Кілька місяців тому, коли Юнь ще не прорвався до Сфери Прилучення Ці, він читав нотатки, залишені Лінь Сінтун. У них говорилося про це загадкове відчуття, але вчора він просто не зміг узгодити факти.
Коли ми досягаємо етапу Великого досягнення в техніці Кулак Драконьяї жили і Тигриної Кості, у морі свідомості народжуються образи тигра та дракона: тигр стрибає через ущелину, а змій змиває у дев’ять небес! Людина мимовільно починає наслідувати цю битву, кожен її рух стає рухом дракона або тигра, і в цей момент суть техніки проникає у самий кістковий мозок. Після цього воїн може забути самі форми і прийоми, але в бою Кулак Драконьяї жили й Тигріної Кості буде ідеально переплетене у кожну його дію.
Це означало, що ми маємо на увазі технології. Хоч би яким був цей стиль, він залишався лише базовим мистецтвом для рівнів Смертної та Пурпурової Крові. Якщо шлях воїна обмежений лише за навчальними прийомами, то його чекає сумна доля — він ніколи не досягне великих висот. Адже навіть за ідеальних умов Кулак Змільяк і Тигриною Кості можна досягти лише вершини Суфери Пурпурної Крові.
Але якщо вставляти суть цієї техніки у власну систему бойових мистецтв, все змінювалось! Саме про це розповідається в записах Лінь Сінтун і у договорах творця стилю. Це стосувалося не лише цієї техніки. Будь-який метод у цьому світі має межі. Наприклад, названа Техніка Таїа стоїть вище Кулак Драконячої Жила, але також має свою стелю. Щоб рости далі, потрібно змінити метод.
Люди з низькими здібностями просто витрачають час на старі, марні прийоми. Але ті, хто володіє великим розумінням, здатні « переварити» старі знання, вклавши їх у своє сприйняття бойового шляху, щоб зрештою створити свою власну дорогу. Як говориться: « Технік має межі, у Бойового Дао краю немає кінця!»
Саме до цього поріг І Юнь доторкнувся зараз. Його рухи ставали все більш гармонійними, він немов злився зі навколишнім світом.
Чженн Тань дивився на це, і подив в його очах змінився глибоко серйозно. Невже це... "Забути прийоми і перетворити форму в безформність"? Хлопцеві всього 12 років, а він уже відчув смак цього стану! Це те, що повинен зрозуміти кожен, хто метить на вершину бойового шляху.
І Юнь уже чверть години практикувався, повністю відреставрившись від світу. Проте глядачі почали втрачати терпіння. До нього навіть лінь Чен'юй, який покався технології довше за всіх, витратив всього кілька хвилин. І Юнь же перевищив його час у п'ять разів. Якщо б він говорив з громом і блискавкою, якби повалив каміння та валив дерева, то люди стерпіли б — хоча б й цікаво дивитися. Але Юнь раз у раз повторював ті самі непримітні рухи, що всім набридло.
- Він взагалі закінчить?
- Що це за стиль одягу? Я краще зможу!
Мешканці Тао тихо бурчали. Ніхто не насмілювався кричати відкрито: Чжен Тан був екзаменатором і ніколи не зупиняв хлопця, щоб тільки шепотіти.
Насправді, не тільки прості глядачі, але навіть лінь Чен'ю і Тао Юнсьйо не могли побачити справжню глибину сповнення І Юні. Їхні власні Кулак Драконячої жили і Тигриної Кості були повні недоліків та непов'язаних. Ця техніка була скарбом імперії, і довести її до ідеалу було дуже важко. Крім того, було потрібно настанову від майстра і недюжинний талант, якого обоє юнаків явно потребували.
- Рухи красиві, але удари порожні. Звичайне позіхання, нічого вартого, Тао Юнья зівнув. Він вже надивився на цей танець і чекав лише моменту, коли Юнь закінчить і спуститься до уламків чорного залізняка. Ось тоді-то і з'ясується реальна сила його кулаків.
Лянь Чен'ю думав у тому ж ключі. Він прагнув побачити справжню силу І Юню. Незважаючи на всі успіхи хлопців, Лев Чен'юй ніколи не бачив його у справжньому ділі. Те, що Чжао Юсінь помітив — це лише талант; биття Чочжу не за рахунок, воно надто слабке; тріумф у першому турі є тільки силою духу, а не бойовою силою. Лев’я Чен'юй хотів зірвати з нього маску і побачити, чого він стоїть насправді, але Юнь тягнув час зі своєю технікою, наче стара бінтуюча ноги — нудно й нескінченно.
Минуло ще п'ятнадцять хвилин. Тао Юньйо втратив інтерес. Він все більше переконувався, що майстерність І Юна - це пустиня. Лянь Чен'юй мав таку саму думку: якби І Юн, він був би реальною силою, то вже давно б розтрощив каміння.
« Цей дрібний раб — просто шахрай. Якби він був здібним, то показав би їх. А цей старий Чжан Тань, мабуть, зрозумів, що помилився в першому турі, а тепер І Юні соромиться і Чинг Тюна просто ніяково переривати його» - думав Левен Чен'я.
Але в цей момент він завмер. У небі над платформою, де тренувався І Юнь, почала проступати ледь помітна пурпурна марево. Пурпурна вишиня нагадувала веселку в бризках водоспаду, що стає все яскравішим і захопливішим. Що це за чортівня?
Шух!
Від тіла І Юня в небо вдарив стовп чистійшої есенції, що досяг хмар! Ця енергія перетворилася на вишину, ніби пурхну хмару. Багато людей побачили це і замерли в замішанні, не розуміючи, чи пов’язане це з І Юнем. Хіба можна, просто махаючи кулаками, викликати пурпурне сяйво?
Люди підходили і побачили, що кулаки І Юню почали слабо світитися! Могічна енергія з усіх боків попрямувала до нього. У цю мить і Юню здалося, що він торкнувся самого порога Сфери Пурпурної Крові!
« Що? Це ж... Пурпурне сяйво зі Сходу?
Коли людина повністю піддається бойовому мистецтву, відкинувши всі свої думки і входячи у стан порожнечі, її дух, тіло та воля виявляються у всій повноті. Ця триєдина сила є резонансом енергії Юань Неба і Землі, формуючи потік, подібний до сигнального диму в зеніті. Це і називається "Пурпурним сяйвом зі Сходу"! Пурпурна Ці вважалася енергією імператорів, шляхетною понад усяку міру.
Це явище не залежало від рівня культивації; це був стан духа. Колись будь - якого воїна мріяли, щось подібне до раптового осяяння, яке неможливо викликати спеціально. Багато ремісників і великих правителів людства за ціле своє життя не могли втриматися від цього.
— Пурпурне сяйво Сходу? — на паряшому судні старий Су так смикнув себе за бороду, що вирвав клиць волосся, але навіть не помітив болю. Лінь Сінтун, яка стояла поруч, дивилася на платформу заворожено, в її очах спалахували дивні іскри.
У цей час кістки І Юню почали видавати звуки. Спочатку тихі, але з кожною секундою вони ставали все голосніше. Кості, наче грім з грому, прогулювалися так далеко, ніби натягнуті луки!
Гул наростав, а спалахи І Юна ставали все світлішим, ніби всередині нього зійшло маленьке сонце. У цю мить, коли його дух і тіло стали одним цілим, розуміння того, що « технік має межі, а Боївого Дао - ні» досяг піку. Примарні дракони та тигри в його свідомості стали майже дотиком.
Нарешті, коли нагромаджена енергія досягла межі, Юнь у вісімнадцятий раз виконав останній рух Кулак Драконячої жили і Тигриної Кісті. Фінальний удар, фіксація!
Бум!
Енергія всередині нього вирвалася назовні ревучим потоком. У той же момент гуркіт кісток злився в єдиний потужний акорд.
Дзінь-дзинь-дзень!
На почесній трибуні перед старшими племенами Тао раз положили всі чашки і три чайники! Чай розлетівся у всі сторони, не жарт перелякавши старих. Серед них були майстри Суфери Пурпурної Крові, але також звичайні радники без таланту до бойових мистецтв; коли вони побачили, як посуд розлітається у щіпку від одного резонансу, то жахалися через те, що їх знесли зі своїх місць.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv