це мені! Я зроблю все, що ви забажаєте!"