- Принцеса, ми повертаємося? — запитала Цинзі, чи витираючи Хуаян чистим хустком з тривогою.
Хуаян відвела очі від розмовки, кинула погляд на рану і спокійно сказала:
- Повертаймося до палацу.
Почувши це, вона повернулася і пішла геть з монастиря Ціень.
Служниці й охоронці поспішно пішли за нею. Вся група рухалася швидко, але безшумно.
— Вже пізно, бабуся та інші чекають на мене. Пані Шень, до побачення, сказав Се Ліні: « Сонце вже наближалося до полудня і встав, щоб попрощатися ».
Шен Чжиї встала, щоб проводити його:
— До побачення, молодий пан Се. До зустрічі.
Провівши молодого пана Се, Шень Чжії сіла в розмові з ним і чекали на брата й сестру Лі.
Хоча банкет і малий, до нього не слід ставитися недбало. Така здібна людина, як молодий пан Се, хоч і здається звичайно балакучою, але напевно дуже приверена в їжу. Якщо вже запрошуєш його на вечерю, треба зробити так, щоб він був задоволений.
Поки Шен Чжиї роздумувала про меню для маленької банки, за нею пролунав знайомий голос.
- Пані, ми зараз повертаємося до міста? — запитала Лі Сюань, побачивши брата в бамбуковій гаї після покладання пахощів. Брат і сестра йшли разом.
Шань Чжії спочатку хотіла скуштувати вегетаріанські страви монастиря Ціень, про які чула, що вони дуже відомі і навіть імператор похвалив їхній смак.
Але потім вона подумала про Сіо Шітоу, який чекав її в місті. Останнім часом дитина звикає до її їжі, а смакові рецептори стають дуже прискіпливими. Старий пан У теж часто заходив на обід і, ймовірно, у них не було нічого перекусити. Якщо вона не повернеться, ці двоє, які не вміють готувати, можуть залишитися без обіду.
Гаразд, наступного разу, коли вони прийдуть в монастир Ціень, вона візьме їх з собою і спробує вегетаріанські страви. Зрештою монастир нікуди не дінеться, і вони зможуть прийти в будь - який час.
— Так, повертаємося, поки сонце ще не так сильно пече, — Кивнула Шен Чжиї і вийшла з павільйону.
— Тоді я піду до підніжжя гори і вижену воза. Пані і сестиця Сюань можуть спускатися повільно, — сказав Лі Цянь і швидко пішов геть.
Шан Чжія хотіла сказати, що не варто так поспішати, але Лі Цень вже далеко пішов, тому вона залишила це.
Їй здавалося, що вона щось забула. Що це було?
Шен Чжиї нахмурилася в замішанні, але не могла згадати, що саме вона забула. Тільки коли вони з Лі Сюань вийшли за браму монастиря Ціень, вона раптом згадала.
— Ах! Ось незадача, я забула попросити Майстра Юньшуя вибрати сприятливий день для відкриття магазину, — Шан Чжиї в насаді плескнула себе по лобу.
Вона вже вийшла за браму монастиря Ціень, а Лі Цянь спустився з гори, щоб приготувати екіпаж. Повертатися до Майстра, щоб розрахувати сприятливий день, зайняв би багато часу і було б неправильно змусити Лі Цяня чекати так довго під палючим сонцем.
— Ладно, потім попрошу дядька У знайти сприятливий день. — Пробурмотала Шень Чжиї.
Лі Сюань, побачивши розчарований вигляд своєї пані, поспішила до неї і сказала:
— Пані, не хвилюйтеся, коли я ходила запалювати пахощі, то вже попросила Майстра розрахувати сприятливий день.
— Правда?
Шен Чжі не повірила, побоюючись, що Лі Сюань каже це, щоб підбадьорити її.
Лі Сюань серйозно кивнула:
— Правда. Коли пані палила пахощів, вона забула про це, а у мене не було відповідних можливостей нагадати. Тому коли я сама палила пахощі, то попросила Майстра допомогти мені все розрахувати.
- А Сюань, ти молодець! Тоді підемо швидше вниз з гори, не будемо змушувати твого брата чекати довго.
Коли вона побачила, що Лі Сюань говорить щиро, а не лише щоб потішити її, то відчула радість і задоволення.
*
Пані Се, підтримуючи стареньку господиню Сі, йшла назовні. Подивившись, вона побачила дівчину з чистою і привабливою зовнішністю. Її очі були повні усмішки, а в виразі обличчя була жвавість, якої вона ніколи не бачила в інших дівчат.
Ця дівчина, дійсно, була дуже вродливою.
Пані Се якраз хотіла краще розглянути її, але раптом побачила, як дівчина, взявши за руку маленьку дівчинку, швидко пішла вниз з гори, і в мить ока вони зникли з виду.
— Ван'ї, що ти побачила? Ти так замислилася.— Вона поспішала по руці свою невістку, — запитала пані Се.
Кілька разів звала її, але та ніби не тут, зовсім не чула.
Мати Се Линя, на ім'я Ду, була Ван’ї. Вона єдина дочка пана Дю, голови Імператорської академії.
— Нічого особливого, просто дивилася на цих юних дівчат, таких живих і рухомих, і на мить замислилася, — Вона відповіла пані Се, прийшовши в себе і з усмішкою пояснила.
Пані Се кинула на неї погляд:
- Ти так говориш, ніби тобі вже за шістдесят.
— Машка... — Пані Се, не знаючи, сміятися їй або плакати, безпорадно покликала.
— Гаразд, скільки тобі років, ти теж дуже жива і рухома, не варто заздрити цим дівчатам. — Пані Се, не красною і не збиваючись, похвалила свою наречену.
Се Лінь спостерігав за цим, його погляд був ніжний, а в очах світилася рідкісна м'яка усмішка.
Вся компанія попрямувала до підніжжя гори. Хоча пані Се була в віці, вона була міцного здоров'я, і її кроки були досить швидкими, наче вона літала. Навпаки, пані Се йшла повільніше.
— Ван'ї, тобі варто було б частіше займатися спортом. Подивися на себе, ти і то слабшає мене, старіше, — підшукувала пані Се з посмішкою.
Пані Се витерла крапельки поту з лоба хустком і відповіла:
— Мамо права, невістка повернеться і буде займатися з вами.
- Ось це інша справа.
Стара пані Се задоволена кивнула.
Приблизно десять років тому стара пані Се серйозно захворіла. Се Линь запросив для неї відомого лікаря. Після одужання лікар залишив набір вправ для зміцнення здоров'я, сказавши, що якщо стара пані Се буде щодня постійно займатися цим методом, її тіло стане ще міцнішим.
У той час ця важка хвороба налякала сім'ю Се. Коли стара пані Се видужала, молодий Сі Лінь щодня контролював її і займався разом з нею цими вправами. День за днем, звикнувши, стара пані Се продовжувала займатися, і тепер її здоров'я дійсно було таким, як говорив цілитель, дуже міцним.
Як тільки пані Се підійшла до підніжжя гори, вона побачила дівчину, яку бачила біля храму Ціень, нахилена і сідає в карету. Коли карета повернула, вітер підійняв полог, відкривши обличчя тій, хто сидів всередині.
З якої сім'ї ця дівчина, раніше вона начебто не зустрічала її?
Карета поступово віддалялася. Пані Се відвела погляд і, під наглядом служниці, сіла в свою карету.
Палац принцеси.
- Знайшли? — Поцікавилася Хуаян, сидячи перед туалетним столиком.
Цензі, яка прийшла з промовою спочатку поклонилася, а потім сказала:
— Докладаю принцеси, знайшли.
Хуяйн взяла з ящиків золоту заколку-шпильку із зображенням піона і поміряла її у волоссі перед дзеркалом. Її гарне обличчя, що відбивалося в дзеркалі, нахмурувалося, наче вона була незадоволена цією заколювальною.
Цензі підійшла, взяла заколку з рук Хуаян, поклала її назад у ящик і вставив їй в волосся зав'язку з перлами, зібраній у формі квіток сливи.
- Ти краще вибираєш, - Хуяян хвалила, погладивши джміль у волоссі.