І Юнь замер у самому центрі Білої Нефритової Платформи. Десятки тисяч людей кинулися на нього, сподіваючись побачити його.
"М-м?" - і Юнь відчув щось та злегка підвів голову. У небі над площею повільно пливло судно. Не могло бути сумніву, що це був екіпаж Лін Сінтун і Су Цзе, які прибули спостерігати за другим туром відбору.
Те, що вони з'явилися саме в момент його виходу на помост і Юнь вважав не випадковістю. Він розумів, що вони прилетіли подивитися саме на нього. Проте Тао Юньйо це виглядало лише випадковим збігом обставин. Юнак був дуже розчарований. Чому Лінь Сінтун не з’явилася на чверть години раніше? Тоді б вона побачила його власний тріумф!
Тао Юньйо просто в захопленні від самої думки про те, щоб виблискувати майстерністю перед такою красунею. Але, на його жаль, вона все пропустила.
Коли Юнь побачив на борту корабель, то наче вочорі бачив Ліню Сінтун. На його губах мимовільно заграла легка усмішка. У пам'яті вислизнули образи їх вчорашньої нічної бійки, і ті численні просвітлення, що відвідали його тоді, почали зпливати в свідомості. Після сну ці крихти розуміння здавалися чимось примарним: то чітко ясним, то вислизаючим, немов забутими. І Юнь хотів перевірити, чи зможе він сьогодні по-справжньому засвоїти ці уроки.
Зробивши глибокий вдих, він відчув навколишнє середовище енергії Юань Неба і Землі. Біла Нефритова Платформа під його ногами була непростою: чотири картонні кулі, розташовані на колонах по периметру, яскраво сяяли. Форма, що харчується цими шарирами з Костей Пустоти, збирала енергію Юань, роблячи її концентрацією на платформі в сто разів вище від сусідніх племен Тао.
Це був справжній скарб для вдосконалення! І Юнь не міг не дивитися на нього з жадібністю. Але він розумів, що навіть якщо б йому вдалося зменшити цю вартість, то просто не зміг би її активувати.
І Юнь робив один глибокий вдих за іншим. Йому здавалося, що всі тридцять шість тисяч пор на його тілі розкрилися, жадібно вбирають енергію, зібрану платформою. Тут не потрібно було навіть тренуватися, а просто стояти на ногах і розвивати ріст.
Пурпуровий Крістал почав повільно обертатися в його серце. Всередині нього з'явився крихітний вихор, який втягував навколишнє енергію Юнь Неба і Землі, направляючи її стрімким потоком вглиб кристала. Чиста енергія обмивала кожен дюйм тіла і крові І Юню, даруючи невимовну насолоду. Він відчував себе п’яницею, який раптово впав у чан з тисячолітнім вином і тепер міг пити його скільки завгодно.
- Що цей пацан застиг як бовван?
- Ми тут чекаємо, на що він здатний, а він навіть не зрушився з місця. Здирається, чи що?
У натовпі поповзли незадоволені пересуди. І Юнь стояв на помсті без руху вже три хвилини. Тао Юнсьйо, схрестивши руки на грудях, лише зневажливо посміхався. Він був сповнений гордості і не вірив, що І Юнь може представляти хоч якусь загрозу його першому місці. Хто посмішає тягатися з ним, коли в справу увійшов меч Їнь?
У цей момент І Юнь нарешті підняв руку. Це був найпростіший рух, який не спричиняв бурхливих потоків повітря. Причина була проста: ледь енергія Юань наближалася до його тіла, Пурпурний Крістал миттєво поглинав її.
Енергія всередині нього перекочувалась хвилями. І Юнь наніс удар! Його рухи не були різкими, але вони видавалися м’якішими і незшвидкими. Кожен жест був наповнений неймовірною плавністю і цілісністю.
Для пересічного відвідувача така техніка була цілком природною. Прості рухи, нічого особливого - будь-хто міг би повторити їх після кількох уроків. Зоряне населення швидко стало нудним.
- Давай вже щось варте! На це дивитися нудотно!
- Він взагалі на щось здатний?
Люди обмінювалися скептичними зауваженнями. Вони вважали, що добрі технології повинні були розбивати каміння і зносити дерева — так вважалося багато воїнів. Навіть якщо Юнь не міг порівнятись з Тао Юнсяо, оскільки він зайняв перше місце у першому турі, то мав би принаймні розбити кілька каменів чорного залізницю!
Але дилетант дивиться на видовище, а майстер — на суть. Чжен Тань уважно стежив за кожним рухом І Юню. Спочатку він не звернув на них уваги, але незабаром його обличчя застигло і в очах промайнуло здивування.
« Що? Цей хлопець... Його Кулак Драконячої жили і Тигриної Кості здається природним, наче створений самим природою... Такого не навчишся в Великій Пустоші!"
Щоб зміцнити здатність людей протистояти лютим звірам, Боже Царство Тайу вже давно оприлюднило техніку Кулак Драконячої жили і Тигриної Кості. Вона століттями передавалася серед простолюдинів, і люди різного виду мали до неї доступ. З часом багато вояків додавали в неї своє розуміння, через що зараз існувало безліч версій.
Широке поширення мало свої мінуси: не всі варіанти були вдалими. Дехто був занадто спрощений, інші - спотворені, що в різній мірі руйнувало сутність техніки, хоча і робило її легшою для вивчення. Справжній, найсуворіший і канонічний варіант Кулака Драконячої жили й Тигриної Кості рідко коли доходив до Великого Дикого краю.
Те, що демонстрував Юнь, було справжньою формою техніки. Завдяки коментарям Лінь Сінтун і Юні вже почали передавати ту саму невловиму йскру справжнього змісту. Як бойове мистецтво імперії, ця техніка була обов'язковою в армії. Чжан Тань, будучи тисяцьким Стражі Цзіньлун, відточив канонічну версію до досконалості, тому він миттєво визначив рівень майстерності І Юні.
« У цього хлопця вражаюча сенсація».
Чжен Тань був по-справжньому здивований. Без вродженого таланту і гострого розуму навіть при наявності доступу до оригіналу було важко його засвоїти. А Юню було лише 12 років, і це принесло ще більше задоволення.
Однак, ні пересуди натовпу, ані подив Чжен Таня вже не мали значення для І Юню. Зараз на Нефритовій Платформі він повністю увійшов у стан « відсутності форм і образів», порожнечі та відреставрності від власного "я". Це був його перший досвід практики в такому насиченому середовищі.
Тут Пурпурний кристал міг безкарно черпати енергію. Енергія в астральних кістках дуже велика, але вона не завжди чиста так само як лікарська трава. Коли тіло потрапляє в неї, воно може бути токсичним або шкідливим чи створювати фундамент нестабільності. Надлишок такої енергії може призвести до того, що людина просто вибухне. Але енергія Юань Неба і Землі - інша. Це найбільш первинна і чиста сила. Звичайно, у неї є свій недолік: вона далеко не така шалена, як сила астральних кісток і спроба прорватися в ранзі, покладаючись тільки на нього, вимагала б величезної кількості часу.
Як говорить стародавня мудрість: « Ті, хто їсть м’ясо — хоробрі та люті, ті, що споживають ці, безсмертні і божественні ». Під словом « ті, що чекають на це» мали бути люди, які вміло поглинають енергію Юнь Неба і Землі; вони одержували довге життя та силу, подібні до божественної.
Коли Юнь злився із цією енергією, його дух, тіло і розум стали одним цілим. У цьому напівзабутті він ніби доторкнувся до справжнього наміру творця техніки Кулак Драконьячої жили і Тигриної Кістки. Ця частина справжнього змісту існувала лише в канонічній версії кулачного мистецтва, і тепер вона повільно кристалізувалась у свідомості І Юня.
Кожен удар, кожен рух був наповнений цим змістом, ніби закарбовуючи своє власне життя. У морі свідомості І Юня ця істина виникла у видіннях: величний злий дракон і лютий тигр зійшлися в схопленці. Змієві верещали, а тигр виконував прихисток — від їхніх битв дрижали гори й небеса!
Цю картину І Юнь бачив минулої ночі. Але тепер він спостерігав за цим битвою, і кожна деталь була криво ясною. Він знову відчув те чудове відчуття, яке відвідав під час тренування в лісі за містом. У той час воно було мало - помалу вловленим, але сьогодні він зміг його схопити. І Юнь нарешті зрозумів, що це було за відчуття.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv