Кан О ретельно оглянув намисто.
Форма полум'я була його найпримітнішою особливістю. У середині був жовтий самоцвіт у формі виру.
Сам ланцюжок був зі срібла з найвишуканішою майстерністю.
"Оцінити."
[Намисто «Полум'я, що тужить за Вітром»]
[Ґоспел Відероу, відомий як Південне Полум'я, вклав усі зусилля в створення цього намиста, щоб подарувати комусь. Воно наповнене почуттям палкої туги.
Найвищого рангу кристал вітру вбудовано в найвищого рангу кристал вогню, які потім довго оброблялися. Через естетичну красу, коли екіпіроване, воно привертатиме увагу шляхетних дам до вас.]
[Намисто «Полум'я, що тужить за Вітром»: Ви можете наділити свою зброю/посох Полум'я, що тужить за вітром.
Полум'я або завдаватиме шкоди вогнем, або збільшуватиме силу вогняних заклинань.
Якщо здібності вітру використовуються разом із зброєю/посохом, наділеним вогнем, то ефективність здібності збільшиться в 4 рази.]
[Ранг: S]
[Здібності: Основні характеристики +20,
Чарівність +50,
Опір Вогню +30%
Мінімальні вимоги: Рівень 200]
"Цей теж S-рангу."
Не такий добрий, як перстень Кунти, але все одно чудовий предмет.
Йому особливо сподобалася здатність збільшувати ефективність заклинань/навичок вітру в чотири рази.
"Якби я екіпірував це й використав Тигр Буревію, то ефекти були б катастрофічними."
Це збільшило б уже потужні здібності Тигра Буревію в чотири рази! Воно справді відповідало б назві тигра, що викликає бурю.
"Ну, це поки що лише мрія."
Кан О був 77-го рівня, а намисто вимагало 200-го. Він не міг використати його відразу.
Він поклав намисто в інвентар і взяв ліфт.
"Він казав, лабораторія магії води на 7-му поверсі, так?"
Його оригінальна причина прийти сюди — зустріти Ґрано, що походить із Пустелі Барітон.
***
Двері ліфта відчинилися, і Кан О вийшов.
Двоє важкоозброєних охоронців захищали вхід на 7-й поверх.
Щойно він підійшов, двоє охоронців перегородили шлях.
"Яке в вас діло?"
"Я прийшов зустріти дослідника магії води Ґрано," — сказав Кан О.
"У вас запис?"
"Ні. Будь ласка, передайте йому цей лист і скажіть, що хтось прийшов до нього."
Кан О передав рекомендаційний лист Тіно охоронцям.
"Зрозумів."
Один охоронець увійшов всередину і зник. Охоронець, що залишився, не поворухнувся ані на дюйм і залишився там.
Незабаром охоронець повернувся з магом, що виглядав на 40 років.
"Ви той, хто мене шукав?" — запитав Ґрано.
На відміну від інших магів, він носив білий лабораторний халат; волосся було акуратним, і він носив окуляри теж.
Він був гарним чоловіком середнього віку з обличчям, що натякало, що в молодості, чи можливо навіть зараз, жінки за ним бігали й ганялися.
"Мене звати Кан О. Я прийшов запитати вас про Пустелю Барітон."
"На 2-му поверсі є кафе. Поговоримо там."
"Гаразд."
Кан О й Ґрано рушили до великого кафе на 2-му поверсі.
Кафе вежі магів було досить приємним. Індивідуальні дивани були зручними, і ароматний запах чаю пронизував кафе.
Двоє сіли й замовили напої.
"Звідки ви знаєте Тіно?" — запитав Ґрано.
"Ми з ним кілька разів допомагали один одному. А звідки ви його знаєте, пане Ґрано?" — запитав Кан О.
Не здавалося ймовірним, що алкоголік на кшталт Тіно буде близьким з елітою на кшталт Ґрано.
"Коли я був молодим, ми разом відправилися в пригоди. Тоді Тіно був найманцем із досить яскравим майбутнім."
"Зрозумів. У будь-якому разі, ви тубілець Пустелі Барітон, так?"
"Так. Я з оазису Хапдала, що в Пустелі Барітон. Але що ви хотіли запитати?"
"Є правда за нескінченним міражем," — раптом сказав Кан О.
"Ви шукаєте легендарний оазис?"
Ґрано відразу зрозумів. Як і очікувалося, він точно тубілець Пустелі Барітон.
"Так."
"Хмм. Я теж не багато про нього знаю."
"Але ви мусили б знати більше за мене принаймні. Оскільки ви звідти."
"Можливо."
Цей дивний нюанс змусив очі Кан О засяяти.
"Чи є щось особливе, що ви можете розповісти?" — запитав Кан О.
"Цікаво. Зрештою це лише моя гіпотеза."
"Гіпотеза підійде. Будь ласка, розкажіть."
"Перед тим... Ви знаєте, яку роботу я виконую у Вежі Магів?"
Ґрано раптом змінив тему розмови.
"Не знаю."
Плюс йому не дуже хотілося знати.
"Я посередині спроби створити пристрій, що викличе дощ."
"Зрозумів. У будь-якому разі, яка ваша гіпотеза..."
Кан О спробував повернутися до теми.
"Але я в скруті, бо в мене закінчився матеріал, потрібний для пристрою. Тож, будь ласка, добудьте мені той матеріал," — сказав Ґрано дивлячись на нього.
Його погляд ніби казав "Обмін".
"Ахем."
Кан О насупився. Як він думав, у цьому світі немає нічого безкоштовного.
"Ви знаєте монстра Аґата?"
"Так."
Аґати були птахами з блакитними кристалами в грудях. Їх також називали Громовими Птахами.
Вони були вище 120-го рівня, і більшість мешкала в Каньйоні Кайстан.
"Мені потрібно кілька тих кристалів. Але ринок не продає кількість, що мені потрібна. Тож мені потрібен хтось, хто добуде мені Кристали Аґата. Негайно!" — сказав Ґрано, наголошуючи на "негайно".
"Хмм. Тоді чому ви самі не підете й не добудете?"
"Я б хотів, але не можу залишити лабораторію надовго. Я не можу розповісти деталі, бо це частина моїх досліджень."
"Тож ви кажете мені піти й добути їх для вас. Це єдиний спосіб, щоб ви дали інформацію."
"Саме так." - Ґрано кивнув головою.
"Йдіть до Каньйону Кайстан і полюйте на Аґатів."
Якби це залежало від звичайного гравця 77-го рівня, то він ніколи добровільно не шукав би Каньйон Кайстан, де так багато Аґатів.
Однак Кан О був досить сильним, щоб компенсувати різницю в 50 рівнів.
"Гаразд. Скільки Кристалів Аґата вам потрібно?"
"Мені потрібно 50."
"Це досить багато."
"Мені потрібно щонайменше 50," — сказав Ґрано, наголошуючи на числі 50.
"Але пане Ґрано, чи справді ваша інформація варта 50 Кристалів Аґата?"
Кристали Аґата не мали особливого використання; не було попиту на них, і не було пропозиції теж.
Все одно, оскільки це матеріал від монстра 120-го рівня, коштував приблизно 3 золота кожен.
Тому 50 Кристалів Аґата варті 150 золота. У реальних грошах — 1,5 мільйона вон!
Чи справді інформація Ґрано варта стільки?
"Якщо добре використати, то варта більше. Якщо ні, то менше," — відповів Ґрано.
"Отакої! Я б волів..."
Кан О змінив думку.
Замість просто послухати інформацію, він приведе Ґрано, щоб той провів його пустелею.
"Скільки Кристалів Аґата мені потрібно добути, щоб ви пішли зі мною до Пустелі Барітон?"
"Хмм."
Ґрано погладив бороду.
Він інтенсивно про щось думав.
Кан О не скаржився й мовчав.
Незабаром Ґрано сказав: "Потрібно близько 200 звичайних Кристалів Аґата й 1 від лідера, щоб пристрій запрацював. Мені все одно потрібно повернутися до Пустелі Барітон, щоб викликати дощ, тож я зможу допомогти вам тоді."
"200 звичайних Кристалів Аґата й 1 від Лідера Аґата, так..."
Кристал Аґата від Лідера Аґата вартий 20 золота. 200 Кристалів Аґата варті 600 золота, тож разом усе варте 620 золота.
Він також мусив врахувати, скільки часу це забере.
- У кращому випадку це займе місяць.
То чи справді варте ризикувати всіма тими часом і грошима на Ґрано й інформацію, що в нього?
Ґрано не мусив бути єдиним тубільцем Пустелі Барітон.
"Чесно, я не впевнений, що ваш супровід вартий матеріалів, що ви просите," — сказав Кан О.
"Моя присутність не варта; вона варта набагато більше. Настільки, що немає порівняння."
"Чому?"
"Кажуть, що в Пустелі Барітон два оазиси й сім підземель. Однак я знаю про два підземелля, про які ніхто інший не знає. Я також знаю про чотири загадкові місця. Є лише одна річ, яку я не знайшов у Пустелі Барітон! І це прихований оазис," — сказав Ґрано.
Його голос відображав гордість за свої досягнення.
Кан О зацікавився тими двома підземеллями, про які нібито знає лише він.
Зрештою, функція першого відкриття застосовувалася лише до користувачів.
Іншими словами, якщо Кан О піде до тих двох підземель, то буде першим, хто їх відкрив.
"Як і очікувалося! То ви спеціаліст у цій сфері."
Кан О показав великий палець. Кан О визнавав його найкращим у галузі.
"Саме так."
"Гаразд, угода. Я добуду, що вам потрібно. Після цього підемо до Пустелі Барітон разом," — запропонував Кан О.
Кан О вирішив, що Ґрано вартий ризику більше 600 золота.
- Мушу використати свій козир тут.
Якби використав тут, то оцінка в місяць значно зменшилася б.
"Але я хотів би відвідати ті два підземелля, про які знаєте лише ви, за будь-яку ціну."
Він відвідає два підземелля, а також прихований оазис, що нібито містить неймовірні скарби.
Кан О матиме шанс заробити щонайменше 600 золота серед цих трьох місць.
"Два підземелля... Щоб ви окупилися, навіть якщо не знайдете той прихований оазис?"
"Так."
"Гаразд. Угода. Але я зроблю це лише після того, як ви добудете матеріали," — сказав Ґрано, і з'явився квест.
[Добудьте Кристали Аґата]
[Директор досліджень магії води Ґрано лише на крок від завершення свого магічного пристрою, що викликає дощ. Однак у нього недостатньо ключового матеріалу: Кристалів Аґата. ]
[Принесіть йому Кристали Аґата й Кристал Лідера Аґата. ]
[Кристали Аґата (0/200) ]
[Кристал Лідера Аґата (0/1) ]
[Складність: Важка ]
[Умови: Лише Кан О]
[ Винагорода: Ґрано супроводжуватиме вас до Пустелі Барітон]
"Звісно."
Кан О прийняв квест.
"То ж зараз. Мені потрібно продовжувати дослідження."
Ґрано встав. Кан О наслідував і простягнув руку.
"Давайте постараємося."
"Справді."
Щойно вони потиснули руки, Ґрано повернувся до лабораторії.
Залишившийся сам Кан О посьорбав холодний чай і впорядкував думки.
"Аґати. Вони досить міцні."
Аґати збирали блискавку в кристалах і випускали проти ворогів. Вони також могли літати, що очевидно.
Кан О й Едеру знадобилося б близько місяця, щоб зібрати 200 Кристалів Аґата.
"Якщо нас лише двоє, тобто."
Йому потрібне підкріплення.
Хтось, хто міг би збивати птахів здалеку...
Той хлопець!
***
Куахк!
Гострі зуби, з яких капає кров. Круґер широко відкрив пащу, переслідуючи певного чоловіка.
"Чорт. Я не думав, що Круґер вискочить звідти."
Це був чоловік із гарним обличчям, стрункою статурою й чорним кучерявим волоссям.
Дивно, він біг задом наперед, але з неймовірною швидкістю!
Чоловік готував лук.
Лук у формі срібного крила точно був скарбом, що було видно навіть на перший погляд.
Він дістав кілька стріл із колчана за спиною й натягнув.
"Сеуп!"
Він затримав подих і натягнув тятиву. Тятива напнулася, і лук у формі крила вигнувся.
"Три, два, один... Зараз!"
Він відпустив хватку й випустив стріли.
Тінг!
Стріли злетіли в повітря й упали як дощ. Це була навичка Лучника — Дощ Стріл!
Кяох!
Кругер, якого в спину вразив «Дощ стріл», заревів і кинувся на чоловіка.
Однак стріли були покриті потужною паралізуючою отрутою, тож рухи Круґера були явно повільнішими, ніж раніше.
Чоловік скористався можливістю, повернув тіло й почав бігти нормально, не задом.
"Пфу, я втік."
Чоловік, якого переслідував Круґер деякий час, витер піт і зітхнув з полегшенням.
Але він ніколи не здогадався би, що щось чи хтось ще гірший націлився на нього.
Навіть якби здогадався, то не зміг би втекти...