"Це дивно!"
Вираз обличчя Едера застиг після того, як він побачив королеву.
Що йому сказати? Її голос і постать були прекрасними, і він не міг знайти жодних вад у самій атмосфері навколо неї.
Проте королева Лупенії була, з біологічної точки зору, занадто далекою від людської істоти.
Її очі та голова були великими, як у інопланетянина, але рот і ніс — маленькими. До того ж у неї були плавці, що розвівалися в повітрі, наче волосся.
"Я знав, що так і буде."
Кан О очікував чогось подібного.
Наскільки малоймовірним було те, що королева Лупенії відповідатиме людським уявленням про естетичну красу?
"Радіум." - покликала королева.
Але те, що перевершило його очікування, — це її голос.
Її голос викликав трепет; у ньому відчувалася елегантність, яку не можна було пояснити лише відмінністю видів.
"Так, моя королево."- відповів Радіум своїм надійним голосом.
"Хто з них спадкоємець лорда Валана?"
"Ось цей, моя королево".
Радіум вказав на Кан О.
"Приємно познайомитися. Я королева Лупенії, Роан".
"Для мене велика честь зустрітися з вами. Мене звати Кан О." - ввічливо сказав Кан О.
"А решта з вас..." - запитала Роан.
"Мене звати Едер".
"Я Грано".
Едер і Грано також назвали їй свої імена.
"Містере Едер, містере Грано. Приємно познайомитися з вами. І містере Кан О".
Роан звернулася до Кан О.
"Так".
"Чи добре почувається лорд Валан?"
"Я не впевнений. Він мандрує світом, і про нього немає жодних новин".
Кан О склав історію, ґрунтуючись на тому, що розповів йому Буркан.
"Чи є у вас спосіб зв'язатися з ним?"
Він відчув, що королева відчайдушно шукає Валана.
"У мене немає способу зв'язатися з ним, але мій названий старший брат — учень майстра Валана. Якщо я скажу йому, він, можливо, зможе зв'язатися з майстром Валаном" - ввічливо сказав Кан О.
"Ваш названий старший брат — учень лорда Валана? Ви ж сказали, що ви його спадкоємець..."
Кан О на мить здригнувся, але швидко змікував.
"А! Мабуть, я не зовсім правильно висловився. Я спадкоємець його меча. У цьому сенсі я його спадкоємець".
Кан О наївно посміхнувся, щоб справити якнайкраще враження. Це виглядало так, ніби він казав: "Я вам не збрехав!".
"Його меч — це безумовно Макс Геміна лорда Валана. А хтось настільки сильний, як майстер Валан, не міг просто так втратити свій меч, моя королево".
Радіум підтримав його заяву. Звичайно, він просто висловив те, що відчував.
"Розумію. Тоді, містере Кан О. Чи не могли б ви зробити мені невелику послугу?"
"Звичайно".
"Я вирішу після того, як ви скажете мені, що саме".
"Будь ласка, передайте лорду Валану це повідомлення через вашого названого старшого брата: ⌊Лупенія не забула вашої доброти. Тож, будь ласка, завітайте якось до нас⌋".
Як тільки вона закінчила, з'явилося завдання.
[Прохання Роан]
[⌊Лупенія не забула вашої доброти. Тож, будь ласка, завітайте якось до нас⌋].
[Передайте повідомлення Роан Валану через Буркана. Ви також можете сказати про це Валану особисто; це не має значення.]
[Завдання буде виконано, коли Валан прибуде до Лупенії.]
[Складність: Невизначена]
[Мінімальні вимоги: Бути пов'язаним із Валаном]
[Нагорода: Ви можете взяти один із предметів, що зберігаються в скарбниці Лупенії.]
"Ваша величносте. У мене є прохання, перш ніж я прийму завдання." - сказав Кан О, прочитавши опис квесту.
"Яке саме прохання?"
"Я хотів би отримати нагороду авансом. Швидше за все, мені буде важко повернутися сюди, коли я піду".
Передати повідомлення Буркану було дуже легко. Проте неможливо було знати, коли саме Валан відвідає Лупенію.
До того ж, навіть якщо він виконає завдання, йому доведеться повертатися сюди. Це не тільки дуже далеко, але й було б величезною тратою його часу.
Якщо так, то найкращим сценарієм було отримати нагороду першим.
"Це трохи..."
Королева завагалася.
Якщо він отримає нагороду першим, то є шанс, що він нехтуватиме своєю місією.
Кан О став на одне коліно, зняв свій демонічний меч зі спини і шанобливо підняв його обома руками.
"Я знаю, про що ви хвилюєтеся. Але я присягаюся на цьому мечі, що докладу всіх зусиль, аби виконати вашу місію. Тому, будь ласка, повірте мені!" - рішуче вигукнув він.
"Хмм. Якщо ти готовий зайти так далеко, то гаразд".
Кан О широко посміхнувся.
- Цікаво, які предмети зберігаються всередині скарбниці...
Серце Кан О вже належало скарбам у скарбниці Лупенії, а не проханню королеви.
Проте він рахував курчат, поки вони ще не вилупилися.
"Натомість! Будь ласка, знищте лігво демона за кришталевим палацом".
"Моя королево, те місце...!" - Радіум був шокований.
"Все гаразд. Він успадкував меч лорда Валана. А Гуректурона більше немає".
"Що таке Гуректурон?" - Кан О подивився на Радіума і запитав.
"Гуректурон — це гігантський монстр, відомий як Лихо Моря. Лупенія запечатала Гуректурона, і відтоді ми охороняли його, щоб печатка не зламалася" - сказав Радіум.
"Але ви кажете, що Гуректурон більше не живий?" - запитав Кан О.
Саме це сказала королева.
"Так. Лорд Валан переміг Гуректурона для нас." - сказав Радіум.
"Це ще не все. Лорд Валан практично врятував мені життя." - сказала Роан.
Її голос був сповнений захвату, довіри та віри.
"Оскільки печатка Гуректурона з часом слабшає, королеви Лупенії приносили себе в жертву, щоб підтримувати печатку. Але оскільки лорд Валан переміг Гуректурона для нас, королева Роан не була змушена жертвувати собою." - пояснив далі Радіум.
Його голос також був сповнений глибокої вдячності.
- Думаю, зрозуміло, чому вони так сильно хочуть його знайти.
Кан О кивнув головою. Проте це була справа між Валаном і Лупенією.
Його інтерес привернуло лігво демона.
"Що це за лігво демона?" - запитав Кан О.
"Лігво демона спочатку було місцем, де було запечатано Гуректурона. Але після того, як лорд Валан переміг Гуректурона, з його трупа почали вилазити монстри. Тому наші воїни періодично ходять туди і зачищають територію." - сказала Роан.
"Чи є там бос?"
"Є. Бос — це мініатюрна версія Гуректурона. Ми називаємо його Насінням Лиха." - сказав Радіум.
"Насіння Лиха, значить... Якщо ми залишимо його, воно перетвориться на таку ж гігантську потвору, як Гуректурон?" - запитав Кан О.
"Ми вважаємо, що так" - відповіла Роан.
"Але скільки б разів ми його не вбивали, воно повертається знову і знову з трупа Гуректурона. Ось чому ми шукаємо спосіб позбутися тіла Гуректурона, але досі не знайшли його." - сказав Радіум.
- Це тому, що він респавниться... Насправді це не дуже вигідне підземелля.
Кан О, вислухавши пояснення Радіума, вирішив, що там нічого не вдасться здобути.
Оскільки воїни Лупенії періодично ходили туди і знищували всіх монстрів і боса, у боса не було часу накопичити багатства.
Все ж, у нього не було великого вибору, якщо він хотів отримати нагороду за квест Роан авансом.
До того ж, все ще залишався шанс, що з боса випаде щось вартісне.
Якщо Кан О переможе боса підземного лігва демона, то він буде першим гравцем, який це зробить, тож отримав би бонус за першовідкриття.
- Якщо з нього випаде предмет такий же гарний (за рангом), як Золотий Спис Каракуні, тоді воно того варте!
Він продав Золотий Спис Каракуні на аукціоні за 2500 золотих.
Що, якби він отримав ще один такий предмет від боса лігва демона? Це все одно було б вигідно, навіть якщо у боса не було можливості накопичити багатства.
Але поки бос лігва демона не був рейдовим босом, шанс випадання такого предмета був практично нульовим.
"Гаразд. Я повернуся після того, як знищу всіх монстрів у лігві демона".
Кан О прийняв прохання Роан.
"Добре. Щойно ви переможете Насіння Лиха, ви зможете отримати його ядро. Будь ласка, принесіть це ядро Радіуму." - сказала Роан.
"Я розумію".
"Радіум. Будь ласка, відведи його до лігва демона".
"Зрозумів. Прошу за мною."
Радіум пішов попереду, а група Кан О рушила за ним.
"Ви теж підете в підземелля, містере Грано?" - запитав Кан О, коли вони вийшли з покоїв королеви.
"Я хотів би поглянути на труп Гуректурона. Я піду з вами." - сказав Грано.
"Який у вас рівень?" - запитав Кан О.
"Десь за 200".
"Це менше, ніж я очікував".
Кан О виглядав дещо здивованим.
"Мій рівень не такий високий, тому що я спеціалізуюся на створенні магічних пристроїв як інженер. Проте я здатний битися досить добре, щоб не заважати вам".
"Як ми поділимо здобич?"
Досі Кан О монополізував мотлох, спорядження або скарби, які він знаходив, зачищаючи підземелля!
Даріон був найманцем вартістю 3 срібняки, Едер був рабом, а в контракті Сефіро було вказано, що він відмовляється від усіх предметів.
Проте становище Грано відрізнялося від їхнього.
Якби він полював разом з ними, то мав би право вимагати частину предметів.
"Як щодо того, щоб поділити порівну, 50 на 50?" - запропонував Грано.
"Як ми можемо ділити порівну, коли тут Едер? Як щодо 70 на 30? Я отримую 70%, звичайно".
"Добре." - щедро погодився Грано.
"Містере Радіум." - Кан О, який з'ясував, як вони ділитимуть здобич, покликав Радіума.
"Так?"
"Чи є у вас карта лігва демона?"
Було б простіше, якби була.
"Я знаю місцевість і як туди дістатися, але карти в мене немає".
"Тоді ви йдете з нами?"
Веди нас!
"Я не можу. Ніхто не може увійти до лігва демона без прямого дозволу королеви. А королева наказала мені лише провести вас туди." - твердо сказав Радіум.
"Тц. Тоді чи є щось, на що нам варто звернути увагу? Наприклад, отрута".
"Жоден із монстрів не використовує отруту. Проте будуть монстри, що випліскують кислоту" - сказав Радіум.
"Щось ще?" - запитав Кан О.
"Хмм. Більше нічого особливого на думку не спадає".
"Як щодо боса..."
"Ми на місці." - перебив Радіум.
Як він і сказав, Кан О побачив зяючу чорну безодню — вхід до лігва демона.
Проте навколо був гострий кораловий бар'єр, наче монстри іноді могли вириватися назовні. Також вхід охороняли вартові-риболюди.
"Будь ласка, візьміть це".
Радіум витягнув із нагрудної кишені кристал, що випромінював яскраве світло.
"Це що?"
Кан О прийняв кристал.
"Всередині лігва демона настільки темно, що ви не побачите нічого перед собою, тому, будь ласка, не загубіть цей кристал".
"Дякую".
"Цим людям дано дозвіл королеви увійти в лігво демона." - сказав Радіум охоронцям.
Кан О озирнувся на Едера та Грано.
"Всі готові?"
"Так".
Едер покрутив булавою, показуючи свою готовність.
Грано просто подивився на Кан О і кивнув головою.
"Будь ласка, тримайте це, містере Грано".
Кан О передав йому кристал, який дав Радіум.
Було б краще, якби Грано, який забезпечуватиме атаку та підтримку з тилу, тримав кристал.
Проте магія виявилася кориснішою, ніж Кан О міг собі уявити.
"Ми можемо зробити ось так".
Грано наклав заклинання на кристал, і той почав парити в повітрі.
"Чудово. Ходімо!"
Група Кан О пройшла крізь бар'єр і увійшла в лігво демона.
Темрява лігва демона поглинула Кан О, Едера та Грано.
"Удачі" - пробурмотів Радіум, дивлячись на вхід.
***
[Ви відкрили приховане підземелля «Лігво Демона, де запечатано Лихо Моря».]
[Ви перший, хто його відкрив.]
[Слава зросла.]
[Якщо ви полюєте в «Лігві Демона, де запечатано Лихо Моря», то отримуєте вдвічі більше досвіду. Також шанс випадання предметів подвоюється.]
Кан О, увійшовши в лігво демона, озирнувся навколо.
Темрява не була проблемою завдяки кристалу, який дав йому Радіум.
"Структура досить проста".
Стіни були чорними, а шлях попереду — просто один довгий тунель.
Вони зіткнулися з першою перешкодою, трохи просунувшись уперед - Роздоріжжя.
"Куди ми підемо?" - запитав Едер.
"Праворуч".
Кан О обрав шлях праворуч.
Це було тому, що з правого боку долинав такий шум, ніби там вирувало життя.
"Здається, праворуч кілька монстрів." - сказав Грано.
"Ось чому ми йдемо туди. Шлях із більшою кількістю монстрів зазвичай є коротким шляхом." - сказав Кан О.
"Розумію".
"Спочатку Едер. Ти будеш попереду. Я буду посередині, а містер Грано замикатиме групу".
"Добре".
"Зрозумів".
Група Кан О рушила правим шляхом у встановленому порядку.
"Тут щось є!" - сказав авангард, Едер.
Руша!
Тара!
Вони почули дивний звук, що долинав здалеку, а також присутність десятків монстрів.
Цими монстрами були...
"Восьминоги?"