- Ти сьогодні приготуєш також і вечерю, — сказала Шен Чжиї Лі Цяню.
Шен Чжий вирішила приготувати йому вечерю.
День був дуже жаркий, і через те, що на кухні горів вогонь, вона завжди щедро пітніла після приготування, відчуваючи себе утопленницею. Тепер, коли поруч був хтось, хто міг допомогти їй з цим завданням, Шень Чжія відразу ж перестала втручатися в процес.
— Да, — Відказав Лі Цянь.
Після ситного обіду з м'яса опівдні Шень Чжії попросила Лі Цяня приготувати щось легше на вечерю. Стояв розпал літа, і після товстого обіду в полудень у Сун та Сяо Шітоу пили по кілька холодних напоїв. Шен Чжиї переживала, що старенький і дитина не зможуть перетравити як слід такий ситний обід.
Крім того, жирна вечеря може бути ще важче перетравлюватись і викликати дискомфорт у шлунку та порушити сон.
Останнім часом у Сун все більше наближався до Шеня Чжія та інших, і йому було зручно їсти за їх столом. Він мріяв мати можливість їсти тричі на день у будинку Шен Чжі. На жаль, він не жив там і тому мусив снідати сам.
Звичайно, він не їв дармо. Кожного разу, коли приходив додому, він приносив їжу. Іноді це було м’ясо, іноді овочі, риба чи дві. У Сан більше не їв.
Шен Чжиї не заперечувала. Вона готувала лише одну людину і могла собі це дозволити. До того ж, старий У ніколи не приходив з порожніми руками.
Після вечері Шень Чжії залишила Сяо Шітоу вдома і пішла з Лі Цянам та його сестрою.
У невеличкому дворикі, який вона орендувала, не було вільних кімнат. Прикинувшись спати на самоті, Шень Чжиї не хотіла ділити з кимось кімнату. Тому вона вирішила дозволити Лі Цяню та його сестрі залишитися на подвір’ї в Чжуцюе. Вони могли б відчинити двері теслі зранку, виснаживши її від необхідності рано вставати.
Вечірній вітерець, навіть у спекотному місяці, був гарячішим. Він не приносив холоду, а скоріше злегка похитав шкіру.
Шень Чжия повела брата і сестру, думаючи про те, як загоїтися холодними напоями, коли відкриється продуктовий магазин. Прохолода, відсвіжна їжа завжди була популярною у спекотну літню спеку.
- Магазин все ще ремонтується, і тесля буде тут щоранку. Мені потрібна ваша допомога, щоб відчинити двері. Якщо у вас будуть питання, будь ласка, дайте мені знати, — Сказав Шен Чжиї Лі Цяню та його сестрі.
У цій династії крадіжки чужого майна вважалося серйозним злочином, тому Шень Чжія наважилася дозволити теслі ремонтувати магазин без нагляду. Крім того, у Сун рекомендував теслі і довіряла йому.
Вже кілька днів ремонтував магазин. Сьогодні Шен Чжиї відвела Лі Цяня та його сестру в магазин, щоб вони відпочивали і подивилися на результат.
Усі троє були втомлені після ситного обіду і йшли повільно. Невдовзі вони добралися до Чжуцюе.
Коли Шен Чжі та інші прибули, тесля вже збирався додому.
- Майстер Ян, дякую за вашу важку роботу. — З усмішкою привітався тесля Шен Чжиї.
— Пані Шень, ви тут. Подивіться. Ви задоволені ремонтом в магазині? — Торгівля до Шені Чжі з ніжною усмішкою.
У дівчини були чіткі вимоги, невелика робота, і вона не стала торгуватися. Майстер Ян був дуже задоволений і працював ще ретельніше.
Шен Чжі увійшла в магазин і перевірила відремонтований перший поверх.
Стіни були перефарбовані, і було видно, що майстер навів фарбу ретельно та рівномірно. Пол був вкритий дошками з темного дерева, відполірованими до гладкості, без видимих заноз і тирсів. Переможні столи та стільці також були зроблені на замовлення тим же майстром, точно за наказом Шен Чжі.
Після короткого огляду Шень Чжия була в захопленні і похвалила:
— Майстер Ян виконав свою роботу. Я майже не дізналася магазин після ремонту.
що ви задоволені. — Майстер Ян, з радістю посміявся. — Я піду. Моя сім'я чекає мене до вечері.
Шень Чжиї кивнула і простягла Майстра Яну пакет з промасленного паперу.
— До побачення, Майстер Ян. Ось тістечка, які я виспекла сама. Віднесіть їх моїй сім'ї.
Це були солодощі, які вона спекла для Сіо Шітоу, і тепер хлопчик та старий У розділили їх. Старик У сказав їй, що Майстра Яна має двох дітей.
- Як я можу...
Майстер Ян хотів відмовитися, але, думаючи про своїх двох дітей, які рідко їдять солодощі, не зміг змусити себе зробити це.
Цукор все ще був цінним товаром і недосяжним для простих людей. Замість того щоб витрачати гроші на солодощі, він волів купувати м’ясо і насолоджуватись ним удома. Якщо цукор був таким дорогим, то пиріжки і випічка були б дешевше. Діти з звичайних сімей рідко коли їли між обідом і вечерею, не кажучи вже про тістечок та випічку.
— Візьміть. Кілька пиріжків коштують не так вже й дорого. До того ж, я їх сама виспекла, а не купувала.
Шан Чжі з усмішкою вклала промаслений паперовий пакет у руки Майстра Яна.
У результаті Майстра Ян не відмовився, думаючи, що його намагання відремонтувати магазин для пані Шен — це спосіб відплатити за послуги.
- Дуже дякую, пані.
Проважаючи Майстра Ян, Шень Чжиї повела Лі Цяня та його сестру на задній двір і вказала на дві вільні бокові кімнати.
- Ось ці дві кімнати будуть вашими.
Шен Чжий сказала, що це їхня справа.
— У сараї є дрова. Якщо потрібно помитися, просто йдіть на кухню і кип'ятіть води.
Шен Чжиї провела їх по магазині, даючи їм можливість оглянутись.
Після обстеження вже стемніло. Віддавши Лі Цяню ключ від магазину, Шень Чжиї зібралася повертатися в перевулок Гуйхуа.
— Пані, я відведу вас додому.
Лі Цянь виглянув назовні, стурбований тим, що Шен Чжій може бути небезпечно гуляти однієї ночі. Він планував провести її додому, а потім повернутися в магазин відпочити.
Шан Чжия не відмовилася. Хоча в місті Бяньцзин хороша охорона, що якщо трапиться щось непередбачене? До того ж, завжди знайдуться ті, кого патрульним важко контролювати.
— Ну, підемо.
*
У день, коли Се Шан доклав зусиль у виконанні своєї праці, він недбало поставив кілька запитань і потім перестав звертати увагу на магазин.
Недавно він знову був зайнятий і не мав часу приділяти уваги іншим справам. Через кілька днів мати пообіцяла відвезти бабусю до храму Ціен, щоб вони запалювали пахощі. Бабця була старою і малою марнотою.
Сьогодні у нього нарешті з'явився вільний час, тому він хотів заглянути в магазин, який купила Шен Чжиї.
Цікаво, чи вона вже відкрилася, але не було новин про обіцяний маленький банк.
— Пане, чи не хочете замовити екіпаж? — запитав Се Шан, дізнавшись, що Се Линь збирається ввечері кудись йти.
Се Линь відмовився:
— Ні, я просто піду прогуляюся.
— Ладно.
Се Шан знав, що його пан хоче прогулятися один, щоб розслабитися. Він повернувся, пішов на кухню і доручив персоналу приготувати йому їжу та віднести її після повернення пана.
Се Линь переодягнувся в повсякденний одяг і пішов.
Особливик Се знаходився в кінці вулиці у східній частині міста. Сусіди були високопоставленими урядовцями, маркерами та принцеси. Принцеса Хуаян, сестра імператора, також жила далеко від дому, що продемонструвало глибоку прихильність сім’ї Се до імператора.
Покинувши східну частину міста і перейшовши вулицю, він опинився на вулиці Чжуцюе.
Коли Се Лінь дійшов до входу на вулицю Чжуцюе, він побачив чоловіка біля Шеня Чжі. Їх розділяла лише півшага. Шен Чжиї усміхалась і розмовляла з чоловіком.