Кілька десятків однорогих гігантських носорогів швидко везлися по Великій Пустоші, це був загін на чолі з Чжен Танем.
Цього разу Стража Цзіньлун увійшла в пустиш Юнь грандіозною силою, яка становила десять тисяч людей, і загін Чжен Таня складав лише її частину.
І Юнь вже дізнався, чому прийде Страж Цзіньлун в Дикому полі. Казали, що кілька місяців тому в усій пустелі Юнь відбулося Яєння Фіолетових Хмарів, і переповнило Божене Царство Тайу, через яке Страву Цзіньлун та відправили прочісувати Велику пустелю у пошуках скарбів.
Однак цей скарб не знайшли, а натомість наткнулися на стародавній таємний дім.
Маркіс Венюнь особисто прибув до Пустош - Юні, щоб дослідити його. Але через те, що деякі захисні масиви таємного житла ніяк не могли зламати, він звернувся за допомогою до Су Цзе.
Цей район був настільки величезним, що Маркіз Вен’юнь та його люди не могли вибратися звідти найближчим часом.
До того ж за кілька місяців пошуки не змогли знайти навіть сліду скарбів, і Стражі Цзіньлун більше не мав причин залишатися в Пустоші Юнь.
Тому з учорашнього дня десятитисячне військо Стражі Цзіньлун, що вступила до Пустоти Юнь, почало відступати і загін Чженян Таня йшов першим.
***
Велика пустеля простягалась на величезні відстані. Серед диких земель постійно простягалися гори, висота яких становила десятки тисяч метрів.
Подолавши льодовики, доводилось перетинати глибокі ущелини та бурхливі річки.
Слідом за військом Стражі Цзіньлун І Юнь споглядав величні гори та річки Великого Пустоші. Все тут вражало суворою і величною силою, вибиваючи з грудей зітхання захоплення!
Якщо б не було поблизу армії та особливих верхових тварин, то переплисти Велику Пустошню було б неймовірно важко.
Ходили легенди, що в давні часи у пустині Юнь процвітало могутнє божество, але з часом воно стало похмурим. Багато ідей бойового мистецтва зникли безслідно, залишивши лише дрібних племен виживати з останніх сил.
Понад місяць шлях був виключно безконечною дорогою.
Але навіть у дорозі І Юнь не переставав тренуватися.
Він постійно носив одяг Серебра, якого подарував Ліні Сінтун. Щоб не перевтомлювати одногорогого носоріга під час верхової їзди, Юнь знижував вагу ковдри до мінімуму.
Але під час особистого тренування, коли він був юнаком, то відразу почав піднімати вагу і заковтувати силу ковдри Серебра!
У цій одежині він відробляв техніку.
Раніше з його рівнем сил І Юнь міг здійснити комплекс Кулака Драконячої жили і Тигриної Кості кілька десятків разів підряд.
Тепер через те, що Серебра стримувала силу одіяння він відчував сильне виснаження і повторив комплекс лише сім разів. По суті, вага відіграла другорядну роль — найбільше висмоктувала сили саме в рухах. Вдар руками, пінками, розтягненням і стрибком - все ставало набагато повільніше, ніж зазвичай.
Витрачені сили слід було компенсувати.
Космічні кулі, назбирані І Юнем під час полювання на лютих звірів у Долині Дікарей, швидко закінчилися.
З часом І Юню, окрім поглинання енергії юань Неба і Землі за допомогою Пурпурного Крісталу, довелося народити велику кількість м’яса астральних звірів. На щастя, мистецтво Пожиранії Слона виручало його і не дозволяє залишатися без енергії для культивації.
Це змусило Юна вдихнути: кількість ресурсів, що використовуються мудрецями бойових мистецтв під час культивації, була справді страшною.
Однак такі високоінтенсивні тренування давали відчутний результат.
За минулий місяць І Юнь все більше звикав до тиску ковдри Серебра. Якщо встановити мінімальний рівень сковування, то він почувався лише як притиснений одяг, що майже не заважає рухам.
Через місяць, подолавши понад 100 000 пустин і пройшовши через телепортаційний масив далекої дії, вони вийшли до прикордонного міста.
Прочекавши там три дні, поки не підійшли інші загони Стражі Цзіньлун, вони здійснили ще один далекий телепортаційний перехід і нарешті прибули в пункт призначення - Середні Землі Божественного Королівства!
Коли Юнь вийшов з театру, він влучив у групу Стражів Цзіньлун і глибоко вдихнув повітря!
Вони стояли на краю нескінченної скелі, під якою розкинулася прірва завглибшки десятки тисяч метрів!
Звісна скеля виглядала надзвичайно гладкою, наче давнього божества розрубала меч і відібрала одну з половин. Зріз нагадував гігантську пряму лінійку, що простягалась крізь увесь горизонт!
А на самому краю поля зору, далеко під цим витесом, відкривалося ще більш вражаюче видовище.
Там височіла надзвичайно товста Божа вежа. Вона була складена з монолитного чорного каменю на дереві світу, що виходить згори аж до неба!
Вежі були вражені своїм неймовірним захопленням, а навколо неї простягалося східне місто.
Стіни цього міста, темно-червоні, високі і масивні, здалека здавалися небесними воротами богів.
Над міськими мурами літали сотні і тисячі кораблів, кожна з яких могла вмістити десятки тисяч людей. Між судами в небі кружляли всілякі духи-звіри. Одні були вкриті лускою і несли драконячі роги, інші мали яскравого семиколірного пір’я. А ще хтось мав лева та голову змія й бачився надзвичайно люто.
Кожен з цих тварин вилучав потужну аура, яка перевершувала однорогих гігантських носорогів Стражі Цзіньлун у понад 100 разів!
Навіть на такій відстані можна було побачити, що на цих духах-звірях всідали вершники.
Важко собі уявити, наскільки вправним був той, хто давав накази стародавнім тварям.
— Пустоша Юнь притулила безліч племен, але більшість людей там живуть ціле життя на дні колодязя і вважають його цілим світом... — тихо пробурмотів И Юнь.
Хоча у Великій Пустоші він неодноразово чув про необачний широк цього світу і чудово розумів, якими неймовірними силами володіють стародавні божественні Королівстви та великі секти з їх глибоким спадком, реальний видовище все одно вибило землю в нього з-під ніг.
Це було завелике! Покликати цю сцену, здавалося б, не було достатньо!
І Юнь добився чудових результатів у Великій Пустоші, але в масштабах стародавнього Божественного Царства Тайу вони не означали рівно нічого.
Так, з чотирьох ранг - Небесного, Земінного, Таїнства і Желтого — йому присвоїли тільки таїнний рінг, а то й далеко не вершину.
І Юнь ще зберігав самовладання, тоді як інші жителі клану Лянь, які прибули разом з ним, заціпеніли від подиву. Вони не розуміли того, що відбувається.
Що це за місце? Чи Бог є власником?
Хіба ж світ може бути таким?
Поки Юнь був у шоку, він відчув, як його долоні торкнулися ніжної руки. Повертаючись, він побачив Цзян Сяжу.
— Юнь-ер, твій шлях тільки починається, - м'яко проговорила вона.
— Угу! — І Юнь кивнув і посміхнувся. Цзян Сіоу завжди розумів його думки. Для нього вона завжди залишалася доброю і ніжною, наче чиста вода.
Палець Тань поплескав І Юню по плечу:
— Це місто називається Тяньду. У Божественному Царстві, в якому править тайя 108 провінцій і 24 диких країв. Тяньду — одне з найбільших міст у провінції Цзінчжоу.
— Тягну! Один з найбільших міст Цинґжоу... — И Юнь поднимал брови. Місто такого величезного масштабу було одним з найбільших провінцій Божественного Царства в одній із провінцій Тайської імперії!
Спадщина імперії була справді захопливою!
— Пойдёмте, зайдем в город! Стражі Цзіньлун має великий табір у Тяньду, а це наша власна територія.
Однорогі гігантські носоріги побігли вздовж краю. Їм потрібно було півгодини, щоб обігнути цей величезний валун і опинитися перед головними брамами Тяньду.
Наблизившись до міста Тяньду, ми ще більше бачили ворота заввишки понад 30 чожанів.
Перед брамою стояли дві шеренги охоронців. На них були блискучі срібні обладунки, на поясах висіли чотирифутові саблі, що стирчали холодний блиск. Їх тримали аура, і вони затаювалися лютими звірами давнини.
З першого погляду стало ясно, що це сталева армія закатована у кривавих боях, а не озброєні воїни.
Про могутність міста легко судити за охороною його воїнам. Ці охоронці, мабуть, були на вершині Пурпурної Крові!
Ця думка і Юнь подумки поцал язиком.
— Слізти з тварин! — Помахнув рукою Чжан Тань, і всі поспішали.
Чжан Тань посміхнувся і пояснив:
— За правилами Тяньду прості люди повинні перетинати міські ворота пішки, але... Ті, хто має титул державного чоловіка або Барона, звільнені від цього обмеження і можуть їздити верхи. А на іншому сходинці, маючи титул Віконта і вище, вони мають право в’їжджати у місто над мурами на літаючих верхових тварин. У Божому Царстві Тайва ієрархія є дуже суворою та чоткою!
— О? Ієрархія... — И Юнь злегка замислився. — Чи ж це не викликає незадоволення серед народу?
Чжен Тан поспішав:
- З чого б? У Божому Царстві, яке має почесний титул Таїа, кожен з нас мусить ризикувати життям на полі бою і відбивати напади лютих та астральних звірів. Звичайні люди живуть у мирі та спокої лише ціною їхньої крові. Чим вище титул, тим більше бойових заслуг! Незліченна кількість простолюдинів прагне перейти вглиб Божественного Царства Тайва заради мирного життя. Вони просто відчувають вдячність до воїнів, що захищають їх і звідки беруться незадоволення?
Почувши слова Чжен Таня, І Юнь миттєво все зрозумів. І справді, цей інший світ не є епохою миру й спокою. У цій місцевості задля власного життя здобувається слава і становище!
Стан, отриманий у спадок або блату, буде незадоволеним. Але перед славою, яку вони здобули у смертельних сутичках, їм бракує глибокої поваги й благоговіння.
Отже, статус палаца Тайва у Божому Царстві означає не лише привілеї, але й велику честь!
З цією думкою І Юнь підняв погляд до неба. Там пролітали величні кораблі і сиділи на духовних птахах та звірах.
Помітивши погляд І Юня, Чжен Тань посміхнувся:
- Про що думаєш?
І Юнь не почав приховувати:
— Я думаю про день, коли я в'їду до міста Тяньду на такому човні або верхи на льотній духовній звірині!
— Ха-ха-хо! — Гучно розіхотівся Чжен Тань. — Саме так! Нам, воїнам, тільки так і слід думати! У Великого Дао бойових мистецтв немає межі, ми повинні постійно дертися до вершини!
З цими словами Чжан Тань міцно поплескав І Юню по плечу. Хлопець любив йому все більше і більше.
Сунь Цинґжуй вже доповів Чжен Таню про події в Клані Ляйн. Послухавши доповідь, Чжен Тань вирішив, що характер І Юна ідеально відповідає його власним смакам.
Справжній воїн повинен бути таким, щоб чинити добро і не мститися за зло.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv