Асаф сидів у тіні дерева разом з Пумбою.
Сімба і Тімон змагалися в поїданні комах.
- Малюк, тобі подобається з нами? – запитав Пумба. І йому, і Тімону дуже сподобалися знайдені ними левенята.
Стосовно Асафа було б добре подумати. Він чудово усвідомлював, що життя, яке він провів зараз, є лише історією, фільмом у його попередньому житті... Але факт того, що зараз він лев, ніхто не відміняв. І багато чого в дитячому фільмі не показали.
Леви з прайд притягнули напівдохлу газель просто щоб показати малятам, як правильно вбивати.
Він з’їв і спробував на смак кожну частину померлої тварини.
А батько буквально вийшов попісяти на території прайд, щоб запах відлякував інших левів від їхніх земель.
Правда в тому, що він справжній лев, і він не міг не погодитися з цим, коли підняв лапу і випустив свої гострі кігті.
“ Я стану сильнішим і швидше, ніж ми будемо рости, але також сильніший за будь-якого іншого лева через шприца-- Асаф подумав.
- Малюк? - Знову заговорив Пумба, зауваживши, що Асафа занурився у свої думки.
– А... Вибач, я трохи хвилююся.
- Про що? - Пумба хотів допомогти левенятам пристосуватись до травоїдного життя настільки, наскільки це можливо.
- Я дуже вдячний за те, що ви притулили нас і робите все можливе, але ми хижаки і для нас може бути шкідливо харчуватися самими комахами... - Він чесно розповів про свої побоювання.
- І не те, щоб я хотів когось вбити чи з'їсти, просто я такий, який є, — продовжив Асафа, побачивши, що Пумба стривожений.
- Ой... Можливо, я вирішив цю проблему, — сказав Пумба.
- Йди за мною! - З радістю заявив кабан, прямуючи у напрямку.
- А Тімон і Симба?
— Акуна Матата, — відповів Сімба, коли Асаф пішов за ним.
Пройшовши увесь ліс, вони зрештою вийшли на поляну з величезним озером, яке сполучалося із водоспадом і рікою.
- Можна полювати на рибу! У ній теж багато м'яса, — Пумба з радістю розповів про своє рішення.
– ... звучить як план...
“ Хіба коти не люблять рибу? Можливо, мені доведеться працювати для того, щоб набити живіт, але принаймні я не впроваджую незручностей Тімону та Пумбе Джуна, — подумав Асаф.
- Ну, тоді ХТО ОСТАННІЙ, ТОТ БЕКОН! - Крикнув лева, стрибаючи в озеро.
- А-а, так не чесно! - Зарал Пумба і стрибнув слідом.
Асаф і Симба швидко зблизилися з Тімоном та Пумбою, вони насолоджувалися часом і весело розважалися кожного дня, забуваючи про свої проблеми й обов’язки. Не встигли вони опам’ятатися, як пройшов рік.
- Перемога за мною! - Проголосив Тімон
- Але, Тімон, хіба ми не з'їли більше, ніж ти? Ти з'їв лише 34 равлики, а ми більше 70! – запитав Пумба.
- Пумба, ось чому я мозок у нашій групі. Подивіться на різницю в наших розмірах! - Сказав Тімон, поплескавши друга по великому животу.
- 10 слимаків для мене, це як 100 для тебе, так що я з'їв понад 300 сотень, — сказав Тімон із абсолютною впевненістю.
– А... Я зрозумів.
- Ви щось сказали? Я з'їв більше всіх, так що я офіційний майстер поїдання слимаків. Я король поїдання слимаків! - Сказав Асафа з ухмилкою, але після слова "король", накрили події минулого року...
- Асафа, ти з'їв лише 79 слимаків, а я з’їдав більше 300, я король в цьому лісі!
- Ні за що, це шахрайство, я з'їв 68, як 10000, тому що я дитина! - Симба намагався розмірковувати.
- У цьому є сенс! - Сказав Пумба.
- Ні, ні, справа не у віці, вся проблема в розмірі. Сімба, мій пухнастий хижий друг, слухай уважно, слимаки схожі на зірки і чим більше небо, тим більша зірка. Твій шлунок більший, тому в ньому може поміститися більше зірок — спробував пояснити Тімон.
– О.... - Невпевнений голос Сімби.
Асаф подивився на чисте, темне небо. Сонце сіло, зорі та місяць яскраво сяяли і він не міг відчути туги за домом.
По дорозі до свого спального місця Асаф зупинився.
- Вибачте, хлопці, мені потрібно відійти по чоловічих справах, — сказав він зі своєю типовою умилкою.
- Ага, не запізнюйся містер друге місце, — сказав Тімон, ігноруючи від нього.
Асаф обернувся, і його умилка зникла.
Він підійшов до маленької полянки і ліг на землю, дивлячись в небо.
“ Коли Шрам вбив свого батька... Я міг би запобігти цьому, доклавши зовсім мало зусиль, чи я теж винен?...
Він відчував сильну вину за те, що сталося.
Асаф прагнув розповісти йому, що це Шрам вбив їхнього батька. Але як Симбе допоміг би йому? Він всього лиш дитина, і на сьогодні Шрам вже заповнив землі прайд своєю армією гієн.
Симба не міг повернутися, бо помер би ще до того, як дістався туди.
Це було свідоме міркування Асафа, але він був підозрою щодо справжньої причини, через яку не сказав Симбе. Він боявся, що його брат зрештою залишить його і вирішить повернутися в землю прайдда.
Асаф знав, що настане день, коли Симба буде виправданий за свій злочин і повернеться як законний король... Але Асафа теж не було без гріха, тому він був переконаний, що ніколи не повернеться до нього. Як йому зустрітися з ним?
- Пробач, Отче... - Зітхнув і сказав Асафа, дивлячись на зорі. Він не міг пригадати останньої ночі, проведеного з батьком.
“ Було б цікаво, як ти почувався би, якби побачив мене зараз-- але він не подумав про це.
Його доля була виявлена всім, одного разу він стане братом короля, найсильнішим левом і захисником земель прайд.
Це було очевидно з самого його народження, але замість цього він зараз і ніколи не зможе повернутися.
Асафа пригнув вуха, почувши, що хтось наближається. Оглянувшись, він побачив Симбу.
- Як думаєш, тато піклується про нас? — Він запитав Асафа, чи він стоїть поряд з ним і дивиться на зорі.
- Можливо... але йому, мабуть, не дуже подобається те, що він бачить.
— Це тільки наша провина, ми вже не маємо причини померти тата і йти назад, — сказав Сімба.
- Можливо... — Асаф відповів, що не хотів дивитися братові в очі з почуття вини.
- Симба, я б хотів трохи побути сам...
– Добре... але ти знаєш, де я ... і де Тімон та Пумба, — проговорив старший з братів, розкриваючись