"Оточіть їх, щоб вони не змогли втекти".
За його наказом солдати, що йшли за ним, швидко забігали.
Охоронці-риболюди оточили Кан О та Едера. Ті риболюди, з якими він бився на самому початку, відступили за межі оточення.
"Людино, ти досить сильний", — сказав Радіум, звертаючись до Кан О.
"Ну, я принаймні сильніший за рибу", — відповів Кан О.
"Ми не риби. Ми — шляхетна водна раса, Лупенія".
Радіум говорив про Лупенію з гордістю.
"Лупенія? Вперше про таке чую".
"Ти житель суходолу, тому я можу зрозуміти, чому ти не знаєш про велику Лупенію".
"Гаразд, нехай так. Досить теревенів. Давай".
Він уб'є їх усіх.
"Добре. Всі відійдіть. Я розберуся з ним сам", — помпезно заявив Радіум і підійшов до Кан О.
На відміну від охоронців, які володіли кораловими списами, Радіум мав меч.
Радіум оголив зброю.
Меч був оздоблений величезним сапфіром, а саме лезо випромінювало смарагдовий відтінок.
Навіть з першого погляду було зрозуміло — це надзвичайно якісний клинок!
"Підніми свій меч".
Радіум наставив вістря на Кан О.
"Твій меч виглядає досить непогано".
- Тож віддай його мені!
"Твій меч... він дуже схожий на один меч, який я знаю. Хоча його аура та колір зовсім інші", — сказав Радіум.
Кан О нічого не відповів. На цьому етапі розмови були марними.
"Ха-ап!"
Кан О атакував першим. Він зробив випад лезом у шию Радіума.
Радіум зреагував миттєво. Він теж зробив випад мечем.
Два леза зачепили одне одного.
Проте вони майже не видали звуку. Мабуть, це була особлива властивість смарагдового клинка Радіума.
Кан О продовжував свій штурм.
Він вільно розмахував своїм важким мечем.
Радіум зовсім не був слабким.
Він був як невблаганна хвиля; він плавно переходив від однієї атаки до іншої поспіль.
Два клинки продовжували стикатися.
Чути було лише рухи їхніх тіл або звуки подиху; зіткнення їхніх мечів було беззвучним.
Проте вираз обличчя Радіума був дивним.
Це був складний вираз; здавалося, він за чимось тужив, але водночас виглядав якось незвично.
Зрештою, Радіум припинив атаку і відступив.
Кан О почав переслідувати його.
Проте!
"Цей меч — це точно... меч лорда Валана", — сказав Радіум.
Кан О на мить зупинився.
- Валан!
Майстер меча Валан!
Гладіатор у масці Лаван!
Учитель Буркана!
Попередній власник демонічного меча Убіста!
Подумати тільки, що це ім'я пролунає з вуст Радіума.
"Який стосунок ти маєш до лорда Валана?"
"Це моє запитання... Звідки ти знаєш майстра Валана?"
Замість відповіді він поставив своє запитання.
"Лорд Валан — наш рятівник, той, хто виконав наше давнє бажання!" — відповів Радіум.
"Майстер Валан — ваш рятівник?"
Кан О пригадав історію життя Валана, яку йому показали після завершення Випробування демонічного меча.
Сцени, де Валан подорожував, знищуючи все, що могло становити загрозу світу!
Звичайно, там не було нічого про Лупенію.
Але це ж був Валан, тож він цілком міг допомогти водній расі Лупенії.
"Саме так. Який твій стосунок до лорда Валана?" — запитав Радіум ще раз.
Кан О замислився.
Чесно кажучи, він не мав жодного прямого зв'язку з Валаном. Він навіть ніколи його не зустрічав.
Єдиним зв'язком було те, що він був поточним володарем меча, яким колись володів Валан.
- Він, мабуть, їхній рятівник.
Якщо Валан був їхнім рятівником, вони, очевидно, захочуть йому віддячити.
Якщо так, то він міг би отримати цю вдячність замість Валана, залежно від того, що він скаже.
"Я його спадкоємець", — гордо вигукнув Кан О.
Так само, як він діяв, коли вдавав із себе спадкоємця родини Локсія!
- Всі люди — далекі родичі один одному, тож так, я його спадкоємець.
Кан О використав те саме обґрунтування, яке він застосовував, коли видавав себе за спадкоємця родини Локсія!
"О-о, ти спадкоємець лорда Валана?!"
Радіум подивився на Кан О так, ніби був глибоко зворушений.
"Але чому велична Макс Геміна* лорда Валана змінила колір і атмосферу? Ось чому я спочатку подумав, що це інший меч", — сказав Радіум.
[Ви знайшли зачіпку щодо демонічного меча Убіста.]
[Інформацію про предмет Убіст було оновлено.]
Очі Кан О на мить розширилися, і він з подивом подивився на свій демонічний меч.
"Цей меч був частиною серії Макс?"
Серія Макс — це чотири мечі, створені легендарним ремісником Максом.
З тих знаменитих мечів найбільш прославленим був Макс Перадо героя Джавена!
Джавен досяг стільки всього, що площа Джавена в Алтейні була названа на його честь.
Його зброя була відома як Макс Перадо, проте Кан О тримав зброю того ж рангу, що й він — демонічний меч Убіст.
- Ти божевільний покидьку! — подумки вилаяв Кан О Валана.
Але оскільки він стояв перед Радіумом, який вважав Валана рятівником свого народу, він не сказав цього вголос.
- Ти перетворив меч серії Макс на демонічний меч!
Що сталося б, якби Кан О отримав Макс Геміну до того, як вона перетворилася на демонічний меч Убіст?
Вона б легко коштувала щонайменше 100 мільйонів вон. Ось наскільки потужною була серія Макс.
Проте в одному з цих славетних клинків зараз жив дух Убіста, і він став демонічним мечем, який загрожував своєму ж володареві. До того ж його неможливо було продати!
- Як ти міг так вчинити з таким дорогоцінним мечем!
Кан О затремтів від розчарування.
"Щось не так?" — запитав Радіум, побачивши, як вираз обличчя Кан О став серйозним.
Почувши голос Радіума, Кан О опанував себе.
"Хух. Щось-таки не так. Оскільки такий славетний клинок серії Макс був використаний, щоб запечатати сутність темряви, і в результаті перетворився на демонічний меч".
- Ти божевільний?!
Поки він говорив, Кан О вкотре подумав, що немає нікого божевільнішого за Валана.
"Тож він був використаний для запечатування сутності темряви і трансформувався в результаті", — погодився Радіум.
"Ха-а. У будь-якому разі, раз уже до цього дійшло, давайте вкладемо наші мечі в піхви", — сказав Кан О, і Радіум кивнув головою.
"Якщо ти спадкоємець лорда Валана, то це цілком справедливо, що ми ставимося до тебе як до гостя".
Кан О та Радіум обидва сховали мечі.
Едер, який спостерігав за ситуацією, підійшов до нього.
"Це кінець?"
Він виглядав розчарованим.
Едер хотів похизуватися своїми здібностями Лицаря Проклять!
"Так. Тож прибери зброю".
"Тц".
Едер закріпив щит на спині, а булаву почепив на пояс.
"Йдіть за мною... Ах, ні, чи не пройдете?"
Слова та дії Радіума змінилися.
Він шанобливо повів його до входу в кришталевий палац.
"Ах, тепер, коли я згадав, я так і не дізнався твого імені. Дозволь мені представитися ще раз. Я — Чемпіон Лупенії, Радіум".
Радіум приклав кулак до грудей. Мабуть, це надзвичайно ввічливий жест у Лупенії.
"Мене звати Кан О".
"Я — Едер".
"Містере Кан О, містере Едер. Ласкаво просимо до Кришталевого палацу Лупена".
Як тільки він закінчив, вхід до палацу відчинився автоматично.
Перед їхніми очима розкрився прекрасний світ.
***
Грано покинув озеро.
Він був покритий прозорою завісою. Тож навіть якщо він гуляв біля озера, він не мок.
"Я закінчив встановлювати поглинач", — пробурмотів Грано.
Поглинач був великим прозорим пристроєм діаметром 10 метрів. Він не просто вбирав воду; він також очищав її від солі та фільтрував!
Він встановив його на дні озера і навіть накреслив захисне магічне коло для охорони пристрою. Потім Грано повернувся туди, звідки прийшов.
"Мені треба перевірити, чи він працює належним чином, але... Думаю, спочатку варто відпочити".
Грано повільно підійшов до валуна біля озера, наче трохи втомився, і сів на нього.
Йому було вже за 40.
Оскільки в такому віці він виконував усю роботу сам, і тіло, і розум швидко втомлювалися.
"Хмм. Коли я закінчу з цим, можливо, варто спробувати придумати магію, яка робить тебе молодшим..."
Поки Грано відпочивав і думав про такі дрібниці, він почув сигнал свого комунікаційного пристрою.
Біп. Біп. Біп.
Грано торкнувся сережки пальцем.
"А-а, містере Грано. Ви мене чуєте?"
Він почув голос Кан О крізь сережку.
"Так, я чую вас", — відповів Грано.
"Я вас теж чую".
"Ви перевіряли, чи пристрій працює належним чином?"
"Ні. Ми зайшли в підземелля, але потрапили в халепу", — сказав Кан О.
"У яку халепу?"
"Риболюд запросив мене в гості, тому я хотів запросити й вас до палацу. Ви вже закінчили все, що мали зробити?"
"Я закінчив встановлювати поглинач. Ти казав, що отримав запрошення від людини-риби?" — запитав Грано дещо здивованим голосом.
Що саме сталося? Вони йшли битися, а замість цього отримали запрошення?
"Простіше кажучи, риболюди близькі до одного мого знайомого. Тому вони кажуть, що прийматимуть мою групу як гостей".
"Розумію".
"Тоді, будь ласка, проходьте крізь ту діру, про яку ви мені казали. О, точно. Очевидно, риболюди теж не знали про ту діру", — сказав Кан О.
Вхід до Кришталевого палацу Лапена був під водою.
Проте отвір, який виявив Грано, був більше схожий на лазівку, тож риболюди почули про нього вперше.
"Добре".
Грано прибрав руку від сережки, встав і попрямував до діри.
Потім він стрибнув у отвір.
Коли завіса темряви розвіялася, він побачив Кан О, Едера та риболюда, які чекали на нього.
"Ласкаво просимо", — привітав його Кан О так, ніби він був тут правителем.
"Дякую. Але хто це?" — обережно запитав Грано, дивлячись на Радіума.
"Радіум, генерал водного племені Лупенія. Він також той, хто нас запросив".
"Приємно познайомитися. Мене звати Грано".
"Я — генерал Радіум великої Лупенії. Я буду вашим провідником. Будь ласка, йдіть за мною".
Радіум пішов попереду впевненими кроками.
***
Кришталевий палац Лупена можна було описати однією фразою: "Він прекрасний".
"А-ах".
Грано був вражений побаченим.
Палац сяяв вогнями семи різних кольорів!
Настільки, що його хотілося назвати Палацом Світла.
"Добре бути живим. Якщо ти живий, то зрештою бачиш такі речі".
Той, хто кидає виклик смерті, або Едер, захоплювався життям.
"Речі, що блищать — це гарно, але було б ще краще, якби палац сяяв золотом", — сказав Кан О.
Він би краще вибрав палац із золота, ніж із кришталю.
"Хо-хо. Палац Лупена — гордість лупенійців..." — сказав Радіум, і його голос був сповнений гордості.
"Королева чекає на вас, тож, будь ласка, спочатку зустріньтеся з нею, а потім оглянете палац на дозвіллі", — додав Радіум.
"Королева?"
Едер, який так довго був неодруженим, пожвавішав, почувши слово "королева".
У казках та історіях принцеси та королеви завжди були такими вродливими!
Він також читав кілька любовних романів про кохання, що долає межі видів.
- Якщо це так, то чи міг би і він теж...?
"Вона вродлива?" — запитав Едер, і його обличчя було сповнене очікування.
"Звичайно! Королева — найвродливіша жінка Лупенії", — негайно відповів Радіум.
"О-о-о!"
Едер стиснув кулаки.
"Прокинься. До того ж, вона, ймовірно, вже заміжня", — спокійно сказав Кан О.
"Вона ще не вийшла заміж", — заперечив Радіум.
"У неї є коханий?" — запитав Едер.
"Ні".
"О-о-о! Містере Радіум, будь ласка, негайно відведіть нас до королеви".
Едер палав вогнем.
Кан О подивився на нього і цокнув язиком.
На його думку, у Едера не було жодних шансів з королевою Лупенії. Оскільки це був Едер!
Якщо... він побачить, що у Едера насправді є шанс, то Кан О відбере його.
"Ти збираєшся почати зустрічатися раніше за мене? Ні в якому разі. Не можу дозволити цьому статися!"
Але потім Кан О подивився на Грано.
Грано, здавалося, не цікавили теми щодо королеви, її сімейного стану чи наявності коханого.
Що це було? Він був таким розслабленим, ніби володів чимось, чого не було у них; наче він змирився.
"Не може бути!"
"Містере Грано. Ви вже одружені?" — запитав Кан О.
"У мене також є дві доньки", — усміхнувся Грано і відповів.
"Ви маг, і при цьому одружилися?"
У Кан О було певне упередження щодо магів.
Він вважав їх похмурими, занадто зарозумілими, такими, що день і ніч проводять дослідження у своїх кімнатах, не рухаючись, як інваліди, і зрештою вважав, що вони помирають від старості, самотні, так ніколи ні з ким не зустрічаючись!
Це упередження лише посилилося після його досвіду з Берсі та Госпелом, який так довго тужив за нею.
Тому Кан О припустив, що Грано не був одружений.
"Маги — не священнослужителі. Немає різниці, одружуються вони чи ні".
Грано неправильно зрозумів запитання Кан О.
Проте Едер раптово схопив Грано за обидві руки.
"З цього моменту я ставитимуся до вас як до брата!"
Очі Едера горіли пристрастю.
"Тож, будь ласка, розкажіть мені, як ви одружилися!"
"Серйозно, прокинься".
Кан О спробував вилити відро холодної води на його надії.
"Чому?!" — вигукнув Едер.
"Ви хлопці справді цікаві".
Радіум, спостерігаючи за їхнім спілкуванням, посміхнувся.
"Тепер, сюди".
Радіум повів їх далі.
Група Кан О пройшла вхід до палацу і зайшла всередину.
Всередині кришталевий палац був набагато менш кричущим, ніж ззовні.
Це було тому, що на стінах висіла тонка тканина, яка не пропускала світло.
Однак світло пробивалося з-під тканини, що створювало витончений шарм і атмосферу.
Орнаменти з коралів незвичної форми, а також бронзові статуї воїнів Лупенії теж були досить гарними.
Вони оглянули інтер'єр палацу і незабаром опинилися перед кімнатою королеви.
Величезна тканина приховувала половину гігантського залу.
Радіум підійшов до тканини.
"Моя королево! Я привів їх до вас".
Він приклав кулак до грудей, опустився на коліно і схилив голову.
"Ласкаво просимо".
Ясний і таємничий голос відлунював залом.
Чи так звучала б сирена, що зачаровує своїх жертв піснями?
Водночас тканину, що приховувала королеву, почали прибирати.
"О-о-о".
Едер дивився вперед з широко розплющеними очима в очікуванні.
Нарешті!
"Я щиро вітаю вас у Кришталевому палаці Лупена".
Коли завіса була знята, вони побачили королеву у всій красі.
_______
пояснення з інета: Назва меча Max Gemina, де:
Max (Макс): Ім'я легендарного ремісника в історії новели. У контексті серії зброї це означає, що предмет належить до «серії Макса».
Gemina (Джеміна): Це латинське слово (gemina), яке означає «близнюк» або «подвійний».
Отже, дослівний переклад назви — «Близнюк Макса» або «Подвійний Макса». Ця назва дає натак, що у Убіста є близнюк-меч)