Побачивши, що її пані принцес Гаяйн закінчила прихораватися і вибрала ящик з прикрасами, Цінзі відповіла:
— Принцеса і така прекрасна, їй до обличчя всякі прикраси.
Хуяйн тихо фирнула, встала і підійшла до чайного столика:
— Розкажи, з якої сім'ї ця дівчина?
Цензі налила принцесу чаю і повільно сказала:
- Це не донька когось з придворних чиновників. Ця дівчина приїхала до Бяньцзіна лише кілька місяців тому. Вона зняла невеликий дворик біля річки Ціньхуай і заробляє на життя, продаючи їжу надворі. До приїзду в Б’яньцзін вона жила у селі Шаньцзю за містом. Її батько був ученим, але через невдалі спроби здати екзамени втягнувся в азартні ігри. Недавно він зірвався з скелі і загинув, рятуючись від боргів. Тепер вона сирота, яка втратила обох батьків.
— О? - Хуян посміхнулася, вислухавши доповідь Цінзі з незрозумілим виразом на обличчі.
- Принцеса, накажете щось зробити? — тихо запитала Цинзі.
Хуаян взяла чашку, зробила ковток чаю і злегка похитала головою:
- З її становищем вона не становить для мене жодної загрози.
— Да.
Вулиця Чжуцюе.
Шен Чжій прийшла у свою крамницю рано - вранці, щоб приготувати їжу для теперішнього маленького банку.
Лавка була відремонтована вчора. Шень Чжі, прийнявши роботу, не знайшла жодних недорах і з легкою легкістю розплатилася з теслями.
Оскільки у неї було небагато справ, і вона була балакучою, теслі самі запропонували їй знижки. Сума знижки була маленька, всього десяток монет, але це був їхній добрий жест. Шен Чжиї була дуже щаслива і подарувала теслям трохи випічки.
Хто знає, може в майбутньому їй ще потрібна їхня допомога. Завести добрі стосунки ніколи не завадить.
- Лі Цянь, всі інгредієнти готові? — запитала Шень Чжії, увійшовши на кухню.
Вона і Сяо Шитоу жили в переулці Гуйхуа, і ходити на ринок було незручно, тому вона дала Лі Цяни список продуктів, щоб він їх приготував.
Лі Цянь, який був сином власника ресторану, міг покупитися з продуктами харчування.
- Пані, все готово. Чи ви задоволені? — Відказав Лі Цянь.
Шень Чжія підійшла і оглянула продукти. Вони були свіжими, чистими і повністю відповідали її прохання.
Чудово. У майбутньому закупок їжі буде твоїм обов'язком.
Лі Цянь, почувши це, без подиву відповів:
— Ладно.
Після спілкування з Шенею Чжия він зрозумів, що господиня — хоч і виглядає працьовитою та здатною, а найбільше любить уникати роботи. Якщо можна було не робити щось самому, вона цього не робила.
Меню було складене кілька днів тому, і зараз було ще рано, тому потрібно тільки заздалегідь підготувати деякі трудомісткі страви. Цю вечерю було призначено на сьогоднішній вечір.
Оскільки для багатьох страв потрібно було бульйон, Шень Чжиї попросила Лі Цянянка спочатку розділити стару курку і поставити її варитися.
Вона сама взяла інші продукти, як - от свиня грудинка, яку треба було ретельно очистити.
Двоє розділили обов’язки і працювали разом. Після напруженого ранку вони нарешті майже закінчили підготовку інгредієнтів і тепер чекали обіду, щоб приступити до приготування.
Вже настав час обіду, і в сусідніх домах почали готувати їжу. Звідусіль доносився корм, і Шітой відчув голод та прийшов на кухню, щоб дістати їжу.
— Сестричка, коли ми будемо обідати? — запитав Сяо Шітоу, коли побачив, як двоє продовжують працювати на кухні і думають, що сьогодні їх чекає рясний обід.
Шен Чжиї відчула себе трохи винною, бо вона ще навіть не почала готувати обід...
— Кхм... Сяо Шитоу, сходи до старого пана У і поклич його до нас на обід, — Шен Чжиї кашлянула, щоб приховати свою незручність, і припустила привід для того, аби відправити хлопчика з кухні.
— Ладно.
« Хіба старий пан У не обідає вдома щодня? Чому сестричка сьогодні спеціально попросила покликати його? "
Хоча Сяо Шітоу не розумів, чому він покірно вийшов з дому.
Коли хлопчик вийшов з кухні, Шень Чжиї сказала Лі Цяню:
- Давай спочатку приготуємо обід.
Лі Цянь відклав убік деякі складники і звільнив плиту, щоб приготувати сьогоднішній обід.
« Увечері буде невеликий бенкет, тому не їжте надто жирної їжі. Приготуємо щось легке, щоб вгамувати голод. Шен Чжиї.
Якщо їсти надто ситно вдень, це вплине на апетит до вечері. Вона приготує так багато їжі ввечері, отже треба було залишити місце в животах.
— А як щодо того, щоб приготувати сьогодні на обід супову локшину? — Подумавши, запитав Лі Цянь.
Шен Чжиї замислилась. Це непогана ідея. Сьогодні так жарко, що можна приготувати холодну лапу.
— Ладно.
Зараз листя акації молоді, і найкраще їх зібрати, розтовкти та зробити з них холодну локшину з листка Акації.
Шань Чжії доручила Лі Цяню зірвати кілька молодих зелених листків акації з дерева на подвір’ях, розтопити листя акації в ступці, загорнути їх у чисту марлю, відтиснути сік листя і повільно ввести його в борошно.
Тесто, пов'язане з соком листя акації, мав блідо-зелений нефрітовий колір, тому холодні лапішки із листків акації також називають "нефритовою локшиною".
Шень Чжія запитала сестру Лі Цяни, чи вони люблять тонку або широку лапу і отримали однакову відповідь — тоненьку локшину.
— Дивіться уважно, сьогодні я покажу вам свою майстерність.
Оскільки всім подобалася тонка лапка, Шен Чжиї вирішила приготувати її сама.
Тесто в руках Шена Чжія пурхала вгору і вниз, стаючи все тоншою й тонкими. Невдовзі тісто на дерев’яній дошці перетворилося у довгу тонку локшину в бамбука.
Після того, як її зварили у воді і виловили, лапшу ненадовго занурилися в крижану воду, тому вона стала ще яскравішою-зелена. Потім її виклали в білосніжну миску, полили гарячою олією і заправили соусом.
Шен Чжій також приготувала кілька різних добавок: з тушеним м’ясом, креветками і декілька холодних закусочних до лап.
Білосніжні миски, зелена лапка, прикрашена або блідо-червоним топпінгом з креветок, чи темно-красним проходком із тушеного м'яса, виглядали дуже апетитно.
Як тільки Сяо Шітоу і У Сун увійшли в двір, їх спіймав аромат різних топпінгів. Подивившись на кухню, вони побачили, що обід вже був готовий і розкладений на столі. Навіть така проста миска супової локшини готувала Шень Чжі з вишуканою стравою.
— Шен Чжиї, як називається ця супова локшина? — З цікавістю запитав У Сан.
— Ця локшина часто називається "нефритова лапа". — Відказала Шен Чжия.
— Нефритова локшина, яка хороша назва! — похвалив У Сан.
Літня спека була нестерпною, але раптово з’явилася миска прохолодної і смачної холодної локшини миттєво пробудила апетит. Навіть Лі Сюань, яка зазвичай не споживала багато їжі, з’їла більше на півміськи. На щастя, через те, що в сім'ї було кілька людей з хорошим апетитом, Шен Чжія спеціально заместила більше тіста, інакше можливо, приготованої лапші з листя акації не вистачило б.
Після обіду Шень Чжий заварила чай з квітами і сиділа на подвір’ї, занурившись у роздуми.
Більше не доведеться мити посуд. Ті кілька таелів срібла, витрачених на купівлю рабів, того коштували. Дуже добре.