У центрі пустелі Модун та його маги комах встановили велетенський намет і чекали, поки група Кан О вийде з оазису.
Маленькі очі Модуна були повністю заплющені.
Поруч із ним лежав павук розміром з людину. Хоча за формою він нагадував тарантула, його забарвлення було червоним.
Модун гладив павука.
"Павук ніколи не поспішає".
Модун був подібний до павука, терпляче чекаючи, поки Грано потрапить у його тенета.
Він був упевнений, що Грано заплутається у павутині, яку він сплів.
"Ми встановили пристрій, що перешкоджає телепортації, а по всій пустелі на варті стоять Сандуріони, тож їм ніяк не втекти. І..."
Модун розплився в посмішці.
"Вони не знають, що я для них підготував".
Вони, ймовірно, й гадки не мали, що Модун полює на них.
На думку Модуна, у них не було причин тікати одразу після того, як вони знайшли прихований оазис і зібрали скарби.
Якщо це так, то вони знову з'являться в пустелі беззахисними.
У цей момент...
Його густобородий підлеглий швидко увійшов до намету.
"Грано з'явився в пустелі!"
"Справді?! Де? Він вискочив із ями з хиткучим піском?" - запитав Модун.
"Ні. Він з'явився в іншому місці, і його засікла наша мережа спостереження Сандуріонів".
"А скарби?"
"Невідомо, але вони виглядають так само, як і раніше".
"Інші теж з ним?"
"Так. Всього їх троє".
"Добре. Атакуйте Грано зараз".
Модун був упевнений, що Грано прийшов із прихованого оазису.
Той факт, що він неушкодженим вибрався з хиткучого піску, був тому доказом.
Також не мало значення, зібрав він скарби чи ні.
Якщо скарби у Грано з собою, то вони можуть просто їх вкрасти, а якщо ні, то вони змусять його говорити і розкрити, як дістатися до прихованого оазису.
"Поклич капітана".
"Так, пане".
Підлеглий пішов.
Через короткий час...
Піднялася хмара пилу, коли 100 верблюдів важко пішли крізь пустелю.
***
Група Кан О їхала на своїх верблюдах пліч-о-пліч.
Удалині вони побачили групу верблюдів, що прямували до них. Це був Модун та його люди.
"Вони йдуть" - сказав Едер.
"Дійте за планом" - сказав Кан О.
"Так".
Грано кивнув головою.
Група Кан О зупинила своїх верблюдів і спостерігала за розвитком ситуації.
Модун та його люди зупинилися перед групою Кан О.
Верблюд Модуна вийшов уперед, і він сказав: "Ну, погляньте, хто у нас тут. Це ж пан Грано".
Він посміхнувся.
Модун залишився таким самим, як і раніше, зі своїм пухким тілом, коричневою шкірою та крихітними очима.
"О, це ви, пане Модуне." - сказав Грано.
"Тож ви мене пам'ятаєте".
"Звичайно, я пам'ятаю вас. Але схоже, ви кудись прямуєте?" - запитав він, по суті кажучи: "Ми й гадки не маємо, який у вас план".
"..."
Модун нічого не сказав.
"Ну що ж, удачі. Побачимося пізніше".
Грано попрощався.
"Пропозиція все ще в силі; ми все ще можемо шукати прихований оазис разом." - сказав Модун.
Очі Грано затремтіли.
"Н-ні, дякую. Я мало що знаю про прихований оазис".
Його голос також затремтів.
Будь-хто міг сказати, що він щось приховує.
"Ось як?"
Модун задоволено посміхнувся.
- Як я і думав, він знайшов прихований оазис.
"Так. Мої товариші і я зараз підемо".
"А, хвилинку" - гукнув Модун, зупиняючи його.
"Так?"
Грано вдав, що він наляканий.
"Хіба ви не питали, куди ми прямуємо?" - сказав Модун.
"Так".
"Чесно кажучи, у мене є до вас справа, пане Грано".
"Я нічого не знаю про прихований оазис. Я також не хочу шукати його з вами." - сказав Грано.
"Ні, ви знаєте про прихований оазис, оскільки ви щойно там були".
Вираз обличчя Модуна змінився. Його обличчя стало цілком серйозним.
"Я-як ви про це дізналися?"
Очі Грано розширилися.
"Те, як я дізнався, не важливо. Важливим є той факт, що я знаю".
"Чого ви хочете?"
"Будь ласка, віддайте мені зібрані вами скарби. Якщо ви це зробите, я збережу вам життя".
Модун нарешті виявив свою справжню натуру, що нагадувала гієну.
"А якщо ні?"
"Тоді у нас не буде іншого вибору, окрім як забрати їх силою. Ми також повільно висмокчемо життя з вас і ваших товаришів." - сказав Модун.
"П-почекайте секунду. Я директор з досліджень Вежі Магів Алтейна. Якщо ви нападете на мене, тоді Вежа..." - "відчайдушно" сказав Грано.
"Нічого страшного. У мене теж є хтось, хто мене підтримує"
Модун був частиною Королівства Арабас, і його також підтримував його король.
З давніх-давен Королівство Абарас йшло іншим шляхом у плані магії, ніж Вежа Магів, тому вони не хвилювалися через них.
"До того ж, я теж отримав дозвіл".
Модун передбачив це, тому він уже надіслав повідомлення Королівству Арабас про те, що вони можуть спровокувати неприємності з Вежею.
Король наказав йому продовжувати і не турбуватися про можливі проблеми, які можуть виникнути з Вежею Магів.
"Будь ласка, обирайте. Віддайте скарби або втратьте життя." - сказав Модун.
У цей момент Кан О отримав повідомлення.
⟨Підкріплення скоро буде⟩.
Це було повідомлення від Сефіро.
Він спостерігав за ситуацією з високої далекої піщаної дюни.
Сефіро був свідком їхнього протистояння, а також підкріплення, яке швидко наближалося, викликане Кан О та Грано.
"Вдалий час".
Як і було заплановано, Грано виграв багато часу, і підкріплення прийшло саме вчасно.
"Тоді, я гадаю, у нас немає іншого вибору, окрім як битися".
Кан О зліз зі свого верблюда і вихопив свій демонічний меч. Він не знав, як битися верхи на верблюді, тому зліз.
Грано та Едер швидко зрозуміли значення його дій.
- Вони тут!
- Вони прийшли!
Двоє швидко зайняли бойові позиції.
"Бій звучить непогано".
Едер зліз зі свого верблюда. Він схопив щит на спині, а також булаву, прив'язану до пояса.
Грано також зліз зі свого верблюда і тихо дістав свою сферу зі свого підпростору.
"Яке дурне рішення".
Модун підняв руку.
Загін Червоного Піску, що їхав на верблюдах, оточив групу Кан О.
Маги комах також підняли свої палиці та підготували свою магію позаду Модуна.
"Ви так думаєте? Я не думаю, що ми ті, хто зробив неправильний вибір".
Кан О пильно подивився на Модуна, наче кажучи: "Це зробили ви".
"Ху. Чому ви такі впевнені? Вас лише троє".
Модун втупився на Кан О, ніби той говорив нісенітниці. Однак його очі потонули в плоті, тому не схоже, щоб їх було навіть видно.
"Троє, га... Ви впевнені?"
Кан О розплився в посмішці.
У цей момент...
Ра-та-та-тат.
Земля затремтіла, а звук кроків ставав дедалі гучнішим.
"Там!" - один з членів Загону Червоного Піску, що був позаду групи Кан О, вказав на піщану дюну і закричав.
Погляди людей Модуна перемістилися на піщану дюну.
"Що це таке?" - Модун повернув голову і вражено закричав.
З-за піщаної дюни до них скакали коні. З першого погляду було зрозуміло, що там більше 100 чоловік.
Звичайно, на конях сиділи люди.
Вони були одягнені в чорні пальта і тримали в руках довгі мечі, кинджали, сокири, списи, гладіуси і навіть залізні булави!
"Як кажуть, зв'язки — це все".
Це були гладіатори Холізею!
Кан О використав Сефіро, щоб пояснити їхню ситуацію та попросити підкріплення у Буркана.
Буркан, безумовно, допоміг.
"Як він їх там назвав? 100 Бійців?"
Усі члени 100 Бійців були висококвалифікованими та досвідченими гладіаторами.
Ці люди були козирем Кан О проти Модуна!
"Кількість проти кількості".
Спершу Кан О не мав наміру битися зі 100 людьми Модуна своєю групою з трьох осіб.
- Якби люди Модуна були такими слабаками, як гільдія Зілля Смерті, то я б подумав про це.
Однак людей Модуна не можна було порівнювати з подібними до гільдії Зілля Смерті.
Ця група складалася з найманців, досвідчених у боях у пустелі, а також магів комах! Вони не були слабаками.
Якщо так, то їм потрібно було відповідати їхній кількості.
Кан О сказав: "Тепер, давайте спробуємо ще раз. Хто ж там прийняв дурне рішення?"
***
"Ік!"
Модун переводив погляд з Кан О на групу, що швидко наближалася, з серйозним виразом обличчя.
"Що нам тепер робити?" - відчайдушно запитав капітан Загону Червоного Піску.
У них не було часу. Незабаром невідома група подолає піщану дюну і досягне їхнього місця.
"Ми повинні битися." - сказав Модун.
"У нас немає на них ніякої інформації." - сказав капітан.
Бій з ворогом, про якого не було інформації, був надзвичайно небезпечною справою.
"Ми не можемо відступити. Вони їдуть на конях, тож ми не зможемо втекти".
Вони застали його зненацька. Однак вони не могли дозволити собі відступити. Якщо вони це зроблять, то зазнають набагато більших втрат.
"Зрозумів. Тоді ми підемо і вступимо з ними в бій".
Модун кивнув головою.
"Загін Червоного Піску! За мною!" - капітан підняв клинок і закричав.
Потім він кинувся на групу, що спускалася з пагорба.
99 членів Загону Червоного Піску, які оточували групу Кан О, пішли за своїм капітаном.
Ра-та-та-тат!
Ра-та-та-тат!
Дві групи мчали назустріч одна одній на верблюдах та конях.
Загін Червоного Піску та 100 Бійців зіткнулися в центрі пустелі.
Коні та верблюди врізалися один в одного.
100 Бійців, одягнені в чорні плащі, та Загін Червоного Піску, одягнений у жовті плащі, розмахували зброєю один проти одного.
Дзень! Дзень! Дзень! Дзень!
Уааааах!
Звуки бойових криків і брязкання зброї розносилися по всьому полю бою.
"Помри!"
Гладіатор зі шрамом над лівим оком змахнув зверху вниз своїм довгим мечем.
Він використав навичку, про що свідчила синя аура навколо його зброї.
Удар Залізної Волі!
Це була навичка, сила якої зростала тим більше, чим більшою була концентрація.
Його клинок впав як водоспад.
"Це моя фраза!"
Найманець у жовтому тюрбані контратакував своїм ятаганом.
Пустельний Вітер!
Клинок найманця почервонів і заколивався зліва направо.
Куди б не йшов його клинок, за ним слідувала червона веселка.
Дзень!
Вони наблизилися настільки, що боки їхніх верхових тварин торкнулися один одного, але їхнє зіткнення збільшило дистанцію між ними.
Двоє подивилися один на одного і одночасно спрямували своїх тварин на супротивника і знову пішли в атаку.
Дзень!
Довгий меч і ятаган зіткнулися знову.
Поруч з ними гладіатор зі списом бився проти найманця з двома сокирами.
"Скуштуй мого списа!"
Гладіатор тричі вдарив списом.
Потрійний Удар!
Це була небезпечна навичка, спрямована на три життєво важливі зони на людському тілі: голову, серце та сонячне сплетіння.
"Ні за що!"
Найманець люто крутив своїми сокирами.
Сокира Вітряка!
Найманець крутив сокирами так, ніби він розмахував нунчаками.
Бам! Бам! Бам!
Найманець тричі відбив вістря списа гладіатора своїми сокирами.
"Уахк!"
Найманець на верблюді кинувся на гладіатора. Оскільки він володів зброєю меншої дальності, йому потрібно було підійти впритул.
"Не вийде!"
Гладіатор люто змахнув держаком списа, щоб тримати його на відстані.
Найманець схрестив сокири буквою Х.
Глухий удар!
Держак списа вдарив по сокирі.
Гладіатор негайно відтягнув списа, а потім вдарив у пролом.
Найманець зціпив зуби і змахнув сокирою, відбиваючи списа.
Така боротьба відбувалася всюди між найманцями та гладіаторами.
Битва, яка мала визначити гордість і перемогу двох груп, розпочалася.
"..."
"..."
Лідери двох відповідних груп тихо спостерігали один за одним.
"Я командир 100 Бійців, Діон".
Діон представився першим.
На перший погляд, це був чоловік середніх років з мужнім обличчя. В обох руках він тримав по гладіусу.
Він був відомий як Незламний Гладіатор, той, хто захоплював публіку за публікою на арені гладіаторів Холізею.
"Я капітан Загону Червоного Піску, Коре".
Коре представився невдовзі після цього.
Його ніс був постійно червоним, як у п'яного, і він був неймовірно вправним з клинком. Тому його підлеглі називали його Червоним Клинком.
Діон і Коре одночасно спрямували своїх коней і кинулися один на одного.
Коли вони наблизилися на достатню відстань, вони змахнули своєю зброєю.
"Хахт!"
Діон замахнувся правим гладіусом у горло Коре.
Розмахувати коротким мечем, таким як гладіус, верхи на коні було невигідно і незручно для власника.
Незважаючи на це, Діон був все одно небезпечним.
"Хаахп!"
Коре заблокував вістря гладіуса власним клинком.
Дзень!
Зіткнення двох спричинило іскри.
Він відчував величезну силу Діона за його мечем.
"Він сильний!"
Його вираз обличчя потемнів, коли він оцінював свого супротивника. Вираз обличчя Діона, однак, залишався розслабленим протягом усієї зустрічі.
Різниця в їхній силі була очевидною, що виражалося в їхніх обличчях. Діон був набагато сильнішим за Коре.
Діон знову атакував своїм правим гладіусом. Біла лінія йшла по шляху його меча.
Удар Високого Рангу!
Лінія була набагато товщою, ніж власний Розріз Кан О.
"Ухахп!" - вигукнув Коре і змахнув мечем.
Рішучий Удар!
Його клинок засяяв жовтою аурою.
Дзень!
Гладіус і клинок зіткнулися.
"Угх".
Коре був переможений і зціпив зуби.
Діон замахнувся на Коре лівим гладіусом.
Обертовий Випад!
Гладіус був оточений вихором.
Коре не міг уявити свою контратаку; натомість він захистився своїм мечем.
Дзень.
Коре ледь зміг витримати удар.
"Ху".
Діон припинив свою атаку і використав зміну імпульсу, щоб перевести подих.
"Хаа, хаа".
Завдяки цьому Коре також зміг дещо відновитися.
У битві настало коротке затишшя.
Коре оглянув Діона. Чи були якісь слабкі місця, якими він міг скористатися?
Однак Діон мав спокійний і врівноважений вираз обличчя. Він ні на йоту не вагався, як і належить досвідченому гладіатору.
- Я не можу його перемогти...
Коре озирнувся навколо.
Загін Червоного Піску повільно відтісняли. Його колір обличчя потемнів ще більше. Він не міг придумати способу вийти з цієї битви переможцем.
Саме тоді в бій вступив Модун.
"Маги комах повинні підтримати Загін Червоного Піску".
З такою швидкістю Загін Червоного Піску буде повністю розгромлений групою на конях. Їм потрібно було підкріпити їх до того, як це станеться.
Однак Модун був не єдиним, хто бачив, як просувається битва.
"Час настав".
Кан О зробив крок уперед.
Він не міг безрозсудно атакувати, тому що маги комах до цього часу були поруч з Модуном.
Однак ситуація змінилася.
Тепер настав час для нього та його товаришів вступити в бій.
"Давай. Ходи сюди, ти, жирна дупа!"
Кан О жестикулював обома руками, ніби кажучи: "Іди сюди!".