До хвоста Томоне було прикріплено два шипи.
Вжух.
Томоне люто змахнула хвостом, видаючи глухий, ваговитий звук.
- Невже це те саме відчуття, коли на тебе летить залізна булава?
Асу негайно пригнулася, і хвіст Томоне нешкідливо пройшов над її головою.
"Іяп!"
Асу цілилася в тулуб Томоне, розмахуючи мечем справа наліво.
Свист.
Ляск.
Одна з її лап заблокувала атаку.
"Як я і думала, це буде нелегко".
Її очі блиснули.
Вона була 68-го рівня, тоді як Томоне — 100-го.
Якби вони билися один на один, Асу програла б на 100%.
Але оскільки Кан О відволікав її, вона могла битися з нею на рівних.
"Я впораюся!"
Асу запалилася азартом.
Ще одна лапа Томоне полетіла їй в обличчя. Жало на кінці лапи замерехтіло.
Вжух.
Асу злегка повернула голову і ухилилася від жала; потім вона відповіла випадом меча.
Шляхетний удар!
Удар!
Її меч ударив по панциру Томоне.
Як побічний ефект її навички, у повітрі розлетілося біле пір'я.
"Нарешті я завдала певної шкоди".
Асу розплилася в посмішці.
У цей момент Томоне рушила хвостом зверху вниз, ніби намагалася прихлопнути набридливого комара.
Асу уникла атаки і кинулася вбік.
Бах!
Хвіст Томоне вдарив по землі, але нічого більше.
"Вперед!" — вигукнула Асу і знову кинулася до Томоне.
***
Червона стоніжка Томоне мала багато здоров'я, але на цьому все. Схема її атак була надзвичайно простою.
Вона або випльовувала отруту, або била головою, або атакувала своїми схожими на шила лапами.
Як тільки він звик до її манери бою, Кан О зміг з легкістю завдавати шкоди.
Після того, як вона завдала першого удару, Асу також продовжувала атакувати.
Зрештою...!
Перша фаза закінчилася, і вони перейшли до другої.
К'яаааа!
Томоне закричала і закопалася в землю.
"Йди сюди" — сказав Кан О.
Він хотів, щоб Томоне вискочила в одному місці, а не в двох різних.
Асу негайно підбігла до нього.
"Земля затремтить перед тим, як вона вибереться. Саме тоді ми побіжимо" — сказав Кан О.
Асу кивнула головою.
Трах-тах-тах.
Про вовка промовка. Земля затремтіла.
"Вона тут".
Кан О вхопив Асу за руку і почав бігти.
"Ще ні..."
Кан О біг, поки не відчув холодок під ногами.
"Зараз!"
Гіперінтуїція попередила його.
Кан О та Асу зупинилися.
"Готуйся до атаки. Вона скоро вискочить."
"Зрозуміла".
Плюх!
Томоне вискочила, змушуючи каміння та грудки бруду летіти в усі боки.
"Вперед!"
Кан О та Асу кинулися до Томоне.
Вона все ще була частково в землі.
К'як'я!
Томоне погрожувала їм криком.
"Асу, зосередься на її лапах. Я подбаю про тулуб."
"Зрозуміла".
Томоне замахнулася кількома лапами одночасно.
Асу змахнула мечем швидко, як вітер.
Вжух. Вжух. Вжух. Вжух.
Бах. Бах. Бах.
Її меч і лапи стоніжки зіткнулися.
Тим часом Кан О рубонув зверху вниз по її червоному тілу, вивільняючи Удар Темряви!
Бух!
Вугільно-чорна хвиля накинулася на тіло Томоне.
"Ще раз!"
Кан О знову підняв меч.
Вжух!
Кінчик його меча зачепив панцир Томоне з гучним «Бам!», вибухаючи осколками світла.
"Вау".
Асу була вражена першим ударом Кан О, а також його наступною атакою.
Тоді Томоне виплюнула свою отруту.
"Ухиляйся".
Кан О та Асу ухилилися в різні боки.
Шипіння.
Чорний дим піднявся від землі.
"Атакуй знову!"
Кан О та Асу рухалися в ідеальному ритмі. Вони відступали та атакували, наче приплив і відплив.
Бам! Бам! Бам!
Гуп! Гуп! Гуп!
Кан О та Асу не зупинялися і безперестанку атакували.
Зрештою Томоне знову закопалася в землю.
"Сюди".
Кан О та Асу знову згрупувалися.
"Гарна робота. Просто продовжуй у тому ж дусі".
Кан О показав їй великий палець.
"Добре, оппа".
Асу розплилася в посмішці.
Трах-тах-тах.
Земля затремтіла знову.
Кан О та Асу відступили, а потім атакували, як тільки Томоне з'явилася на поверхні.
Невдовзі після цього Томоне знову пішла під землю.
Цей процес повторився кілька разів, і незабаром здоров'я Томоне було майже повністю вичерпано.
Гуп!
Кан О розрубав її тіло, ніби рубав дрова.
Тоді...
[Здоров'я Червоної стоніжки Томоне впало нижче 10%.]
[Вона впала в Берсерк.]
К'я!
Очі Томоне засвітилися.
Як тільки вона повністю вибралася на поверхню, то помчала на Кан О зі швидкістю локомотива.
"Давай закінчимо з цим".
Кан О кинувся назустріч Томоне.
Відстань між ними поступово скорочувалася.
Кан О вдарив першим.
"Хап!"
Він підстрибнув і рубонув зверху вниз.
Трісь.
Його меч ударив її по верхівці голови.
Бам!
Розлючена Томоне закричала і вдарила Кан О головою.
Кан О захистився своїм демонічним мечем.
Бах!
Він відчув силу цього удару; рука з мечем злегка здригнулася.
"Як і очікувалося від Берсерка! Але цього все одно недостатньо!"
Кан О відступив, а потім кинувся вперед, розмахуючи мечем на ходу.
Він двічі змахнув мечем, викарбувавши візерунок у формі Х на панцирі Томоне.
Томоне знову виплюнула отруту.
Кан О відкинув тіло вбік і ухилився від отрути. Він прийняв належну стійку, а потім використав Розріз.
Біла лінія слідувала за траєкторією його меча!
Хрусь!
Його меч розколов панцир Томоне; чорні осколки посипалися, наче листя.
Спрацювало «Зубчасте лезо»; його удар проігнорував захист Томоне і завдав критичної шкоди.
Зрештою...
Гуп.
Гігантське тіло Томоне впало на землю.
[Ви перемогли Червону стоніжку, Томоне.]
"Хух".
Кан О перевів подих і подивився на хаос навколо.
Всюди була отрута, ніби місцевість оббризкали фарбою. Земля була поцяткована дірками, а дерева повністю знищені.
"Гарна робота".
Асу посміхнулася.
"Ми зробили це разом".
Кан О теж розплився в посмішці.
"Твоя правда. Я справді старалася! І це було весело".
"Давай подивимося, чи виправдалися наші зусилля".
"Добре".
З Червоної стоніжки Томоне випало два предмети.
Одним із них були штани з мінімальною вимогою 100-го рівня, а іншим — душа, яка трохи підвищувала опір до отрути.
"Мабуть, не дуже".
"Так".
Асу сердито кивнула головою.
"Який ти хочеш?" — запитав Кан О.
"Штани. Вони підходять до мого стилю. Я не дуже хочу їсти душу, яка дісталася від стоніжки" — сказала Асу.
"Добре".
Кан О підняв душу.
[Душа Червоної стоніжки]
[Душа монстра-стоніжки, яка з давніх-давен жила на пагорбі Маррон. Трохи підвищує опір до отрути.]
[Ранг: B]
Він з'їв душу одним ковтком.
[Ви поглинули душу Червоної стоніжки.]
[Опір до отрути зріс на 0,02%.]
"Яка вона на смак?" — запитала Асу, широко розплющивши очі.
Хоча вона сама не хотіла її їсти, здавалося, їй було цікаво дізнатися смак.
"Яка на смак..."
Душа була на смак як полуниця, але було б нецікаво, якби він розповів їй це зараз, чи не так?
Кан О розплився в посмішці.
"Ти колись куштувала сиру печінку?"
Він очікував, що вона скаже "Сиру печінку? Фе!" і скривиться.
Проте...
"Так, я куштувала її раніше. Вона смачна. Тож вона була на смак як сира печінка".
Асу облизнула губи.
"Е-е, так. Ти дівчина-айдол, але їла сиру печінку?"
Його молодша сестра, МінА, терпіти не могла навіть вигляду сирої печінки. Навіть ненажерлива ЮРа не могла її їсти.
Але Асу не мала жодних проблем із сирою печінкою.
"Звісно. Хіба ти не знаєш, яка вона смачна? Я їм будь-яку їжу!"
"Як щодо яловичих нутрощів?"
"Люблю їх!"
"Хмм. Ти... любиш випити, чи не так?"
"А ти як думаєш?" — заперечила Асу.
"Ти справді любиш алкоголь і багато п'єш".
"Дзинь-дзинь-дзинь! Я п'янію від однієї банки пива".
"Я теж".
Кан О рідко пив алкоголь.
Коли його батько був ще живий, він розіграв його і змусив випити алкоголь. Кан О досі пам'ятав, як миттєво відключився після цього.
"Хі-хі-хі. Я з першого погляду зрозуміла, що ти не дружиш з алкоголем" — засміялася Асу.
"Справді?"
"Так!" — твердо відповіла Асу.
"У будь-якому разі, ходімо. Ми маємо завершити нашу місію".
"Ходімо!"
Кан О та Асу попрямували до вершини пагорба.
***
Кан О та Асу благополучно дісталися вершини пагорба Маррон.
"Вау!"
Асу була вражена цим видовищем.
Внизу розкинулося поле, а вгорі — захід сонця. Бірюзова трава була забарвлена червоним заходом і створювала таємничий образ.
Звісно, найкращою частиною всього цього був райдужний захід сонця в небі.
Райдужний захід складався з різних відтінків червоного та жовтого; це було неймовірно красиве видовище.
Слово «прекрасно» тут було справді доречним.
"Гарно".
Асу розслабилася і насолоджувалася краєвидом.
"Так і є".
Кан О теж насолоджувався видом.
"Ось чому люди так шаленіють від Арту — через такі моменти".
Хоча це була гра, Кан О все одно був вражений цією красою.
Асу дивилася вперед і сказала: "Хух, це була гарна ідея — приєднатися до цієї програми. Спочатку я думала, чи не варто мені піти".
"Чому?" — запитав Кан О.
"Одного з учасників змінили на півдорозі. З цією людиною досить важко мати справу".
Тією людиною, з якою «важко мати справу», безперечно була Юн Се Хва.
Але Кан О не запитував її, що сталося між ними, і не питав, чому їхні стосунки напружені.
Натомість він запитав про інше.
"То чому ж ти не пішла?"
"Я справді люблю свою роботу айдола, і я люблю грати в цю гру. Але ця програма дозволяє мені робити і те, і інше одночасно, тому... я збираюся продовжувати".
Її остання фраза звучала як обіцянка.
"Правильна думка. Якщо не робити того, що приносить задоволення, можна захворіти. До того ж, ти не можеш просто вічно уникати тієї людини".
"Твоя правда. Я не збираюся стримуватися! Чесно кажучи, я висловила їй усе, що думала, перед тим як прийти сюди".
Асу розплилася в посмішці.
"Гарна робота!"
Кан О показав їй великий палець.
"Ну що ж, повернемося?"
Вони виконали свою місію — записали вигляд райдужного заходу сонця, тож тепер їм залишалося лише повернутися до студії та закінчити зйомки.
"Добре".
Вони вдвох спустилися з пагорба і вийшли з гри.