— Найкорисніша їжа... — Цзян Сяжу замерла в оцепенині, дивлячись на І Юня. У нічній темряві її очі яскраво блищать. Їй здавалося, що все це відбувається сьогодні лише чудовий сон.
- Сестра Сяжу, тобі потрібно просто почекати. Скоро все буде готово.
І Юнь був надзвичайно зосереджений. За своє життя він готував безліч разів, але ніколи ще не підходив до справи з такою ревністю і серйозністю. У Старика Су він допитав повний набір кухонної утвари і приправ, і навіть роздобув трохи витриманого вина. Цього було більш ніж достатньо, щоб показати все своє кулінарне майстерність.
Закипіла вода в котлі. І Юнь взявся за інгредієнти: обробка м'яса, нарізка, підбір спецій, приготування соусу, гасіння, обсмажування в олії... Він робив кожен крок безкарно. І Юнь готував відразу кілька страв: поки одне тонулося на вогні, він вже приготував їжу для наступного. Замість роздрібної дошки він використовував чисті обрубки колоди, а ніж також позичив у Старика Су.
Коли Юнь досяг досконалості загарбки тіла, він отримав величезну силу та контроль і його володіння ножем стало справжнім чудом. Ковчег м’яса і овочів виростав тоненько, немов крила цикади. Цзян Сяжу, яка спостерігала за ним біля вогнища, втратила дар мови. Невже її брат став настільки вправним?
Аби нагодувати сестру, Юнь вибрав кілька своїх коронних страв зі складною рецептурою. Навіть на Землі йому треба було бути обережним, коли вони готувалися до великих етапів не прощав помилок, а він все одно був професійним кухарем. Але тепер, перейшовши до Сфери Мерідіанів, Юнь відчував, як його розум прояснився, а почуття спалахнули. Енергія, яка живила мозок, зробила його думки швидкими і парочками. Навіть коли він займався трьома стравами одночасно, то діяв впевнено і не зробив жодної помилки.
Як тільки одна страва була готова і виложена на тарілку, до казанки відразу ж відправлялися наступні страви. Усі його рухи були плавними і вивереними, наче течія води. Цзян Сяожоу дивилася на це як заворожена, а дражнячий аромат, що витікав у повітрі, пробуджував шалений апетит. У повсякденному житті вона бачила м’ясо на святах, і то у вигляді вялених шматків, звідки їй було знати про існування таких делікатесів?
І Юнь використовував тільки найкраще м'ясо астральних звірів. Зважаючи на статус Старика Су та його пристрасть до їжі, він не став би зберігати нічого, крім первинної здобичі, причому вибирав тільки найбільш смачні частини. Приправи також були рідкісними і дорогими. Вклавши в процес всю душу, І Юнь перевершив самого себе, створюючи один кулінковий шедевр за іншим.
Дивившись на імпровізований стіл з пня, залишений ястами, Цзян Сяжу все ще не могла повірити своїм очам. Чи це трапляється наяву? Зовсім недавно вона знеохочувалась від горя, не знаючи, як їм вижити і де знайти їжу, а тепер перед нею бенкет. Невже це дійсно приготував її брат? І хіба вона дійсно може це з'їсти?
— Сестра Сяожоу, ешь скорше. Гірський вітер холодний, їжа швидко охолоне. — І Юнь взяв чашку з напівпрозорим, немов кристал м’яса. - Це Феньчжоу. Спробуй.
На Землі Фенчжєн-джоу з звичайної свинини вважали об'їденням, але приготовлене із ніжного м"яса астрального звіра, воно перетворилося на щось божественне. І Юнь підхопив паличками шматочок і підвів до губ сестри. Раніше вона завжди годувала його, і від такої зміни ролей Цзян Сяжоу трохи злякалася. Слегка почервонів, вона розкрила рот і відкусила шматочок.
М’ясо буквально розтаяло мовою — насичене, пахуче і водночас зовсім не жирне. Тонкий присмак рисового борошна залишав довгий і приємний післявипуск. Цзян Сяожоу не могла повірити, що в цьому світі існує щось настільки смачне. Людина, яка довгий час страждала від голоду, навіть мишка порожніх лапшів здасться райським задоволенням, що вже говорити про Фенчжоу з астролевого звіра, яке б визнали шедевром навіть найкращі ресторани Землі.
Їй здавалося, що вона зараз проковтне власну мову. Вона навіть не могла уявити собі такого смаку. У дитинстві сім'я Сіожу була багатою, але тоді її більше цікавило солодощі та криголами. Вона ніколи не знала, що таке голодне м’ясо чи звичайна риба.
— Свиніна в червоному соусі, курка, запечена у солі, блашована зелень і суп із кісток з дикими травами! — І Юнь по черзі представляв свої страви.
Серед запасів Старика Су знайшли трохи свіжої зелені, яку І Юнь швидко обсмажив, щоб збалансувати м’ясний стіл. Традиційні китайські рецепти разом з складниками іншого світу заграли новими фарбами. Навіть Юнь, будучи тим ще гурманом, залишився задоволений результатом.
Цзян Сяжу їла так, ніби все це було сном. Попит на шлунок був таким, що по тілу розлилася приємна тепла хвиля і була непередбачувана відчуття комфорту. Це була дія енергії м'яса астрального звіра. Для бідних з Великої Пустоші така їжа була недосяжною розкішшю. Той, хто міг дозволити собі харчуватися так щодня, став дуже сильним і невразливим до хвороб. Навіть овочі, залишені Стариком Су, були цілющими рослинами, недоступними простолюдинам.
Приблизно за 15 хвилин брат і сестра видужали з трапезою, спустошивши стіл зі швидкістю урагану. Важко було уявити, що Цзян Сяожоу, яка зовсім недавно була в розпачі від холоду і голоду, тепер відчувала себе ситою та зігрітою. Лише познайомившись з правдивим голодом, ми можемо зрозуміти, яке щастя це приносить — насолоджуватися смачною їжею.
Після закінчення їжі Юнь взявся за будівництво будиночка на дереві. Після того як він досягнув досконалості, його сили були достатньо сильними для такої простої споруди.
- Юнь-ер, що ж сталося за ці дні? — Цзян Сіоу спостерігала за його роботою, все ще перебуваючи в легкому знешкодженні. Остання година, яку вона вважала неймовірними.
— Ну, я зустрів одного шкідливого старого на прізвище Су. Він сказав, що у мене чудові кістки, дав кілька порад і деякі речі. Ну, якось так. Сестра Сяжу, не хвилюйся, я вже не той, що раніше. Відтепер наше життя буде тільки краще.
Хіжина була готова, але вночі в горах ставало дуже холодно і волого. Спати в дерев’яному будиночку без обігріву було б неприємно. Міст далеко давав тепло, але за ним треба було постійно наглядати, він не прогорів би всю ніч. Помітивши, як Сяжу росте осяві вуха, Юнь посміхнувся і спустився вниз. Незабаром він повернувся, несучи голову Багряного лускатого звіра.
У ній все ще залишалося величезна кількість вогняної енергії. Коли ці трофеї поклали в хатину, як вона перетворилася на маленьку пічку, то невдовзі всередині стало тепло. За цю ніч і Юнь підніс стільки сюрпризів, що Сіожу вирішила більше ні про що не питати. Вона лягає на грубі дошки підлоги, але відчувала себе спокійніше і впевненийше, ніж будь-коли в житті. Що може бути кращим, якщо ви ситі, тепло і Юнь поряд?
— Юнь-ер, я так боюся, що все це сон...
Вона навіть боялася закрити очі. Їй здавалося, що варто їй заснути, як вона знову опиниться в тому холодному будинку, один на один з брудним гною, порожньою і жахливими новинами про смерть брата.
- Це не сон. Спи, сестро, я піклуюся про тебе.
І Юнь сів поруч і взяв її за руку. Відчувши тепло його долоні, Сяжу повністю заспокоїлась. Уїт і сонливість взяли своє. Вона не хотіла спати, боячись втратити це мить, але поступово занурилася в глибокий сон. Дуже багато жахів випало на її долю за сьогодні: фальшива звістка про смерть брата, напад мешканців села, страх і розпач. Вона була виснажена. На губах сплячого Цзян Саяжу заграла слабка, щаслива усмішка.
https://literna.net/uk/books/81-pravdivii-mir-boi-ovikh-mistetstv