- Думаєш, хтось з його гордості прийшов за ним? Наприклад, його батько? - Пошепотом запитав Пумба.
- Нет, нет, ні... Ну, може бути... Але ми не можемо дозволити йому забрати Асафа! Він тепер наша сім'я, до того ж ми його практично виростили. А ще він наш найліпший захисник від інших хижаків! - Турботливо прошепотів Тімон.
- Ми повинні обманути його, щоб він залишився! - Прошепотів Пумба.
- Гей, у мене є ідея, може нам варто обдурити його щоб він залишився з нами? - Прошепотів Тімон.
- Ух... Ладно! - Пумба погодився.
- Що стосується твого питання... Таких людей краще не помічати! — Він сказав Тімон Асафу, який думав про це глибоко.
- О так! Тімон правий! Вони повернуться до твого життя лише тоді, коли ти станеш багатим і успішним! - Пумба пояснив.
- Це не так. - Асафа відчепив.
Тімон і Пумба ще більше занепокоїлися, коли побачили це.
- Асафа, маленького нахального хлопця, кажу тобі, батьки це як... Минулі неприємності. Краще залишити це в минулому! - Тімон сказав, намагаючись звучати переконливо.
- Майбутнє тримається тільки на майбутньому! - Пумба висловив свою мудрість.
- Як я вже сказав, все не так, не турбуйся про це, я подумаю про нього сам. - Сказав Асафа і пішов по іншій стежці, щоб подумати в тиші.
- Вздох... Вони так швидко ростуть. - Пумба здався.
- Хакуна Матата? - Сказав Тімон, піднявши кулак.
- Хакуна Матата! - Пумба стукнув кулаком.
Вони не могли розслабитися і залишити все, що могло б статися з ними.
Асаф знайшов добре дерево, на якому він присів і трохи покопався в землі. Там він виявив багато жуків, які повзають навколо. Хоч він набивав шлунок рибою, то декотрі жучки йому смакували.
З'ївши кілька штук, він закрив очі і спробував задрімати, але не зміг.
- Ти мій син. - Прошепотів Асафа слова, які відпадали в його голові.
"Як я можу розслабитися і насолоджуватися простим життям, коли ці слова переслідують мене!" - роздратовано подумав Асафа. Його життєва мета завжди була проста: спочатку він насолоджувався перевагами королівського брата і безробітним.
Потім насолоджуватися життям з командою, далеко від проблем.
А тепер ... Обидва його грандіозні плани провалилися. Що ж йому робити?
Поки він роздумував, то почув пронизливий крик знайомої свині, яку знав уже близько п’яти років. Потім пролунав пронизливий крик суриката.
Оскільки Асаф був занурений у роздуми, він не розумів, що́ саме тепер може статися. Він встав і, не подумавши, пішов до своїх супутників.
Він мчав назустріч крикам, які, здавалося, теж втекли в його сторону.
Невдовзі Пумба втік, рятуючи своє життя, і вони обидва промчалися. Пумба кричав, рятуючи своє життя, і навіть не помітив, що пронісся повз Асафа.
Асаф побачив, що бабаки на спині Пумби теж живі.
Через швидкість Асафа здавалося, що повз нього пронісся червоний спалах і він зупинився.
- Пумба? - Прошепотів він, коли Пумба зник за його спиною.
Але не встиг він це зрозуміти, як раптом за Пумбою з'явився хижак.
- ЛЕВ!
Асаф відразу побіг назад, переслідуючи левицю, яка гналася за Пумбою, і не одразу догнав її та вдарив ззаду, поваливши на землю.
Йому навіть не потрібно було використовувати свою силу, щоб утримати її на місці - все зробили його вищі розміри і вагу.
Вона впала на землю і лягла навбок, бо її тримали величезні лапи.
Коли вона усвідомила, що не може поворухнутися і наскільки величезні ці лапи, її охопив жах.
*РААР*
Вона видала свій найкращий рев у гніві і страху.
Асаф притиснув її до себе і нахмурувався. Оскільки вона була під ним, він міг розібрати, хто це.
- О, бої, драма починається. - Єдиний знак попередження, який пролунав в його голові.
Пумба продовжував утікати, не помічаючи, що левиця була спіймана Асафом.
Асафа дивився вниз і не знав, що йому тепер робити, чи міг він відпустити її, коли вона виглядала такою... лютий.
Поки він думав, ззаду пролунав ще один рев, і інша левиця на повній швидкості кинулася до нього.
Асаф інстинктивно повернув своє тіло, і інша левиця не помітила його й врізалася головою у дерево прямо перед ними.
Він все ще тримав другу левицю і дивився на них.
Те, що лежала під ним, було блідим хутром і бірюзовими очима, які видавалися ідеальним поєднанням блакитного та зеленого.
Якщо подивитися на левицю, яка врізалась у дерево, то вона була темнішим від того, що сиділа під ним. Майже такого ж кольору, як і Сімба. Її очі були океанічного або блакитного кольору.
Лев, який врізався у дерево, очевидно, відновив рівновагу і заричав на нього.
Хто з них? Асаф не розумів, хто з них був Нала, а хто Аяна. Вони виглядали однаково і майже не змінилися з тих пір, як були малюками.
Він припустив, що та, бліда левиця - це Нала, але зрозуміти це було важко, тому що вони були до струги схожі.
- Відпустіть мою сестру! - Покликала левицю, знову накидаючись на нього.
Асаф підняв лапу і просто зіштовхнув її вниз.
Він сидів на одній з них і тримав іншу за шию.
Нала намагалася вкусити його, і поки він стримував її сестру, їй нарешті вдалося повернутися настільки, щоб укушувати його за лапу.
Асаф почувався так, наче його сильно вкусила левиця і він пустив лапу рефлекторно. Нала використала своїм шансом і підскочила на ноги, рича.
Нала та Аня були налякані цим левом, який був такий великий, якого ніхто з них ще не бачив.
Навіть колишній король, який важко запам’ятався їм, але найбільший лев не міг зрівнятися з тим, що стояв перед ними.
Вона загартувала його, не накинулася на нього відразу ж, а стала спостерігати за ним... І тут вона зрозуміла... Якого знайомого він здається?