Понад 100 000 цзінів м’яса лютих звірів було повалено в центрі села.
Весь клан Лянь, кілька тисяч співвітчизників, зібралися на площі в центрі села. Коли вони побачили цю висячу гору м’яса, то замерли від жаху і жадібності.
Це ж м'ясо лютих звірів! М’ясо набагато цінніше і приємнііше, ніж яловичина. З'їж хоч один великий шматок — і зросте сила, а голод не підступить цілий день!
Більше як 100 000 ценних тварин, яких так багато — скільки ж більше!
Однак дехто з них почувався пригніченим, бо раніше був незадоволеним і гнобив інших у клані Лев’єн. Вони розуміли, що хоч би якою гарною була ця туша, їм з неї майже нічого не перепаде.
- Юнь-ер, ти повернувся!
І Юнь відсутній два або три дні. Хоча люди зі Стражі Цзіньлун весь цей час говорили, що з ним нічого не станеться, Цзян Сяжоу все одно не хвилювалася. І тепер, коли Юнь побачив, що він повернувся неушкодженим і приніс стільки м'яса тварин, вона відчувала радість та гордість одночасно.
Стояло Цзян Сяжу з’явитися разом із Чжоу Сіоке, як селяни відразу розступалися перед ними. Кожен дивився на двох дівчат з повагою і навіть зачісуванням. Усі знали, що вони — маленькі принцеси клану Лянь і мають велику вагу в очах І Юна. Той, хто насмілювався виявити неповагу до них, вважав би себе просто втомленим від життя.
— Угу. Сестра Сяжу, роздроби це м'ясо так, як вважаєш за потрібне!
І Юнь передав Цзян Сяожоу право розподіляти здобич. У ту ж мить мешканці клану Лянь втупилися на неї зі сльозами на очах, готові майже пащу ниць і цілувати землю біля її ніг.
Однак Цзян Саяжу залишалася молодою дівчиною. Хоча вона була стійкішою більшості, серцем все одно володіла м'яким. Поручивши їй делегку, Юнь розумів: навряд чи вона зможе з усією строгістю залишити негідників зовсім без куска. М'яса набралося понад 100 000 цнів, отже кожна людина мала в середньому 20-30 цензів.
І Юнь дав їй цілковиту свободу дій саме тому, що передбачав такий результат. Але це не мало значення, адже сьогодні він мав зовсім інші плани.
— Лю Те, підійди сюди... — И Юнь поманил Лю Те рукою.
Від цього жста Лю Те ледве не задушився від захоплення! І Юнь сам покликав його! Це був прекрасний знак! Він означав, що Юнь уже готовий прийняти його як свого прислужника!
Захоплений радістю, Лю Те підбіг до укусів і впав на коліно й склав руки перед грудьми:
— Нікчемний вітає молодого пана! Молодий пан мудрий і відважений, власник невисхідної сили ріже астральних звірів як собак, а лютих тварин — немов кур...
- Досить!
І Юнь спокійно перервав цей потік нісенітниці. Хлопці з підготованого табору, здається, в’їлися у кров.
— Молодий пан, який має малу звістку про яку треба доповісти, — сказав Лю Те.
— Хм? — И Юнь вигнув брови.
— Лянь Чен'юй... Умер... — повідомив Лю Те. Цю новину він дізнався ще минулого вечора.
Лев’ян Чен'юй був калікою, яка погасала життєву силу, а в останні дні його спалювала гнів і безнадійне розпач. Відчай і біль може зруйнувати будь - кого. Коли людина не хоче жити, то смерть змушує її чекати.
- Ще помер Чжао Течжу. Що до Лянь Цуйхуа, то вона ще жива, але мешканці чітко прийняли сторону молодого пана і вірно йдуть за вами. Тепер усі обходять Лянь Цуйхуа сторонком і ні за що не хочуть мати з нею ніяких справ...
У клані Лянь гостро бракувало їжі. Люди з важкими каліцтвами або інвалідними візками, як - от Чжао Течжу і Лянь Цуйхуа, пережили величезне лихо. Навіть здорові ризикували померти від голоду і хвороб, що вже сказати про калік? Хоча Чжао Течжу хоча б позбувся мук, але Лянь Цуйхуа опинилася в абсолютній ізоляції. Неважко було здогадатися, який фінал її очікує.
І Юнь віднісся до цього байдуже. У світі існує причинно-слідковий зв'язок: віднаходячись зашкодити іншим, будь готовий до наслідків.
- Молодий пан, як ваша кара нікчемної? — Послуживо запитав Лю Те.
— Хм... Лю Ті, ти будеш надглядати за розділом м'яса. Якщо хтось виявить погані наміри, то негайно переконайся. Крім того, через кілька днів я покидаю Пустошь Юнь. Зі мною підуть десятки, а то й сотні людей. Я вже склав список, займися підготовкою.
З цими словами І Юнь передав Лю Те листок паперу. Чжан Тань вже обіцяв І Юню, що коли Страма Цзіньлун відбереться в дорогу, вони зможуть забрати з собою людей у його феодальне володіння.
І Юнь не міг забрати всіх членів клану Лянь. По-перше, землі його володіння просто не вмістили б таку масу народу. По-друге, переважна більшість співплемінників були звичайною сварливою чернью - жадібними до дрібної наживи, що зашукуються перед сильними, насміхаючись над слабкими і готові добити лежачих. Вони нічим не відрізнялися від сільських тиранів, а не були жорстокими лише тому, що вони не мали сили. Дайте їм силу — і вони б стали у стократ гірше.
Нехай ця шваль залишається у Великій Пустоші і живе як знає. Хороших і чесних людей І Юнь забере з собою, так він вирішив від самого початку.
Лю Ті з трепетом прийняв листочок. Інші мешканці клану Лянь також чули слова І Юна!
І Юнь забирає людей з Великої Пустоші у свою власність!
У всіх пересохло в роті, і вони витріщилися на папір у руках Лю Те так, ніби перед ними лежала карта з безцінними скарбами. Порівняно з місцем у каравані, що йде на Середні Рівнини, якісь 10-20 цезнів м'яса видавалися незначними!
І справді, якщо Юнь і все одно збирався йти, а таке кількість м'яса лютих звірів з собою не відбираєш, він і дозволив Цзян Сяожоу роздати його. Хай навіть і негідники отримають трохи - чорт з ними. З кількома цензами м’яса на руках вони зможуть з горем навпіл пережити голодні часи. Тоді Юнь виконає свій обов’язок милосердя і справедливості до кінця, а далі залишаймося в Пустоші Юні. Лише від них залежить, чи вони виживуть або засихнуть.
Дихання Лю Те стало. Він пробіг поглядом по списку. Він знав від сили пару ієрогліфів, але його ім’я змішалося із фамілею.
Лю Ті побачив своє ім'я!
Серце Люб’язна Те захиталося, бо Юнь поставив його ім’я в перших рядах! Лю Ті охоче заплакали. Він подумки присягнувся вірою і правдою служити І Юню, чудово розуміючи, що крім халмажів, він не має особливих талантів. Отже, треба з усією душею виконувати будь - яке доручення і бігати на посилках біля молодого пана.
Найважливішою рисою Лю Те була його кмітливість і вміння розпізнавати деталі. І Юнь планував зробити його слугою в палаці - від такого прислуговії також є користь, ось і все.
- Дякую, молодий пане! Дякую, молодий пане!
Лю Ті тричі відвісив земний поклон. Він був дуже вдячний за все, що побачив у Біблії. Служити такій великій людині, яка обов’язково викупить себе в славі й розкоші. Хто від цього відмовиться?
У ньому було роздано м’ясо, а список зачитали — вимова імені Лю Те підсказала Цзян Сяжу. Всі імена у списку належали добрим і порядним людям, на яких колись вказали Цзян Сяжу та Чжоу Сіоке.
Ці люди плакали від щастя.
Ті ж, хто не потрапив у список, позіхали, ніби в них померли батьки. Радість, яку отримав м’ясо швидко відійшла. М'ясо коли-небудь закінчиться. А що вони будуть робити потім? Вони не могли уявити собі безпросвітної бідності та жахи життя у Великій пустелі, як майбутнє здавалося їм повним густої темряви і відчаю.
І Юня все це зовсім не хвилювало. У Великій пустині було дуже багато людей — що значить на тлі них крихітний клан Льонь? Крім того, вони самі винні у своїй смерті.
У цьому світі люди кажуть, що добро й зло отримують за заслугами, але це лише наївна надія для тих, хто страждає. Небо не є таким справедливим. Люди будуть покарані справжнім правосуддям. Маючи абсолютну силу, Юнь може встановити власну справедливість: добро винагороджується добром, а зло — злом!
Ось що приносить з собою абсолютна сила...
Так роздумував І Юнь.
***
Того ж вечора в селі клана Лянь стояв шум і гам. За пропозицією Лю Те на площі влаштували свято біля вогнища. Туші лютих звірів обжарювалися до золотистої коринки, яка смакувала з апетиту. Люди, які їли м’ясо і співали пісні та ховали їх, а хоробрі хлопці використовували нагоду визнати любов любим їм.
Цзян Саяжу не пішла на свято, тому Чжоу Сяоке опинилася в центрі уваги.
Багато людей з розлицями в усмішку підходили до тітки Ван, намагаючись вимовити повагу і схоплювати своїх синів. Але на всіх тих, хто спітнів, Ван дивилася з глибокою зневагою.
« О, нікчема! Все ще намагаєтеся посягнути на мою доньку? Думаєте, я не розумію, що ви просто хочете через неї примазатися до Юнь-ери і відправитись з ним на Середні Рівнини? Мріяйте більше! Моя донька хоч і не рову Юнь-еру, але вже точно не дістанеться вам, слабакам! У майбутньому Сяоке стане для нього як мінімальною сестрункою. А там, хто знає, раптом Юнь-ер заспіває до неї почуття і коли Сяоке підросте, візьме її в наложниці! "
Саме про це тітка Ван пристрасно мріяла. Вона знала, що Юнь у майбутньому напевно одружиться з благородною дівицею із шляхетного роду і тому стати наложницею для Сяоке було б великим щастям. З такими думками вона бачила в кожному свахі жабу, яка мріяла скуштувати лебединне м'ясо - а також ропуху з буграми на ріжці більше звичайного!
Подивилися б краще на себе!
***
Надвечір біля вогнища.
Наступного ранку під впливом заздрісних поглядів багато співвітчизників відібрали І Юном і поділилися на кілька груп, розсіявшись по великих кошиках однорогих гігантських носорогів. Під проводом Сунь Цинґжуя та Стражі Цінлуна вони вирушили до Плем’ї Тао.
Усі серця людей були переповнені невимовною радістю. Вони вперше залишили духовні землі і готувалися вийти з Великого пустища назустріч багатим серед Рівинам. Хіба вони не хвилювалися?
Навіть Юнь з нетерпінням чекав майбутнього.
Невдовзі після того, як Юнь і його товариші прибули до Плем’я Тао, новина про раптове відбування Стражі Цзіньлун рознеслася. Через кілька днів члени Клана Левь, яку відібрали в Племені Тао, розташувалися у кошиках десятьох однорогих гігантських носорогів і вирушили геть з Пустоші Юнь, щоб побачити Серед них Божевільне Королівств...
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv