— Пані, наш магазин вже закритий. Якщо хочете поїсти, будь ласка, приходьте завтра, — сказала Шен Чжиї, дивлячись на дівчину в синьому плаття.
Тканина сукні цієї дівчини виглядала дуже вишуканою і дорогою, не такою, як у звичайних дівчат.
Дівчина у синьому платті злегка посміхнулася і сказала:
— Ви Шень Чжиї, пані Шанень? Я служниця принцеси Хуаян, мене звати Цінзі. Принцеса чула, що ви чудово готуєте, вона збирається влаштувати невеликий бенкет, запросивши аристократів з різних родин. Вона хотіла б запросити пані Шен до своєї резиденції, щоб ви продемонстрували свої навички.
Принцеса Хуаян?
Запросити її в резиденцію принцеси для невеликого банку?
Вона не очула?
Шен Чжиї була дуже здивована. Оскільки це принцеса, вона напевно пробувала безліч делікатесів. Як вона могла запросити її до своєї резиденції на невеличкий банкет, грунтуючись на кількох чутках? Тим більше, що це банкет для відомих дам, досить високий рівень.
Але вона ніколи не бачила цю принцесу і не ображала її, так що це не спроба навмисно ускладнювати їй життя?
Шин Чжиї промайнула в голові, але на обличчі вона нічого не показала. Почувши, що ця служниця - принцеса, вона з повагою встала і злегка поклонилась:
- Мої кулінові навички дуже посередні, боюся, я не зможу виправдати таку милість принцеси.
Незалежно від того, чи принцеса дійсно вважала її кулінові навички хорошими або з якоїсь іншої причини, Шен Чжі не хотіла погоджуватися. Такі банківські банки серед аристократів були найтяжчими. Якщо все зроблено добре, це сприймалося як належне, а якщо хоч щось не сподобалося, то можливо, не тільки не буде нагороди, але й покарання.
Шан Чжиї просто хотіла спокійно жити, і від таких справ ліпше триматися подалі. Минулого разу вона погодилася приготувати маленький бенкет у будинку молодого пана Се, бо він був хорошою людиною і не ставив надто суворої вимоги та врятував їй життя.
Але готувати торт для принцеси - це зовсім інше. Одне невірне рух, і можна втратити життя. Хоча, якщо все пройде добре, нагорода, звичайно, буде щедрою, але в порівнянні з цією щедрістю Шень Чжія вважала, що ризик, який їй доведеться взяти на себе до успіху, надто великий. Це була гра на життя, а вона ще не натиснула, так що краще не втручатися.
У цю епоху, коли імператорська влада була на першому місці в історії людства як правителі говорили про свою любов до народу, це не могло приховати того факту, що людські життя були нічого не вартими. Якщо б вона дійсно зробила якусь помилку, злаштувавши принцеску або будь-яку шляхетну даму на банці, вони могли б одним рухом руки змусити її зникнути з обличчя землі, причому так тихо, що це не викликало би жодних хвилювань.
Чи може бути, що принцеса є приємною людиною? Можливо, але на таку з десяти тисяч ймовірність вона не могла і не відважилася поставити.
Цинзі вловила відмову у словах Шен Чжиї, усмішка на її обличчі не змінилася, але тон став холоднішим, з відтінком речності:
- Пані Шан, це наказ принцеси.
Це означало, що Шен Чжия не могла відмовитися.
Наказ принцеси.
Шен Чжиї гірко посміхнулася про себе. Так, вона все-таки пропустила з уваги те, що це епоха верховництва імператорської влади. Тебе не запрошують, а прямо наказують, і ти не можеш відмовитися.
Якщо вже вони прямо сказали, що це наказ, як вона могла відмовитися?
Шан Чжі з ввічливою посмішкою вклонилася Цінзі, приймаючи наказ принцеси. Вона сказала:
— Я корюся, і дякую вам пані Цинзі за те, що ви пройшли цей шлях. Чи могли б ви повідомити мені точну дату банку, щоб я могла заздалегідь підготуватися і підвести принцесу?
Коли Лансі побачила, що співбеседниця є розумною, то вирішила не згадувати про її колишню відмову на принцесу. Вона відповіла:
— Через десять днів, коли принцеса повернеться з молитви, за вами пришлють екіпаж, щоб відвезти вас до її резиденції.
— Ладно. — Шановна відповіла Шен Чжиї.
- Пані Шан, у вас є десять днів. Ви повинні добре підготуватися, щоб не розчарувати принцесу.
Слова Цінзі прозвучали багатозначно, а вираз її очей, освітлених нічним світлом і ліхтарем, був невиразним, що спонукало Шень Чжиї здригнутися.
— Я обов'язково ретельно підготуюся і не підведу принцесу, — Шен Чжі, не встигши глибоко дослідити погляд Цінзі, поки принцеса ще була в лавці.
— Я передала слова принцеси, тому більше не буду турбувати пані Шень. Прощайте, — Я сказала Цінзі і вийшла з закусочної Шені.
Тільки тоді Шень Чжія помітила, що неподалік від крамниці зупинилася карета, оточена вартовими і слугами. Навіть коли принцеси рухаються з такою стелею, то яка ж буде їхня присутність?
- Пані Цінзі, щасливий шлях.
Кляте феодальне суспільство, проклята абсолютною монархією!
Шень Чжиї схилила голову, говорила ввічливо, виглядала покірною і м'якою, але в душі грубо лаяла. Принцеса вже далеко пішла, але раптом хтось має гострий погляд і випадково помічає, що вона не поважає принца. Краще бути обережною.
Цензі, за допомогою моменту, коли сідала в карету, мигцем глянула на Шені, яка все ще схилила голову в сторону, куди вона йшла, кутки губ трохи піднялися, вона тихо посміхнулася і відчула невелике задоволення.
Це просто звичайна дівчина з трохи кращими кулінарними навичками і трошки привабливою зовнішністю, думає, що Се Лінь - це нова людина. Принцеса мала рацію. Ця дівчина не становить небезпеки, вона була занадто стурбована.
Після того як вона проводила приватну служницю старшої принцеси, Шень Чжиї глибоко зітхнув і оперлася на прилавках, які виглядали безнадійно.
Як же це набридло! Вона лише хотіла бути дещо забезпеченою безтурботною жінкою, а як же вона зв'язалася з членами імператорської родини?
Шен Чжия все ще не могла зрозуміти, чому старша принцеса, почувши про її кулинарних талантах, запросила її на маленький бенкет. Теоретично в домі старшої принцеси не повинно бракувати хороших кухарів.
Чому так? Шен Чжиї ламала голову, не знайшовши відповіді.
Резденція старшої принцеси.
— Принцеса, я передала ваш наказ тій господині поже Шень, - Доповіла Цінзі, закінчуючи своє завдання.
Хуаян кивнула і спокійно запитала:
— Якою була реакція пані Шен?
- Спочатку вона була дуже налякана і хотіла відмовитися, але коли я сказала, що це ваш наказ, вона покірно погодилася. — Відказала Цинзі.
Вислухавши це, Хуаян презирливо фиркала, в її голосі лунала насмішка:
— Це звичайна проста річ, мабуть, з тих, хто прагне багатства і слави. Прийти в резиденцію принцеси, щоб влаштувати невеликий банкет для мене та інших поважних дам, для неї, простий простолюдинки, це величезна честь, так що, звичайно, вона не відмовиться.
На цьому Хуаян зупинилася, наче щось згадавши, і насмішка на її губах стала ще сильніше:
- Гадаю, її початкова відмовка була лише прикиданням, щоб її вмовляли ще більше, як ті наложниці у гаремі мого імператорського брата... хех.
Сьогодні святкувалось свято середини осені, і в палаці за традицією влаштовували бенкет. Хуаян завжди не любила такі заходи, і, користуючись милістю імператорського брата, оскільки це був не особливо важливий банкет, вона тільки здалася на короткий час, а потім покинула його та повернулася в свою резиденцію.