Хоч би як той чоловік намагався втекти, його швидкість не могла зрівнятися зі швидкістю І Юня.
- Пацан! Не наводь мене! Хоч би якою сильною ти був, ти просто послухаєшся Конденсації Дао. Окраси Великого Світу Лазурного лісу — це твій кінець. Якщо зайдеш глибше, ти труп! Перестанеш мене переслідувати - виберешся звідси живим! — Чоловік дуже кричав, але відстань між ним та Юнем продовжувала швидко скорочуватися. — Я лише хотів напасти на тебе! Ти нічого не втратив, до того ж вбив мого старшого брата. Хіба цього мало? Навіщо гнатися за мною так далеко, щоб винищити під корінь? Звідки така ненависть?
Поки чоловік причитав, і Юнь різко опустив меч.
Роздався свист. Спалах меча пронизала порожнечу, кинувшись прямо до спини втікача. Чоловік скрикнув і в останній момент чудом ухилився. Але хоч він і уникнув прямого удару, породжені ним пориви вітру все - таки зачепили його спину.
У мить його тіло почало відчувати невимовне почуття. Чоловік тремтів від великого тремтіння, і йому здавалося, що цей удар походить від самого Джерела його життя. Житві сили почали швидко покидати його, тіло на спині зморщилось, а одяг миттєво обернулася в попіл.
Це була сила часу. Закони часу та закони в’яжущих укладали на себе ідеальну пару. Коли ці два найвищі закони об’єднались, навіть якщо противник ухилявся від самого леза, одного сильного вітру було достатньо для того, щоб позбавити його сил.
— А-а-А- а!
Чоловік видав розпачливий крик. Він добре розумів, що цей удар І Юню повністю його знищив. Життя стало нестерпним; тепер воно не може займатися бойовими мистецтвами, навіть його життя значно скоротиться.
- Я вб'ю тебе!
Чоловік розвернувся і з божевіллям кинувся на І Юна, як розлючений звір. І Юнь холоднокровно помахнув клинком, і меч проколов міжбрів'я противника.
Чоловік здригнувся, його очі втратили блиск. Коли почався удар, поповзло в усі боки. Його тіло висихало і з’їдала, розсипаючись прахом. Не пройшло й кількох хвилин, як його тіло, наче переживши тисячі років, перетворилося на сухі кістки.
І Юнь прибрав меч. Зброя, яку він використовував зараз, не була Сломанним мечем Чистого Ян. Без крайньої необхідності він не збирався пускати його в хід, щоб не привертати до себе надмірної уваги і не завдавати собі шкоди.
Вся сцена того, як Юнь за допомогою меча Часу розправився з втікачем, від початку і до кінця розігралася перед очима Чу Хе. Дівчина на мить завмерла.
« Це юнак... його рівень культивації нижчий за мій, чому він такий сильний? Одним ударом позбавити життя? Закони, в'язані у цій технології, просто жахливі!»
Ці думки швидко пронеслися в її голові, але вона ні краплі не злякалася. Нехай її особиста сила поступилася майстерності І Юню, вона ніколи не покладалася на себе. Вона виховувалась у стародавньому духовному змієві, який залишив їй вчитель. Хоча змія ще не досягла зрілості, її сила перевершувала силу Чу ХЕ багато разів.
Саме завдяки присутності Сяо Цін Чу Хе відважилася вільно розгулюватися по Великому Лазурному Лесі і спеціально доправлятись з тими, хто мав погані наміри.
- Цей хлопець поводиться так жорстоко, напевно він не з добрих... - Пробурмотіла Чу Хэ, будуючи в розумі свої маленькі плани.
— Чу Хэ, ти все ще не повернулася зі мною і продовжуєш тут дуріти, — роздався у порожньому голос срібносої жінки.
— Старша сестра, не хвилюйся. Я знаю, що роблю, — вперто відповіла дівчина і знову відступила вглиб болота.
***
- Допоможіть! Спасите!
Дзвінки та жалібні крики про допомогу знову рознеслися над чорним болотом. І Юнь, що ширяє в повітрі, злегка піднімав брову. Насправді, ще під час переслідування чоловіки, він відчув присутність когось сусіда. Але в той час його божественне почуття було зосереджене на цілі, і він не намагався проводити ґрунтовної розвідки.
Тепер, розтягнувши Боже відчуття, він побачив в 10 чи більше дівчини у зеленій сукні. Вона застрягла в болоті, її тіло оплутали чорні лиани, і вона знаходилася у смертельній небезпеці.
Трохи похитаний і Юнь спалахнув у бік дівчини.
— Спасите... Молодий пане, допоможіть!
Побачивши І Юна, дівчина в зеленій формі відчула надію і почала кликати на допомогу ще палкіше. Однак чорні лівани, які обв’язали її кінцівки, почали затягувати її глибше в трясовину. Здавалося, болото ось-ось поглине її повністю.
І Юнь не був з тих, хто байдужо проходить через чужу ситуацію, тим більше що ці ліани не виглядали особливо сильними. Якщо спасіння не загрожувало його власному життю, він був не проти виручити дівчину.
Довкола І Юня, наче сніжинки, закрутилася Ці меч. Але в той самий момент, коли він вже був готовий був завдати удару, він раптово замер.
"Хм?"
Цей меч помер, і він завис у повітрі без жодного кроку. Відчувши поганий стан, він негайно активував енергетичний зір Пурпурного Крістала. Його здивовано вразило те, що в болоті перед дівкою прийшла велетенська зелена змія!
- Допоможіть! Допоможіть! — Чу ХЕ кричала, вдивляючись у тривожну тривогу.
Однак Юнь залишався спокійним. Поспостерігавши трохи, він просто склав руки на грудях і притиснув до себе меч.
Чу Хе на мить розгубилася. Сьогодні вона вже кілька разів грає цей вистава. Люди, яких вона зустрічала раніше, були або виродками з банд і племен — слабо культивованою формою та виглядом заправських злочинців. Вони приходили до Великого Світу Лазурного Ліса, сподіваючись вижити і майже завжди мали погані види: або хотіли вбити й пограбувати чи зґвалтували. Чу Хе просто дозволила Сяо Цін зжерти їх усіх до єдиного.
Була й інша група людей, очевидно з великих сект. Зазвичай вони були охайно одягнені, тримались з гідністю і поводилися як благородні панове. Вони рятували її з підкресленою галантністю, хоча це не означало, що всі вони хороші люди. Серед них могли ховатися і « звіри в людському гостині », але дівчина не перешкоджала себе вияснити їх справжньою натурою. Якщо вони не виявляли поганих намірів, вона відпускала їх.
Але Чу Хе не могла подумати, що зустріне такого як Юнь, який просто зависне в небі і дивитиметься на її уявлення. І положить її в безвихідь; і кричати нерозумно, й мовчати не можна. До того ж, за її оцінкою "Чорна Кривава Ліана" повинна була тягнути його в болото. Якби Юнь втрутився і розрубав лиуну вчасно, їй б не довелося лізти у бруд. Але раз він не втручається, невже їй дійсно доведеться зануритися в цю смердючу жижу?
Чу Хе відчула, що не зможе цього знести.
- Допоможіть! — З досадою викрикнула вона ще раз.
І Юнь не тільки не допоміг, але й насміливо підвів куточок губ.
Ти такий жорстокий, що просто стоїш і дивишся? — Чу Хэ сжала кулачки. Вона була схожа на розсерджену кішку. Її гнів змішався із соромом, тому що вона була дещо збентежена: цей хлопець розкусив її трюк!
— Лиана у тебе за спиною дуже вежлива. Хоч вона тебе і оплутала, тягне підозріло повільно. Якщо вже хочеш заманити мене в пастку, то будь-ласка. Ти навіть багно на себе пустити боязнь - погана акторська гра, — глузливо промовив Юнь.
Почувши це, обличчя Чу Хи остаточно позіхнуло.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv