***
І Юнь стояв у повітрі, стискаючи в руках Лук Дев'яті Пліх Солнц, а його тіло трясли хвилі шаленої енергії Юань. Після семи днів зцілення він не тільки повернувся до своєї пікової форми, але й досягнув невеликого прогресу. Смертельна сватка з Цзюіном дала Юню глибше усвідомити свій власний рух.
Побачивши І Юня, Цзюін ледве не знеохочувався від люті і його очі налились кров’ю. Саме ця людина довела його до такого жалюгідного стану! Тепер звір відчував жахливу нестачу енергії Юань Неба та Землі, і якби він міг зжерти цього чоловіка, то отримав би достатньо сил.
З різким свистом Цзюін кинувся на І Юню.
— Умри! — В очах І Юня спалахнув холодний блиск. Він натягнув тетиву Лука Дев'ятій Пліх Солнц, і стріла Чистого Ян зірвалася в політ.
Стріла мітила прямо в серце Цзюіна. Звір, який вже зазнав потужних пострілів І Юна, у паніці намагався збочити. Він добре розумів: якщо на тілі з’явиться ще одна рана, то ситуація стане критичною і наслідки непередбачувано. Але варто було Цзюїну дертися в сторону, як і Юнь вихопив безіменний Сломанний меч і наніс нищівний удар.
У цей момент здавалося, що палюче сонце над пустинею злилося з цим ударом меча. Яскраве сяйво клинку стало причиною того, що тіло Цзюїна. Звір прорік у шаленій агонії. З його тіла вирвалися потоки енергії, дев’ять голів розлігся пащі і виригнули одночасно полум'я, крижані стріли та фіолетовий грім.
Цзюін був улюбленцем законів Неба і Землі: дев’ять голів дозволяли йому керувати 9 різними законами. П’ять з них були пов’язані зі стихією Усіну — Металлою, Дерева, Воде, Вогню та Землі. Решта чотири належали до Закон - угоди про Збудування: Вітру, Дощу, Гріму і Моління. У сумі - рівно дев'ять.
І Юнь відступив відразу після атаки. Безумний тиск Цзюїна завдав величезної шкоди його захисній енергії Юань, затопивши кров у жилах, що призвело до легкого внутрішнього поранення. Однак Цзюін отримав набагато більше, ніж його груди були в стані сильної різанини. І без того поранене тіло звіра зазнало ще одної серйозної шкоди.
— Ще повоюємо! — І Юнь розсміявся, і коли змив у небо, то зник.
Цзюін видав пронизливий вереск. Його величезний тулуб різко звиснувся вгору, намагаючись дістати противника, але Юнь вже випарувався, і масивний хвіст звіра тільки розсік порожній повітря. Зник! Цзюїн широко розкрив очі — ця маленька рибка випарувалася прямо в нього під носом.
Розлючений звір почав руйнувати порожнечу там, де людина тільки що стояла. Він порівнював піщані дюни до землі, залишаючи на безмежній поверхні пустелі глибокі сліди від кігтів. Але невдовзі він заспокоївся. Цзюін розумів, що без заповнення природного есенції така кількість енергії дорівнює самогубству. Рани поступово погіршуються, а полум’я життя в ньому загасає.
У той час І Юнь повернувся на п’ятий поверх Приходу Бога. Оглянувши свої рани, він з полегшенням зітхнув — Цзюїн справді був страшений. Навіть у такому занепаді він все ще мав таку руйнівну силу. І Юнь сів, схрестивши ноги, і проковтнув одну саріру.
Він подумав: « Зупинюся і знову прийду до тебе».
Через три дні Юнь знову з’явився перед Цзюїном. Цього разу дикий звір був ще більш лютим, і він вже давно чекав на ворога. Однак Юнь повторив свій маневр: випустив стрілу, вдарив мечем і негайно використав техніку пересування у примарних воротах. На піску залишилися лише глибокі борозни від меча І Юна та свіжа кров Цзюіна. Звір був у шаленстві, але нічого не міг вдіяти. Цього разу він навіть не витрачав сили на гнівний рев, усвідомлюючи, що це марно.
Через два дні І Юнь з'явився втретє. У кожній сутичці з Цзюіном і Юнь отримував все менше поранень, відновився все швидше, а інтервал між його атаками ставав коротшим. Цзюін же слабів з кожним разом, його рани не заживали, а рух ставали дедалі млявішими. Він був володарем Моря, жахливою астральним звіриною морських глибин, яку навіть без підтримки енергії Юань Неба і Землі не змогли б так просто спровокувати звичайні люди.
Але цей чоловік приходив і йшов, коли хотів, маючи дивні та невловимі рухи, а його атаки ставали дедалі більш відточеними й смертельними. Як розумні істоти, Цзюїн зрозумів, що людина навмисно вивчає його атаки та закони і поступово вдосконалює своє мистецтво мечем та шаблі. Саме тому його удари з кожним днем ставали дедалі небезпечнішими.
Невдовзі Юнь почав приходити двічі на день. Іноді він повертався лише через півгодини відпочинку. Якщо Цзуїн спочатку розлютився і чекав, поки з’явиться ворог, то зрештою він почав сподіватися, що не прийде. А коли наступав час звичного візиту І Юню, серце звіра стискалося від тривоги.
І ось, коли Юнь з'явився знову, Цзюін просто лежав на піску.
- Що таке? Кидав чинити опір? — І Юнь, тримаючи в руці безіменний меч, завис у повітрі. Цзюін продовжував лежати, всі дев'ять його голів залишалися нерухомими. - Змирився з долею?
І Юнь опустився перед Цзюіном. Одна з голів звіра повернулася, і єдиний погляд подивився на людину - погляд був тьмяним та безжиттєвим. І Юнь трохи подумав і кинув перед мордою звіра саріру. Цзюін навіть не подивився на неї.
- Навіть шансом відновити енергію Юань не скористаєшся? — И Юнь замислёшь потер подорон.
Цзюін, очевидно, був у момент смерті. Але найважливіше те, що він повністю втратив свою волю до боротьби. Звір розумів, що навіть якщо він проковтне цю саріру, це нічого не змінить. Чи ця підступна та безпринципна людина дасть їй можливість повстати? Він до смерті боявся І Юня, і тепер бажав тільки одного — кінця. Навіть якби Юнь приставив клинок до горла, він би і оком не повів.
І Юнь стояв перед безсилими ворогами Цзюїном, але він не був задоволений переможцями. Те, що Цзюін опинився в його руках, зрештою стало наслідком тиску Дао. Дев’ять небесних страждань були наче дев’яти залізних обручок, які постійно розвивалися і ставали дедалі більшими. Все своє життя він провів в Морі буду, збираючи і пожираючи скарби Неба та Землі, витискаючи із себе потенціал і йдучи на смертельний ризик заради цього. Саме тому він ризикнув увійти в Башню Божу Прихід і потрапив у руки того, хто був значно слабший за нього самого.
Життя Цзуїна було боротьбою, але навіть використовуючи всі ресурси, які можна зібрати у Мірі Тяньюань, цей звір не міг би пережити й однієї Небесної скорботи. Спочатку вони були королівською кров’ю в Діціголових змій, але народження у цьому світі позначило їх на трагедії. У цій звірині І Юнь ніби побачив власне відображення. Його також переслідували вперед, змушуючи до подальшого збільшення сили. Інакше він мав би зазнати такого ж сумного кінця — повного зникнення.
І Юнь підійшов до дев'яти голів Цзюіна, піднявши безіменний Сломанний меч. Цим клинком колись вбивали богів, і зараз прикінчити позбавленого енергії Цзюіна було б простіше. Але І Юнь не хотів його вбивати.
Згідно з поширеним таємним методом створення тотемів, щоб сформувати Звірину печатку, треба було вбити лютого звіра. Однак у каталогі тисячі Звірей писалися два види печаток. Перший - це Звірина Друкувати Смерті, а другий... Звірина Друкувати Життя!
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv