На місці, де загинув Монік, лежав піщаний бюст.
Бюст, який точно відтворював його прижиттєвий вигляд, здавалося, волав у агонії.
[Назавжди страждаючий Монік]
Бюст, у якому запечатана душа Моніка, що отримав божественну кару від Бога Мудрості Туру. Не маючи змоги вгамувати свою жадібність, його душа залишатиметься в муках цілу вічність.
"Тепер він вічно страждатиме через свою жадібність." - сказав Грано, дивлячись на бюст.
"Оскільки він скоїв те, що неможливо пробачити." - сказав Едер.
Щоб задовольнити свою жадібність, Монік убив кількох членів Ордена Істини. Це був тяжкий гріх, який не міг бути прощений.
Кан О підійшов до бюста і постукав його по голові.
"Тц. Та ну, ти з'їв п'ятнадцять скарбів, а випустив лише три предмети".
Дійсно, Монік поглинув п'ятнадцять коштовностей, що знаходилися в оазисі. Незважаючи на це, Кан О побачив біля бюста лише три предмети.
- Сподіваюся, це хороші речі!
Кан О підняв один із предметів. Це був кинджал, інкрустований темно-червоним дорогоцінним каменем.
[Жадібність Моніка]
[Витончений кинджал, інкрустований рубіном. Нескінченна жадібність Піщаного Монстра Моніка змінила колір рубіна на темно-червоний.]
Крадіжка: Ви маєте фіксований шанс вкрасти предмет із трупа переможеного ворога. Можна використовувати лише проти інших гравців.
Ефект набору з 2 предметів: На 1 хвилину ви можете використовувати Піщану Трансформацію, яка змінює ваше фізичне тіло на пісок. (Час перезарядки: 30 хвилин)
[Ранг: AA]
[Характеристики:
Сила атаки 214
Фізична сила +30
Інтелект +22]
[Мінімальні вимоги: Рівень 150 або титул Жадібна людина.]
Кан О підняв інший кинджал, який, схоже, був частиною набору. Це був кинджал, інкрустований темно-синім сапфіром.
[Спрага Моніка]
[Грубий кинджал, інкрустований сапфіром. Нескінченна спрага Піщаного Монстра Моніка змінила колір сапфіра на темно-синій.]
Визиск*: Існує фіксований шанс, що переможений ворог скине принаймні 2 предмети. Ефективно лише проти інших гравців.
Ефект набору з 2 предметів: При прямому влучанні існує фіксований шанс активації Піщаної В'язниці, яка сковує вашого опонента.
[Ранг: AA]
[Характеристики:
Сила атаки 201
Фізична сила +28
Інтелект +24]
[Мінімальні вимоги: Рівень 150 або титул Жадібна людина.]
"Крадіжка та Визиск..."
Крадіжка дозволяла йому нишпорити в інвентарі переможеного гравця і забирати предмет на свій вибір! А Визиск змушував полеглих гравців скидати щонайменше два предмети! Це був набір зброї, який обожнювали б ПК-шери.
"Треба це продати".
Якщо він виставить їх на аукціон, хтось обов'язково їх купить. Проте він не знав, за скільки їх варто продавати.
"Наступний..."
Кан О підняв останній предмет. Це був старий компас.
[Таємничий компас Меланка (Пам'ятка)]
[Компас, яким дорожив пристрасний і нерозважливий дослідник Меланк. Цей компас мав таємничу здатність виводити його на правильний шлях, коли він губився.]
[Ця пам'ятка містить спогади. Бажаєте переглянути спогади Меланка?]
"Пане Грано. Едере" - покликав Кан О.
"Так?"
"Що сталося?"
"Цей компас містить спогади Меланка. Давайте подивимося їх разом" - сказав Кан О.
Кан О простягнув руку долонею догори. Грано та Едер торкнулися компаса кінчиками пальців.
"Дивитися спогади Меланка" - промовив Кан О.
Запис спогадів Меланка промайнув перед очима Кан О, Грано та Едера.
***
Меланк шукав оазис істини зовсім сам. За допомогою свого таємничого компаса він зміг знайти яму з зибучим піском, що вела до прихованого оазису. Пристрасний і нерозважливий Меланк кинувся в зибучі піски і зрештою пройшов Останню Подорож.
Дійшовши до прихованого оазису, Меланк виявив скарби, що знаходилися там, а також Вежу Мудрості. Вежа цікавила його більше, ніж багатства. Проте він не мав Скрижалі Туру, тому не зміг увійти всередину.
Меланк облишив спроби потрапити у Вежу Мудрості й приготувався йти, щоб повідомити іншим про своє відкриття. Як доказ знахідки він узяв кілька золотих речей і набрав у пляшку трохи води з оазису. Звісно, він не забув написати у своєму щоденнику дослідника щось на кшталт: "У прихованому оазисі немає істини, лише скарби".
Він покинув оазис і почав шукати вихід. Але тоді...
Піщаний Монстр, Жадібний Монік, напав на Меланка. Той нічого не знав про Моніка і не мав сил дати йому відсіч. Отже, у нього не було іншого вибору, окрім як тікати. Монік переслідував Меланка.
На щастя, таємничий компас показував шлях. Завдяки йому він зміг знайти вихід. Виходом був валун у формі куба. Якщо торкнутися його, то можна перенестися назад у пустелю Баритон.
"Я вижив!"
Меланк кинувся до валуна, але прямо перед тим, як він торкнувся його, Монік наздогнав його. Він міцно вхопив Меланка своєю піщаною рукою. Меланк пручався, але хватка була занадто міцною. Більше того, з піску висунулися шила, пронизуючи тіло Меланка.
Зрештою Меланк отримав смертельне поранення. Однак! Пляшка зі святою водою, яку він тримав у нагрудній кишені, розбилася і окропила Моніка. Монік забився в муках, і Меланк скористався цим шансом, щоб вирватися. Зібравши всі сили, що в нього залишилися, він простягнув руку і ледь торкнувся кубічного валуна кінчиками пальців.
Попелястий пісок поглинув Меланка, і він зник. У процесі Меланк впустив свій компас у тіло Моніка. Саме тому компас випав із боса.
***
На цьому спогади закінчилися.
"То ось що сталося." - сказав Грано.
Меланк, отримавши тяжкі поранення від Моніка, помер десь у пустелі Баритон. Купецька група випадково знайшла його тіло, і саме так поширилися чутки про те, що прихований оазис містить скарби.
"Спочивай з миром." - сказав Едер, склавши руки і вклонившись перед компасом.
Кан О та Грано також схилили голови і вшанували пам'ять дослідника хвилиною мовчання.
...
Кан О підняв голову і сказав: "Давайте тепер збирати скарби".
Група зайшла у воду і почала збирати різноманітні коштовності, золоті злитки та монети.
"Будь ласка, складайте все сюди." - сказав Кан О, відкладаючи золоті злитки в один бік.
"Зрозумів." - відповів Грано.
Невдовзі вони зібрали величезну купу скарбів та золота.
"Це все." - сказав Едер, ставлячи золоте теля на землю.
"Хе." - засміявся Кан О.
Губи Кан О розпливлися в посмішці. Він згадав, як його мати казала: "Від самого погляду на це відчуваєш ситість".
- М-м. Мої дорогоцінні дітки!
"Га?"
У цей момент Едер подивився на бюст Моніка і примружився.
"Що не так?"
"Здається, бюст волає ще сильніше." - сказав Едер.
"Твоя правда."
Едер не помилився. Бюст Моніка став дещо більш спотвореним, ніж раніше.
"Він, мабуть, страждає ще більше, бачачи скарби прямо перед своїми очима." - сказав Грано.
"Дякуємо, що зібрав для нас усі ці скарби, Моніку. Я використаю їх з розумом."
Кан О поплескав бюст Моніка.
"Тож... Як ми поділимо здобич?" - сказав Едер, дивлячись на Кан О та Грано.
Частка Кан О становила 70%, а Грано — 30%.
"Давайте поділимо золоті монети та злитки прямо тут. Ми продамо набір предметів Моніка та скарби, а потім поділимо виручку 7 до 3. Як вам така ідея?" - запитав Кан О.
"Добре. Тоді я подбаю про скарби. Я знаю надійного купця." - сказав Грано.
"Я хочу продати набір предметів Моніка на аукціоні. Ви не проти?" - запитав Кан О.
"Добре."
Грано кивнув.
"Едере. Підрахуй усі золоті монети та злитки."
"Зрозумів".
Едер негайно взявся до справи. Спочатку він переніс усі золоті злитки в один бік і зібрав усі золоті монети у свою сумку на поясі.
"Загалом 5 412 золотих."
"Скільки?"
"5 412 золотих".
"О боже мій!"
Кан О опустився на коліна і зціпив руки. Він був схожий на футболіста, який святкує забитий гол.
"Тоді я забираю 1 804 золотих".
"Добре".
Грано забрав свою частку.
"Після відрахування моєї денної плати у 3 золотих та бонусу в 50 золотих, залишок становить..."
Едер забрав свою частку.
"3 555 золотих!"
Кан О розплився в посмішці і забрав решту монет та злитків.
Тоді, наче змішані з піском і кров'ю, з бюста Моніка потекли іржаві сльози.
"Він плаче".
Едер вказав на Моніка.
"Завжди болючіше, коли у тебе щось забирають, ніж коли ти ніколи цього не мав." - сказав Кан О.
"Що посіяв, те й жне." - твердо сказав Грано.
Грано, ніби хизуючись багатством, складав кожен предмет у свій підпростір прямо перед бюстом. Щоразу, коли Грано клав скарб, Монік проливав іржаві сльози.
Ляп, ляп.
Грано, поклавши останню річ, обтрусив руки від пилу та піску. Вони закінчили збирати спорядження, скарби та золото, а також додали Моніку мук. Тепер залишалося лише одне...
Модун!
На них чекала битва з Модуном.
***
Оскільки група Кан О побачила спогади Меланка, вони з легкістю знайшли вихід із прихованого оазису. Валун у формі куба. Якщо торкнутися його, вони повернуться до пустелі Баритон.
"Тепер нам залишається лише битися з Модуном" - сказав Грано, дивлячись на валун.
Стільки всього сталося після того, як Кан О прийшов до нього у Вежу Магів. Вони побували на безлюдному острові, зустріли Риболюдей, увійшли в піраміду, билися з мумією, ледь не перетворилися на сушене філе, і навіть знайшли прихований оазис. Це була довга подорож. Але тепер вона добігала кінця.
"Так, це правда" - відповів Кан О.
Кан О кивнув. Він не очікував, що на нього чекає така довга мандрівка після розповіді ветерана-шукача пригод Джейса. Звісно, їм ще потрібно було прибрати Модуна. Тепер вони мали повністю зосередитися на цьому завданні.
Кан О відкрив вікно повідомлень.
⟨Пане Сефіро.⟩
⟨Так?⟩
⟨Розкажіть про пересування Модуна.⟩
⟨Він поставив намет на дюні неподалік від зибучих пісків і чекає.⟩
⟨А найманці?⟩
⟨Також у наметах.⟩
⟨Ми тут закінчили.⟩
⟨Тоді?⟩
⟨Так, ми вийдемо через 30 хвилин і вступимо в бій.⟩
⟨Зрозумів.⟩
Кан О закрив вікно і подивився на Грано.
"Будь ласка, передайте вашим, що ми вийдемо через 30 хвилин. Нехай прийдуть вчасно" - попросив Кан О.
"Добре" - сказав Грано.
Грано накреслив магічне коло чорним порошком. Це було коло для зв'язку на великій відстані. Він заговорив з кимось із центру кола.
"Так, ми вийдемо через 30 хвилин, тож приходьте вчасно. Так. Вони зроблять те саме. Так, так. Побачимося" - сказав Грано.
Грано закінчив розмову і стер коло ногою.
"Ви закінчили, як я бачу." - сказав Кан О.
"Так."
"Тоді виходимо через 30 хвилин, як і планували".
***
Щойно Кан О торкнувся кубічного валуна, попелястий пісок під ногами поглинув його і затягнув усередину. Відчуття було схожим на те, коли його засмоктало в оазис через зибучі піски.
Невдовзі Кан О знову з'явився в пустелі Баритон прямо з піску. Здавалося, пісок просто виплюнув його. Грано та Едер з'явилися таким самим чином слідом за ним.
Кан О роззирнувся. Він не бачив ні Модуна, ні його людей. Так само не було видно і ями з зибучими пісками, яка привела їх сюди.
"Де ми?" - запитав Кан О.
Грано оцінив час, положення сонця, форму дюн і сліди вітру на піску.
"Ми приблизно за дві дюни від зибучих пісків." - сказав Грано.
Окрім Грано, небагато хто міг би визначити своє місцезнаходження в пустелі Баритон за такими ледь помітними ознаками.
"Он там." - вказав Едер.
Едер вказав пальцем на дюну. З піску піднявся самотній Сандуріон.
"Едере, розберися з ним." - сказав Кан О.
Щойно він наблизився, Сандуріон атакував Едера своїми клешнями.
"Ха-ап".
Едер відбив клешні щитом і вдарив по міцному панциру булавою.
Гуп.
Пролунав глухий звук.
Розлючений Сандуріон атакував з ще більшою люттю, трясучи головою і знову кидаючись клешнями. Але це було марно. Едер злегка нахилив тіло, ухиляючись від клешень, і контратакував. Він і Сандуріон обмінялися ударами кілька разів. Едер відтіснив його, а Грано добив водяним списом.
"Тепер Модун знатиме, що ми повернулися." - сказав Грано.
"Чудово."
Кан О розплився в посмішці.
Настав час показати цій жирній і капосній гієні її місце.